WEB-ресурс научно-практических конференций

Хіль Н.П.

Кременчуцький університет економіки , інформаційних технологій та управління

ВІДТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОРИГІНАЛУ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Дослідження слів-реалій представляє великий інтерес у зв'язку з їхньою роллю в художньому творі. Національно-культурна семантика таких мовних одиниць дозволяє проникнути в культуру носіїв мови, в їхні фонові знання, які обов'язково присутні в свідомості учасників комунікації та в значній мірі визначають смисл висловлювання. Необхідно зазначити, що питання про роль культурно-маркованої лексики в художньому тексті недостатньо розглянуто в літературі, а тому вимагає більш детального дослідження.

Вивчення слів-реалій представляє також інтерес у зв'язку з інтерпретацією художніх текстів. Однак категорія реалій не проста й неоднозначна, вона вимагає особливого підходу при класифікації та перекладі.

Зазвичай в загальній структурі твору те або інше слово чи словосполучення, та або інша побудова вислову набуває свого смислу, повідомляючи щось таке, чого не може повідомити проста формальна сукупність тих самих одиниць поза даним твором. Тобто, текст художнього твору треба читати не тільки на семантичному, але й на більш глибокому так званому поетичному рівні. Автор створює своєрідну образність, особливу силу впливу, не обов'язково вдаючись до незвичайних метафор чи якихось інших стилістичних прийомів. Кожного письменника відрізняє особлива інтонація, особливий емоційний ключ повідомлення. В словесно-художній творчості кожний елемент набуває смисл, обумовлений всім контекстом даного художнього твору і, ширше, культурою, тобто досвідом, світоглядом, задумом автора.

Основна проблема, з якою стикається перекладач при передачі референц ій н и х значень, що виражені в початковому тексті, - це неспівпадіння ряду значень, властивих одиницям вихідної мови та мови перекладу. В тих випадках, коли відповідність тій або іншій лексичній одиниці однієї мови в словарному складі іншої мови повністю відсутня, говоримо про безеквівалентну лексику. Характерною рисою безеквівалентних слів є неможливість їх перекладу на інші мови за допомогою постійного еквівалента, їхня неспіввіднесеність з деяким словом іншої мови. Проте, це не означає, що їх зовсім не можна перекласти.

Цілком очевидно, що можливість правильно передати позначення речей, про які йдеться в оригіналі, та зображень, пов'язаних з ними, передбачає знання дійсності, описаної в першотворі – це фонові знання. Фонові слова представляють значний інтерес при дослідженні складної взаємодії мови та культури – це лексичні одиниці, які на перший погляд видаються звичайними, що вільно перекладаються на іноземні мови, які містять цінну інформацію про специфічно національну позамовну діяльність.

Для теорії та практики перекладу велике значення має одна з груп фонових знань – та, яка відноситься до специфічних явищ іншої культури, іншої країни й необхідна читачам твору, аби без втрат засвоїти в деталях його зміст. Такою частиною фонових знань є слова-реалії – це назви предметів матеріальної культури, що властиві лише певним націям і народам, факти історії, державних інститутів, імена національних і фольклорних героїв, міфологічних істот. Будучи носіями національного чи історичного колориту, вони, як правило, не мають точних відповідностей (еквівалентів) в інших мовах, і, отже, не піддаються перекладу на загальних підставах, вимагаючи особливого підходу. В процесі перекладу протиставляються одна одній не тільки мови, але навіть тексти, культури й ситуації.

В реаліях найбільш наочно виявляється близькість між мовою й культурою: поява нових реалій в матеріальному й духовному житті суспільства веде до виникнення відповідних слів у мові. Відмінною рисою реалії є характер її наочного змісту. Реалії можуть бути обмежені рамками навіть окремого колективу, або установи, їм властивий і часовий колорит. Як мовне явище, найбільш тісно пов'язане з культурою, ці лексичні одиниці швидко реагують на всі зміни в розвитку суспільства. Серед них завжди можна виділити реалії – неологізми, історизми, архаїзми і кожний тип реалій вимагає індивідуального підходу при перекладі.

Як правило, транслітерація і транскрипція застосовуються при передачі іншомовних власних імен, географічних найменувань, назв різного роду компаній, фірм, пароплавів, газет та журналів. Але на сучасному етапі ці прийоми при перекладі художньої літератури використовуються набагато рідше, ніж раніше. І це цілком обґрунтовано, тому що передача звукового чи буквеного вигляду іншомовної лексичної одиниці не розкриває її значення, і такого роду слова залишаються незрозумілими без відповідних пояснень читачу, який не знає мову оригіналу.

При калькуванні іншомовні реалії передаються за допомогою заміни їх складових частин – морфем, або слів – їхніми прямими лексичними відповідниками в мові перекладу. Однак, даний спосіб також має недолік, залишаючи деяку інформацію незрозумілою читачеві.

Описовий переклад розкриває значення лексичної одиниці оригіналу за допомогою розгорнутих словосполучень, що розкривають істотні ознаки явища, яке позначається даною лексичною одиницею. Та цей спосіб вважається вельми громіздким і неекономним, тому не завжди можливо застосувати його при перекладі текстів.

Часто перекладачі вдаються до поєднання двох прийомів – транскрипції або калькування і описового перекладу, подаючи останній у зносці або в коментарі. Це дає можливість поєднувати стислість та економність засобів вираження, властивих транскрипції, з розкриттям семантики даної одиниці, що досягається через описовий переклад.

Інший спосіб – переклад аналогом – полягає в пошуку найближчого за значенням відповідника в мові перекладу для лексичної одиниці оригіналу, що не має точних словникових відповідників. Такого роду наближені еквіваленти лексичних одиниць можна назвати аналогами, але застосовуючи їх в процесі перекладу, потрібно мати на увазі, що в деяких випадках вони можуть створювати не цілком правильне уявлення про характер предмета або явища, яке позначають.

Отже, реалії – це дуже цікавий і незвичайний шар лексики мови. За допомогою національних реалій виражається національне забарвлення літературних творів. Слова-реалії відображають додаткові смислові відтінки, що є результатом національного бачення світу. Семантизація цих слів надзвичайно важлива для всіх, хто вивчає іноземну мову, через те, що вони викликають труднощі в розумінні першотвору. Художнє слово допомагає створити художній світ – породження образного мислення письменника. Насправді реалії кожного разу ставлять перекладача перед проблемою вибору того чи іншого способу їхньої передачі, тому культурно-маркована лексика вимагає творчого підходу і глибоких лінгвокраїнознавчих знань перекладача.

Література:

1. Гюббенет И.В. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста. – М.: и зд - во МГУ, 1991. – 205с.

2. Клименко О.Л. Про переклад субстандартної лексики//Методолог і чн і проблеми перекладу на сучасному етап і . – Суми : СумДУ , 1999. – 195 с.

3. Фридрих С.А. О теории перевода художественного текста // Язык и культура: библиографический аспект проблемы. – Уфа: РИО Госкомиздата БАССР, 1990. – С. 172–17 7 .

4. Чередниченко О. І . Оказіональні відповідники і переклад на р ізних рівнях еквівалентності // Теорія і практика перекладу. – К.: Вища школа, 1981. – 1 77 с .