WEB-ресурс научно-практических конференций

Ковальчук Н.П.

Миколаївське державне вище училище культури, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ У ВНЗ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

У ХХІ столітті від якості навчання і виховання залежить розвиток суспільства. Тому вища освіта має конкретну мету: створити такі умови навчання, за яких кожен студент міг би успішно навчатися, розвивав свої здібності та інтелект, був конкурентоспроможним фахівцем на ринку праці. Для реалізації цієї мети в системі освіти впроваджується багато форм і методів навчання. Серед них найбільш результативними є інтерактивні, оскільки вони дозволяють отримати знання не у готовому вигляді, а в процесі власної активності.

Інтерактивні технології є важливим складником особистісно-зорієнтованого розвивального навчання. Найхарактернішою ознакою такого способу пізнання (інтерактивних технологій) є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі студенти.

Викладач і студенти – рівноправні партнери. Вони спільно визначають мету діяльності, об’єкт, суб’єкт, засоби діяльності, результати навчання.

Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів.

Викладач в інтерактивному навчанні – це організатор процесу, консультант. Але він ніколи «не замикає» навчальний процес на собі. У такій ситуації студенти усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як збагатився їхній особистий досвід творчої діяльності і беруть на себе відповідальність за результати навчання.

Не секрет, що активна діяльність студентів під час заняття сприяє їх пізнавальному розвитку.

На жаль, ще багато викладачів ВНЗ віддають перевагу лекційним заняттям. Рольова гра, ігрова ситуація, робота в малих групах є випадковою. Відсутнє системне впровадження живого активного навчання.

Ще за часів адміністративно-командної системи у багатьох викладачів закріпився стереотип, що студенти не потребують посиленої активності під час засвоєння матеріалу. Та й викладачі найчастіше обирають той тип викладання, яким колись навчали їх самих.

Тому в наш час слід враховувати, що сьогочасні студенти – представники «нового» інформаційного суспільства, що відрізняється рухливістю, різноманітністю, мінливістю. Кожен студент – яскрава особистість, яка має певний рівень інтелектуального розвитку, певний стиль сприймання, запам’ятовування, дослідження.

Говорячи про інтерактивне навчання, слід зазначити, що саме воно сприяє індивідуальному підходу до кожного студента. Більше уваги слід приділяти не заучуванню матеріалу, а розвивати у студентів уміння й навички спілкування, роздумів, формування і висловлювання власних суджень.

Справа в тому, якщо викладач під час пояснення нового матеріалу використовує лише методи демонстрації та пояснення, то вони не формують умінь і навичок студента, інформація, прийнята студентом таким чином, довго не затримається у його пам’яті.

Який же вихід, як покращити рівень засвоєння знань студентів та набуття ними умінь і навичок, зацікавити їх?

На допомогу приходить активне навчання, де студент постійно перебуває в стані пошуку, потребує інформації, щоб вирішити проблему, або розмірковує разом з іншими над способом виконати завдання.

Дослідження західних учених показують, що 60% від загальної кількості студентів зорієнтовані не на вивчення теорії, а бажають одразу отримати досвід безпосередньої діяльності й експериментування, практичного засвоєння знань.

Британська дослідниця Дж . Льюїс зазначає, що за період навчання студенти пристосовуються, звикають до традиційної обстановки, методів навчання. Їм відомі «правила гри», «закони» звичайного навчального заняття, де все зрозуміло і не потрібно шукати щось нове. Таким чином, за словами О. Пометун , студент створює для себе «зону комфорту» , де почувається у безпеці, що притупляє бажання активного здобуття і засвоєння знань .

Використання інноваційних технологій навчання допоможе викладачеві змінити звичну для студента ситуацію навчання, характер його діяльності і змусить студента від пасивного спостерігача стати активним учасником навчального процесу. Перебуваючи у інтерактивному просторі, студент змушений самостійно мислити, сумніватися, розв’язувати певні завдання і проблеми. Змінюються правила взаємодії з викладачем та одногрупниками.

