WEB-ресурс научно-практических конференций

Дожук М.П.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

КОНЦЕПЦІЯ ГЕНДЕРУ ТА ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ: ПОНЯТІЙНИЙ АСПЕКТ

Від часу появи гендерних студій у вітчизняній науковій практиці (ХХ століття) дослідження гендерних ролей, що їх виконують індивіди, стало майже невід’ємним атрибутом поля вивчення сучасних мовознавців. У цілому аналіз впливу гендеру переважно зводиться до вивчення соціальних моделей поведінки, очікуваної від індивідів, відповідно до уявлень суспільства про „ чоловіче” та „ жіноче”. Головною проблемою соціолінгвістики виступає коректне і достовірне зображення переконливих мовних фактів, що демонструють роль жінки не менш важливою, ніж чоловіка.

Понятійний аспект гендерних відношень у сучасному світі привертав увагу багатьох мовознавців. Так, І.І. Халєєва пов’язує виникнення міжгендерних зв’язків із давньогрецькою філософією [5, c . 9], А.А. Попов розглядає гендер як аспект лексикографічного кодування [5, с. 93], В.В. Потапов регламентує гендерну ознаку в англійській мові [5, с. 151], Н.Д. Борисенко досліджує гендерний аспект уживання засобів модифікації прагматичного значення [1, с. 111].

Справжня гуманізація суспільства, що передбачає переборення одвічно пануючих над жінкою недооцінок, набирає сил під впливом соціоекономічних змін у світі, демографічних тенденцій, кардинальних перетворень у структурі трудових ресурсів, перерозподілу обов ’ язків і ролей у родині. Боротьба жінок за свої права, фемінізм із позитивними та негативними особливостями його сприйняття та наслідками спричинили підвищення ролі і статусу жінок у сучасному світі. Звільнення культури від сексистської ідеології разом з активізацією інтересу до втілення жіночого образу в літературі, музиці, бізнесі уможливили впровадження концепції „гендеру” в усі сфери суспільного життя.

Термін „гендер” (від англ. gender – c імейна, родова традиція, зв’язок поколінь) запозичений лінгвістикою з антропології на початку 70-х років XX століття. Його вперше використав Г. Рубін у статті „Обмін жінками”. Призначення цього терміна полягає в розмежуванні соціокультурних ( gender ) та суто біологічних ( sex ) характеристик чоловіка та жінки як членів певної етнокультурної спільноти [4, с. 7]. Тобто „гендер” – це стать, а концепція гендеру – це концепція соціальних відносин або соціально-організованих відносин між статями, яка включає такі характеристики, як біологічна стать, статево-рольові стереотипи та визначені суспільством норми чоловічої і жіночої поведінки.

Організація гендерної інформації в англомовному дискурсі регульована мережею фреймових структур, що відбивають гендерні стереотипи й еталони англомовної лінгвокультури. Стереотип трактують як мінімізоване й конкретизоване, „суперфіксоване, суперстійке” уявлення про предмет чи явище, що асоціюється з конкретним концептом. Наприклад, уявлення про типового американського політика міс т ить таку інформацію: „займає улесливу позицію, зарозумілий, безчесний” [ 4, с. 34] . Існують гендерні пари, що відображають стереотипні поняття з нижчим соціальним статусом, кваліфікацією, посадою, майновим станом, суспільним визнанням, як-от: baron (барон, суддя, магнат, впливова особа в певній сфері суспільного життя, командуючий армією, в'язень, що має найбільший вплив серед інших засуджених) – baroness (баронеса, дружина барона); keyman (провідний спеціаліст, фахівець; особа, що відіграє в певній сфері провідну роль; телеграфіст) – keywoman (телеграфістка) [7. c . 224].

