WEB-ресурс научно-практических конференций

Кожемяченко Н.В.

Кременцуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління

РЕАЛІЗАЦІЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В БІЗНЕС ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Необхідність вивчення проблем міжкультурної комунікації обумовлена швидким ростом міжнародних зв'язків українського суспільства в різних сферах діяльності; особливої актуальності набувають питання міжкультурної професійної комунікації. Специфіка і складність проблем, що виникають, пов'язані з тим, що комунікація здійснюється в умовах не співпадаючих (більшою чи меншою мірою) національно-культурних стереотипів мислення і поведінки в ситуаціях професійної взаємодії, тому зростає потреба суспільства у фахівцях перекладу, які володіють іншомовним кодом. Володіння іншомовним кодом дозволяє успішно здійснювати міжкультурно-професійну взаємодію завдяки знанням професійно-значущих концептів інофонної культури, які визначають специфіку суспільної та ділової поведінки, що детермінується впливом історичних традицій і звичаїв, способу життя і тому подібне [3].

Ефективність професійної взаємодії в процесі спілкування залежить від професійної компетенції. Перекладацька компетенція представляє собою суму знань, вмінь та навичок необхідних для здійснення професійної перекладацької діяльності, як то проведення бізнес презентації. Як правило, комунікативна лінгвістична модель перекладу розглядається як акт двомовної або міжкультурної комунікації, складовими якого виступають: повідомлення (текст презентації), відправник (перекладач), одержувач даного повідомлення (слухач презентації), код (мова) повідомлення, канал зв’язку (письмова форма мови або усний режим мовлення). Можна стверджувати, що рівень перекладацької компетенції залежить в першу чергу від перекладача, рівня його підготовки та спроможності змінювати перекладацькі підходи в залежності від задач та умов перекладу [5].

При роботі з бізнес презентаціями перекладачеві важливо опанувати техніку презентації - важливу комунікативну навичку, що вимагає не тільки знання мови, але й уміння правильно відібрати, обробити та подати інформацію, адаптувати її до конкретної аудиторії. Залежно від різних ознак ділове спілкування, а також презентація, ділиться на: усне ? письмове з погляду форми. Для забезпечення наочного матеріалу використовують письмовий переклад тексту, також у письмовому викладі готуються заздалегідь повний текст або тези презентації. Особлива увага приділяється логічності, нейтральності викладення матеріалу при стандартному розташуванні текстових фрагментів, що відрізняє письмову ділову мову від усної.

Усне мовлення в ході презентації може бути письмово-усним через наявність текстової форми в наочному матеріалі. Переклад мовлення здійснюється синхронно (одночасно з читанням оригіналу) або послідовно (після прочитання тексту в цілому або поабзацно) [2]. Мистецтво усного адекватного перекладу базується на правилах, запропонованих А.Чужакіним та П.Палажченко [4]:

1. Точність, скрупульозність, і, навіть, педантичність усного перекладу (УП). В процесі синтезу/аналізу при УП втрата інформації неминуча як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин, тому слід дотримуватись особливої акуратності при використанні принципу «ні забрати, ні додати».

2. Слід передавати головне, а другорядну інформацію на певному етапі можна опустити. Звичайно, перекладач має змогу ознайомитись з матеріалами бізнес презентації до початку її проведення, тому пошук та уточнення відповідників здійснюється на етапі підготовки.

3. Чітке та зрозуміле мовне оформлення перекладу, з урахуванням граматичних, лексичних, стильових та інтонаційних особливостей; також текст-перекладу повинен мати чітку структуру (початок і закінчення) з дотриманням логічності подачі інформації.

4. Час перекладу (Т ₂ ) має відповідати часу оригіналу (Т ₁ ), тобто Т ₁ ?Т ₂ . Але у випадку роботи з англо-українським перекладом тривалість звучання перекладу на може зменшитись на 20-30% завдяки компактності структур англійської мови, а в україно-англійському – збільшується на 20-30% через використання описового перекладу.