Активність студента як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується на всіх його етапах. На першому етапі студент, використовуючи способи пізнання, вивчає певний об’єкт дійсності, знаходить і створює знання про нього, конструює образи, одержує власний освітній продукт.

На другому етапі кожен студент має можливість зіставити набуті знання із знаннями своїх одногрупників та історико-культурними продуктами людства в певній галузі. З цією метою викладач пропонує студентам на заняттях різні форми й методи інтерактивного навчання.

Третій, узагальнюючий етап, допомагає кожному студентові на основі зіставлень, створити сукупний освітній продукт.

Але варто бути дуже обережними, переходячи до використання інноваційних технологій, адже вийшовши із звичної для студента «зони комфорту» він повинен почувати себе безпечно. Подолання невпевненості перед новою ситуацією, розуміння і прийняття студентом нових вимог буде впливати на результативність його навчальної діяльності.

Педагоги і психологи, розглядаючи зазначену вищу ситуацію використовують схему «айсберг», де на поверхні лежить діловий аспект : опрацювання студентами навчального матеріалу, виконання навчальних завдань, отримання і запам’ятовування інформації. Цим аспектом можна легко керувати. Але у підводній частині айсберга – соціально-психологічний аспект навчання: бажання і страхи студентів і викладача; почуття та переживання, симпатії та антипатії, довіра/недовіра, відчуття безпеки. Отже, ефективність навчання на діловому рівні залежить насамперед від соціально-психологічного аспекту.

Студент буде активним, якщо:

- він почуває себе комфортно на занятті;

- діяльність студента і викладача є рівноправною;

- відсутня критика з боку викладача та одногрупників;

- зауваження мають конструктивний характер і стосуються насамперед результатів діяльності. ;

- цінується будь-який внесок студента у навчальний процес.

Саме за таких умов студент не буде боятись експериментувати, щоб

знайти оптимальний результат своєї поведінки; буде мати можливість визначити власну роль у спільній роботі групи; буде мати можливість відстояти свою думку, позицію. Отже, головне завдання для викладача під час застосування інноваційних форм навчання - створення для студента атмосфери безпеки та комфорту .

Висновки. Отже, сьогодні основними умовами реалізації інтерактивного навчання є:

- створення навчальної проблеми, розв’язання якої потребує залучення наявних у студентів знань і досвіду;

- отримання студентами інформації, необхідної для розв’язання проблеми, поданої таким чином, щоб вона не була прямою відповіддю, а залишила місце для роздумів

Таким чином, інтерактивні форми і види навчання дають можливість студентам показати високі результати засвоєння знань, навіть слабкі студенти в цій роботі мають більше позитивних результатів на відміну від фронтальної та індивідуальної роботи.

Інтерактивні форми і методи навчання, на відміну від традиційних, більш ефективні у засвоєнні навчального матеріалу, спонукають студентів до творчої роботи та формують особисту позицію щодо сприйняття змісту навчання.

Головні переваги інтерактивних форм і методів – створення атмосфери співпраці за схемою: викладач-студент, студент-студент, студент-комп’ютер.

Основною метою є розвиток особистості та способу побудови особистісного світобачення. Основу мотивації студентів становить досягнення успіху і самореалізації особистості.

Список літератури:

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К., 1997.

2. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. посібник/ Авт.-уклад .: О. Пометун , Л. Пироженко . - К., 2002.

3. Наукове та методичне забезпечення впровадження педагогічних інновацій: Зб. наук. праць/ Ред. кол .: Л. Даниленко та інш . - Херсон: ЦНТЕІ, 1999. - 254с.

4. Педагогічні інновації в сучасній школі. - К.: Освіта, 1994. - 87с.

5. Освітній менеджмент: навч.-метод . посібник / За ред. Л.Даниленко, Л. Карамушки . - К.: Шкільний світ, 2003. - 400с.