WEB-ресурс научно-практических конференций

Мазуркевич Л.О.

Автомобільно-дорожній інститут ВДНЗ Донецький Національний Технічний університет

ПОЕТИЧНИЙ ДИСКУРС В КОМУН ІКАЦІЇ

В сучасному комунікативному процесі за умов глобалізації світу особливу увагу слід приділити формуванню національних культур, їх історичному аспекту і сучасному розвитку. Дослідження поетичного дискурсу в комунікації вважається актуальним в контексті зближення національних культур і формування сучасної інтернаціональної світової культури.

Метою дослідження є аналіз поетичного дискурсу через текст віршів. Предметом дослідження є вірші як лінгвокультурний феномен, який характеризує емотивну і поетичну функції комунікації.

В широкому розумінні дискурс виступає складною єдністю мовної форми, значення і дії. Голландський дослідник Т.А. Ван Дейк розглядає дискурс як складне комунікативне явище, що включає в себе соціальний контекст, інформацію про учасників комунікації, знання процесу виробництва текстів та сприйняття текстів. Отже, дискурс поєднує соціальні вимоги з мовними і виступає як соціолінгвістичне явище. Мовленнєвий комунікативний акт виступає як мовна поведінка людини, яка під час комунікації реалізує найважливіші когнітивні процеси, що визначають структуру мовленнєвої діяльності. Дискурси пов’язані з основними комунікативними каналами організму людини, серед яких головними є аудіоканал (слуховий) та зоровий. Саме на основі роботи цих комунікативних каналів можна виділяти різні види дискурсів: теледискурс, радіодискурс, кінодискурс, театральний дискурс, релігійний дискурс, фольклорний дискурс, поетичний дискурс тощо.

Аналіз поетичного дискурсу дозволяє стверджувати про наявність у поетичних творах різних моделей комунікації, які побудовані, в першу чергу, на мовній комунікації. Процес комунікації [1, р.230] передбачає модель двостороннього процесу зв’язку, а не просте повідомлення інформації. На це вказував і відомий американський теоретик комунікації У.Шрамм [2, р.17]. В залежності від намірів комунікантів виникають різноманітні мовні тексти, мовні конструкції. Особливою конструкцією є вірші. Дослідження Падерборнського інституту кібернетики [3, c .25] свідчать, що половина дорослих людей не уловлює змісту вимовлених фраз, якщо вони містять більше 13 слів, а діти 7-літнього віку мають труднощі у розумінні фраз, які складаються більш ніж з 8-ми слів. Вірш виступає досить ємним текстом, в якому фрази не мають великої кількості слів. Ось чому він краще розуміється і повніше залишається в пам ’ яті.

У своїй моделі комунікації Р.Якобсон виділив 6 чинників комунікації, але в реальній комунікації може актуалізуватися і один з чинників. Залежно від цього існує 6 функцій комунікації: емотивна, референтна, конативна, поетична, металінгвістична і фатична. Віршованим текстам відповідають, насамперед, емотивна і поетична функції. Емотивна функція характеризує висловлене ставлення того, хто говорить, до предмета мовлення, і безпосередню емоційну реакцію на ситуацію. Яскравим прикладом емотивної функції поетичної комунікації є вірш І.Франка «Вона умерла», де емотивне навантаження має саме ця фраза, яка кожного разу вимовляється з різним відтінком в інтонації і, таким чином, підкреслює емоційний стан поета під час втрати коханої людини. У вірші немає прямого повідомлення про це, але саме емотивна функція через зміст мовлення і характеристику його звучання розкриває цей неявний зміст мовленнєвого повідомлення – підтекст.

В першій фразі емоційне навантаження несуть обидва слова. Автор, мов би, прислухається до свого розпачу, болю, але ще не зовсім усвідомлює життєве значення для себе цієї втрати: “ Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!” В той самий час автор відчуває, як цей дзвін болем проходить через серце: “Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить.” В наступних фразах з навантаженням на друге слово відчувається біль від усвідомлення втрати: “Вона умерла!... ” Напруження зростає, і в кінці строфи усвідомлення втрати відбулося остаточно: “Вона умерла! Вмерла! Вмерла! ” В кінці наступної строфи у свідомості через ряд спостережень і одночасних подій виникає жах (“ Вона умерла!”), який зростає, охоплює душу, викликає каяття від думки, що він живе, знаючи про таку важливу для себе втрату:” Вона умерла!”. І остання строфа передає повне усвідомлення події ( “Вона умерла!”) і підкреслює її значення (“Ні, се я умер.”)

Поетична функція комунікації в цьому вірші характеризує особливу форму подачі інформації, яка в ньому закладена. Саме через будову фраз, строф, рими, наголосу, знаків пунктуації автор змушує і нас відчути його біль, його страждання, його розпач і усвідомлення величезного горя:

“ Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!

Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить.

Вона умерла! Мов тяжезний трам,

Мене цілого щось додолу клонить.

Щось горло душить. Чи моїм очам

Хтось видер світло? Хто се люто гонить

Думки з душі, що в собі біль заперла?

Сам біль? Вона умерла! Вмерла! Вмерла!

Ось бач, ще рожі на лиці цвітуть,

І на устах красніє ще малина...

Та цить! І подихом одним не труть

Її! Се твоїх бажань домовина.

Бам-бам! Бам-бам! Далеко, зично чуть

Сей дзвін... Припадь і плач, немов дитина!

Се ж твоїх мрій заслону смерть роздерла,

Розбила храм твій! Цить! Вона умерла!

І як се я ще досі не здурів?

І як се я гляджу і не осліпну?

І як се досі все те я стерпів

І у петлю не кинувся коніпну!

Адже ж найкращий мій вогонь згорів!

Адже ж тепер повік я не окріпну!

Повік каліка! Серце гадь пожерла,

Сточила думи всі! Вона умерла!

Лишь біль страшний, пекучий в серці там

Все заповнив, усю мою істоту.

Лишь біль і се страшне: бам, бам бам, бам,

А сліз нема, ні крові, ані поту.

І меркне світ довкола, і я сам

Лечу кудись в бездонну стужу й сльоту.

Ридать! Кричать! – та горло біль запер.

Вона умерла! – Ні, се я умер...” ( І.Франко).

Таким чином, поетичний дискурс в комунікації сучасних культур надає можливостей у стислому повідомленні, яким є вірш, передати особливості культури народу, його духовність, ментальність, цінності, які пануюють в суспільстві тощо. А це у майбутньому неодмінно допоможе народам світу у формуванні позитивних шляхів для зближення, формування і збагачення світової культури через національні культури.

Література.

1. Grunig James E . with Dawid M . Dozier ( Ed .) Excellence in Publik Relations and Communication Management. – N.J., 1992.

2. Schelhardt Timothy D. What Bosses Think About Corporate Ethics // Wall Street Journal. – 1988/ - April 6.

3. Бутенко Н.Ю. Комунікативні процеси у навчанні: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004. – 383 с.