WEB-ресурс научно-практических конференций

Литвиненко Ю.М.

Київський національний лінгвістичний університет

CИМВОЛ В КАТЕГОРІЯХ МОВИ ТА КУЛЬТУРИ

В усіх мовах світу термін "символ" присутній як окреме поняття, поряд з багатьма іншими, подібними. Зробимо спробу окреслити місце геральдичного символу серед інших знакових елементів і категорій мови та культури. А ктуальність проблеми розрізнення символу та суміжних із ним явищ міститься не лише в їхній теоретичній та культурно-історичній диференціації, але й в розгляді їх як суттєвих складових комунікативного простору сучасної культури і свідомості людини.

В семіотиці термін " символ " функціонує поряд з терміном " знак " . Символ відрізняється від конвенційного знаку наявністю іконічного елементу, певною подібністю між планами вираження і змісту [5]. Поєднання конкретного предмета із суттю зовсім іншого предмета – це те спільне, що поєднує символ і знак.

Розглядаючи типологію символів, в ідзначимо , що символи як константно-онтологічні сутності ментальності є кінцевою ланкою еволюції архетипного образу. Вони подібні за своїм призначенням, але різняться своїм наповненням. Геральдичні символи – хрест і коло – несуть на собі відбиток архетипного існування.

Близькі за змістом образ і символ. Класичним є визначення символу як образу, узятого в аспекті своєї знаковості, і водночас як знаку, наділеного органічністю міфу і багатозначністю образу [1] .

В сучасній культурі часто спостерігається плутанина понять емблеми та символу. Емблема – це точно фіксований, конвенційний, та, попри свою умовність, загальноприйнятий знак як найширшого, так і найвужчого значень, а символи не мають конвенційного, умовного значення [7 ]. Водночас в геральдиці символ та емблема зливаються в єдине ціле, кожна емблема несе символічне значення.

Концепт висуває вперед культурно-колективні значення, а індивідуальні відтінки змісту відносить до " периферії ", то ді як символ є діалектична єдність індивідуального і загального. Слід зазначити, що концептосфера й симболарій будь-якої культури неминуче перетинаються . Концепту може приписуватися декілька символів на вербальному р івні або слово як одиниця вербального рівня може ставати символом різних концептів [3]. Так, в описі гербової мантії у романі Вальтера Скотта “… a loose surcoat, or cassock, of rich blue velvet, open at the sides… ” [ 10 ] реалізуються концепти БАГАТСТВО, ВОЛЯ, ВІДДАНІСТЬ, ПРАВДА, ВИЩІСТЬ. Один концепт ЗАХИСТ може бути вербалізований у блазонах лексемами тематико-понятійної групи «одяг» ( mantle, chaperon, chaperonnet, pavilion ) або групи артефактів ( t reille, f ret, clouce , lattice ).

Принциповою є різниця між символом та поняттям. Поняття виключає будь-яку образність, а символ виростає з образу. Але поняття потенційно несе в собі символічність, тобто і воно може стати символом . На відміну від поняття, що є інструментом, за допомогою якого ми опановуємо світ, символ – це «щось, що опановує нами, нашою думкою, попри нашу волю живе в нас. Символ містить непряме зображення поняття, пізнання про яке досягається шляхом перенесення рефлексій про поняття на інше поняття за допомогою аналогії» [8].

Символ за своєю природою близький до порівняння, подібності. В ньому також спрацьовує принцип аналог ії . Існує р ізновид порівняння, який майже повністю втілює символ – парабола [ 4 ]. Парабол ічність геральдичного символа яскраво виявляється в алюзивних гербах, так званих « story shields », де весь герб як макросимвол опов і да є певну історію, іноді пов’язану з його створенням. Наведемо приклад такого герба з роману Т.Мелорі: " a shylde all of sable , and a quene crowned in the myddis of sylver , and a knyght clene armed knelynge afore her . And every day onys , for ony myrthis that all the ladyes myght make hym , he wolde onys every day loke towarde the realme of Logrys , where kynge Arthure and quene Gwenyver was, and than wolde he falle uppon a wepyng as hys harte shulde to- braste " [11 ] .

Символ і алегорія протиставлені як два види знаку: символ глибоко диалектичний і синтетичний, в той час як механічно співставлені елементи алегорії зберігають своє автономне значення; символ ненавмисний, спонтанний, алегорія інтенційна і утилітарна; символічне значення розчинене у предметі, багатошарове, тоді як а легоричне значення – це певне абстрактне поняття, яке можна вкласти в образ чи витягнути з нього і прикріпити до іншого образу. Водночас с имвол і алегорія мають спільну рису: вони обидва дозволяють щось репрезентувати або позначати [ 9 ].

З погляду внутрішньої структури символ близький до тропів , насамперед до метафори , але в символ і на відміну від метафори обидва предмети , поставлені у символічний зв'язок , стають принципово рівноправними [6]. М етафорична глибина є обмежена : кількість ознак , що забираються предметом в іншого , може бути достатньо велика, але не безмежна . Символи здатні народжувати подібності безкінечно ( кожний предмет є і тим , що символізується і тим , що символізу є , позначуваним і позначувальним ) , утворюючи «символічні ланцюжки» [2]. Водночас слова-символи можуть складати метафоричні вислови, наприклад, номінації геральдичних кольорів позначають покарання, якого зазнає шпигун в разі невиконання завдання: “ Show him a coat and let him blazon it in his own way ”, said the Duke ; “ and if he fails , I promise him that his back shall be gules , azure , and sable ” [10] .

Таким чином, символи як такі виростають з образу, проявляют ь ся та діють в знаков і й форм і, містять архетипний компонент, актуалізують певні концепти, взаємодіють з метафорами і постають невід’ємною частиною свідомості , але на вторинному рівні, тобто в культурі мовної спільноти . Власне геральдичні символи можуть бути емблематичними та параболічними в алюзивних гербах.

Список джерел та літератури :

1. Аверинцев С.С. (2001). София-Логос. - К.: Дух i Л i тера .

2. Барт Р. (1989). Избранные работы: Семиотика: Поэтика. — М.: Прогресс.

3. Левченко О.П. (2007). Символи у фразеоло гічних системах української та російської мов: лінгвокультурологічний аспект: Автореф . дис . ... д-ра филол . наук. — Київ.

4. Лосев А.Ф. (1995). Проблема символа и реалистическое искусство. — М.: Искусство.

5. Лотман Ю. М. (2000). Семиосфера . — Санкт-Петербург: «Искусство—СПБ».

6. Олійник Т.С. (2000). Семантичні та функціональні характеристики символічних власних імен в сучасній англійській мові: Дис . ...канд. филол . наук. — Тернопіль.

7. Похлебкин В.В. (2001). Словарь международной символики и эмблематики . — М : Международные отношения .

8. Салмина Н.Г. (1988). Знак и символ в обучении . — М.: Изд — во Московского университета .

9. Cirlot J.E. (2002). Dictionary of Symbols . — N.Y.: Dover Publications .

10. Scott W . (1962). Quentin Durward . — M .: Foreign Languages Publishing House .

11. The Works of Sir Thomas Malory (19 67). — Oxford : Clarendon Press.