5. Переклад ведеться лише від першої особи так, як, по-перше, непряма мова подовжує час перекладу; по-друге, порушує принцип ввічливості.

6. Особливу увагу варто звертати на модальність висловлювання, наприклад передача відтінків значення may-might; can - could ; to be to .

7 . Бажано залишати при перекладі інтернаціональні слова, якщо це звичайно не «хибні друзі перекладача». Слухачі намагаються зрозуміти повідомлення на основі знайомих їм слів, термінів, власних імен, навіть якщо вони не знають іноземної мови, – це справить позитивне враження та надасть достовірності перекладу.

8. Прагматичний аспект – перекладач оцінює і враховує аудиторію і ситуацію проведення бізнес презентації (атмосферу спілкування), поведінку одержувачів інформації, їх рівень знання мови, вік, професії.

З точки зору однонаправленності/двонаправленності мовлення презентація поділяється на діалогічну ? монологічну форми. У процесі ділової співпраці комуніканти, як правило, реалізують інформаційну інтенцію та інтенцію впливу за допомогою різнорівневих мовленнєвих засобів, мовленнєвих умінь і комунікативних навичок, що визначаються нормою і етикою ділової комунікації.

Змістовну частину презентації зазвичай розподіляють на два основні рівні сприйняття адресата – інформаційний і образний. Інформативний пласт презентаційного повідомлення виконує функцію семіотичного сигналу, що поступає адресатові через візуальний й аудіо канали. Мова презентації передбачає передусім дотримання норм, прийнятих у культурі мови, якою здійснюється презентація. Кожен з мовних рівнів характеризується наявністю маркерів ввічливості. На лексичному рівні у ніверсальними засобами ввічливості являються позитивно емоційно забарвлені слова ( fine, nice, good, please, kind, happy, very well тощо ). Д ля досягнення комунікативної точності в тексті бізнес презентації використовуються клішовані стандартні фрази. Оскільки тексти бізнес презентації призначені спеціалістам, які володіють професійними чи науковими знаннями, то характерною ознакою є використання термінів певної галузі. На рівні граматики домінують повні, закінчені структури правильної граматичної форми; семи ввічливості реалізуються за рахунок граматичної форми умовного стану, питальних і негативних конструкцій, а також модальних дієслів. На рівні фонетики потрібна чіткість та ретельність повного варіанту вимови, помірна гучність звучання і використання просодичних маркерів ввічливості [1] .

Можна дійти висновку, що при підготовці та проведенні презентації як акту міжкультурної комунікації перекладач повинен:

– мати особливе перекладацьке володіння двома мовами (рецептивне – вихідною мовою, репродуктивне – мовою перекладу), що й визначить стратегію перекладацьких підходів при врахуванні жанрово-стильових особливостей тексту; при цьому мовні тезауруси можуть взаємодіяти та взаємопроникати;

– володіти технологією перекладу та мати здатність до перекладацької інтерпретації, яка реалізується через перекладацькі прийоми та трансформації, що дозволяють отримати адекватне відтворення оригіналу та досягти мети комунікації;

– мати оптимальний мінімум фонових знань, необхідний для адекватної інтерпретації вихідного тексту, характер даних знань залежить від спеціалізованої спрямованості тексту, від сфери знань та людської діяльності, яку він висвітлює.

Таким чином, перекладацька компетенція у парадигмі бізнес презентації – це складна універсалія з багатовекторними складовими кожної стадії перекладацького процесу.

Список літератури:

1. Колобова А.А Реализация принципа вежливости в текстах корпоративних кодексов. // http :// www . science - education . ru

2. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). // http://www.classes.ru/grammar/43.Teoriya_perevoda_Lingvicticheskiye_aspekty

3. Радовель М.Р. Факторы взаимопонимания в межкультурной коммуникации // http://www.russcomm.ru/rca_biblio/r/radovel.shtml

4. Чужакин А. П., Палажченко П. Мир перевода – М.: Валент, 2000. – 184 с.

5. Швейцер А.Д. Теория перевода. – М.: Наука, 1988. – 216 с .