Статево-рольові стереотипи – це культурно та соціально з умовлені погляди на якості, атрибути і норми поведінки представників обох статей та їх відображення в мові. За словами П.П. Горностая, гендерна роль — це статева роль, що має суспільне забарвлення, несе в собі людський досвід, накопичений у поведінці багатьох поколінь чоловіків і жінок [6, c . 136]. Гендерні ролі не виникають одразу з народженням дитини, вони розвиваються в залежності від багатьох умов і чинників протягом людського життя. Від цього залежить характер життєвого сценарію людини в різноманітних ситуаціях. Природно, що виконання чоловіками та жінками певних гендерних ролей передбачає використання тих мовних засобів, які вони сприймають як характерні для їх гендерної групи. Є почуття, що їх переживають тільки жінки або тільки чоловіки; є смисли, які формуються у свідомості тільки жінки чи тільки чоловіка, а отже, є відповідний цим настановам вибір мовних засобів, природний для одних і неактуальний, необов’язковий для інших [2, с. 354].

Проте в англомовних етнокультурах жінці стереотипно приписували нелогічність мислення. В опозиції ” You think like a woman / You think like a man (ви думаєте як жінка/ви думаєте як чоловік”) друге твердження позбавлене ілокуції образи [4, с. 35]. У результаті, навіть якщо суб’єкт дискурсу не поділяє стереотипного уявлення про відсутність логіки в жінок і припускає нелогічність мислення саме чоловіків, він/вона не може досягти ілокуції образи за допомогою вислову ” You think like a man ” через особисту думку/уявлення, тоді як „жіноча” логіка (або її відсутність) є продуктом конвенції, що входить до пресупозиційного фонду будь-якого представника англомовної культури [4, с. 35]. Як бачимо, А.П. Мартинюк трактує гендерний стереотип як історично зумовлене, мінімізоване, типізоване і структуроване у вигляді фрейму уявлення, що склалося в колективній свідомості певного лінгвокультурного соціуму, про атрибути, властиві/невластиві індивіду, якого соціум кваліфікує як чоловіка або жінку, а еталон – як уявлення про атрибути, бажані/небажані для цього індивіда [4, с. 47].

Після тривалих досліджень мови в рамках „жіночого” та „чоловічого” ряд науковців дійшли висновку про марність пошуку конкретних взаємозв’язків та сталих відповідностей між мовою та гендером. В основі даного спостереження лежить той факт, що гендер є виявленням особливого в поведінці індивіда, що завжди зазнає впливу культури та соціалізації. Тобто в різних культурах, різних соціумах поняття „чоловічого” й „жіночого” можуть варіювати, що, відповідно, позначається і на мовній поведінці індивіда. Таким чином, гендер постає як варіативна і контекстуальна змінна, маскулінність і фемінінність виступають не як сталі, фіксовані категорії, а швидше як соціальні процеси. Мова є не просто дзеркалом гендеру; вона допомагає конструювати його[3, с. 26].

Ще на початку ХХ століття в англійській мові не існувало слів, що позначали дискримінацію по родовій ознаці. У 60-х роках активістки жіночого руху запропонували використовувати словосполучення male chauv і n і sm – прояв чоловічої переваги і термін sex і sm – сексизм . З мін зазнали , наприклад, складні слова з компонентом man (під впливом феміністського руху) – cameraman , f і reman , pol і ceman – camera operator , f і ref і ghter , pol і ce off і cer . З метою врівноваження співвідношення між чоловічою і жіночою статтями в титулах компонентів man заміняється на person : cha і rman – cha і rperson , congressman – congressperson , spokesman – spokesperson [7, c . 224].

Відомо, що слово відображає зміни у структурі значення, зберігає досвід поколінь, а знакова система мови засвідчує ставлення суспільства до чоловіків і жінок. З огляду на патріархальність суспільства, цілком закономірним наслідком є репрезентація в мові зорієнтованого на чоловіка погляду на світ, що живить статеву дискримінацію і призводить до викривлення ролі жінки в суспільстві, тому що, мовляв, берегині сімейного вогнища не під силу впоратися з проблемами, посильними чоловікові.

Одним із результатів феміністського руху є зміна системи звертань англійської мови, яка традиційно до ХХ століття була тричленною: 
Mr 

. 
до чоловіка, 
Miss 
– до неодруженої дівчини та 
Mrs 
– до одруженої. Наприклад,  ” 
What
think
you
were
the
private
feelings
of
Miss 

, 

no 

( 

begging
her
pardon 

) 

of
Mrs 

. 

Rebecca 

? 

” 
[ 8 , с. 1 39 ] . У такий спосіб Вільям Теккерей наголошує на сімейному статусі героїні. Але демократизація суспільних відносин у сучасному суспільстві, підвищення соціального становища жінок, зміни в поглядах на інститут шлюбу звели нанівець відмінності у статусі одружених і неодружених жінок. Оскільки нині жінки задіяні в усіх сферах суспільного життя, то виникає проблема визначення сімейного ст атус у при заочному звертанні, якої не було за часів суцільного „домогосподарювання” жінок. Одним із безсумнівних досягнень ф еміністськ ого рух у є повсюдн е вживання в офіційному спілкуванні та листуванні звертання до жінок  на 
Ms 
, яке жодним чином не вказує на сімейний статус адресатки. 

Поступово з подачі чоловіків нібито слабка жіноча стать переконливо доводить суспільству своє вміння успішно реалізуватися в сучасному світі. Зокрема, ХХ I століття – це епоха гуманізму, демократичних правових засад, а отже й пріоритету жінки, місце та роль якої  у суспільстві суттєво зросли. Жінка – не мов чарівне дзеркало, в якому відображається суспільство. Поряд i з цим, спостерігається зростання громадської активності жінок, відбувається процес становлення масових жіночих організацій, збільшується кількість недержавних жіночих об’єднань. Так, для номінації сучасних ролей жінки виникли нові терміни на позначення її професій: airwoman , woman executive , female manager , career woman . 

Проаналізувавши витоки c учасних гендерних досліджень, можна зробити висновки, що історія гендеру розпочалася ще у ХХ столітті та широко представлена у працях видатних мовознавців. Дедалі нагальніше постає необхідність з’ясування суті статусу статево-рольових відношень, набирає сили феміністичний рух, прокладається шлях жінки, утверджується її рівноправність із чоловіком. Сьогодні жінка змогла вповні реалізувати себе, продемонструвати неабиякі потенційні можливості, що недооцінювалися та ігнорувалися впродовж багатьох років. Отже, гендер постає як вагома, варіативна й контекстуальна змінна, що відображається в мовознавстві через репрезентацію зорієнтованого на чоловіка світу в порівнянні з новим баченням жіночого образу.

Список літератури

1. Борисенко Н.Д. Гендерний аспект уживання засобів модифікації прагматичного значення / Н.Д. Борисенко // Вісник Київського Лінгвістичного університету : зб. наук. праць / наук. – К. : Видавничий центр КНЛУ, 2003. – Т. 6. – № 1: „Філологія” – С. 110-114.

2. Горошко Е. И. Гендерная проблематика в языкознании. Введение в гендерные исследования: учебн . п особие: в 2 ч. / Е. И. Горошко . – С Пб. : Алетейя, 2001. – 1 ч. – 509 с.

3. Курилович Н . Языковая репрезентация гендера / Н аталья Курилович // Иной взгляд : междун . альманах гендерных исследований – Минск , 2000. – С. 26-27.

4. Мартинюк А.П. Конструювання гендеру в англомовному дискурсі / А.П. Мартинюк – Х . : Константа, 2004. – 292 с.

5. Халеева И.И. Гендер как интрига познания / И.И. Халеева // Сб. науч. ст. –М. : Рудомино , 2000. – 192 с.

6. Горностай П. Головні ролі людини. – http :// gender . ntu - kpi . kiev . ua / web _ ukr / bibo / article _18. html .

7. Федорова О.В. Качественная и количественная ассиметрия эксплицитного гендерного маркирования названий лица современного английского языка. – www. fedoroval . inbox . ru .

8. William Thackeray. Vanity Fair / CPI Bookmarque, Croydon , CR0 4TD – Great Britain , 1994. – 672 p.