WEB-ресурс научно-практических конференций

Кравченко Д.В.

Київський національний університет ім. Т.Шевченка , Україна

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТРОВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ

Всі енергетичні ресурси на Землі в кінцевому підсумку є продуктами діяльності Сонця. Як традиційна, так і нетрадиційна енергетика засновані на перетворенні сонячної енергії, яке здійснюється прямими і непрямими методами. Прямі методи використання сонячної енергії засновані на перетворенні сонячного випромінювання в електричну або теплову енергію. Непрямі методи використовують кінетичну або потенційну енергію вітру, річок, морських припливів і хвиль, біомаси або традиційного викопного палива (вугілля, нафти і природного газу).

Розвиток енергетики і відповідне поліпшення економічних і екологічних параметрів може відбуватися у двох напрямках:

• Перший – підвищення ефективності використання традиційного викопного ( невідновлювального ) палива.

• Другий – розширення використання поновлюваних енергетичних ресурсів. Необхідність і можливість розвитку в Україні енергетики, заснованої на використанні поновлюваних джерел енергії, обумовлені наступними причинами:

• Україна відчуває дефіцит традиційних паливно-енергетичних ресурсів.

• Україна має сприятливі кліматичні і метеорологічні умови для використання основних видів відновлюваних джерел енергії.

• В Україні існує промислова база, придатна для виробництва устаткування для нетрадиційної енергетики [4].

Вітроенергетика— галузь відновлюваної енергетики, яка спеціалізується на використанні кінетичної енергії вітру. Цей вид джерела енергії є непрямою формою сонячної енергії, і тому належить до відновлюваних джерел енергії. На планеті виникнення вітрів має характер випадковий і неконтрольований. Це сто­сується як напрямку, так і сили вітру. Вітер, що віє зі швидкістю в межах 4–30 м/с визнають енергетично рентабельним для застосування турбін – генераторів електрики. Однак цьому джерелу притаманна велика нестабільність. Поява вітру залежить від географічного регіону, пори року, періоду доби, рельєфу місцевості й висоти над рівнем моря [1].

Існує чимало переваг розвитку вітроенергетики, включаючи екологічні, економічні та практичні. Сумарна кінетична енергія вітру в світі може бути приблизно оцінена як у 80 разів вища від сумарного енергоспоживання людиною. І хоча для енергетичних потреб може бути використана лише певна частка від цього загального показника, майбутній розвиток самої технології має величезний потенціал. У світі загальна встановлена потужність вітроелектростанцій (ВЕС) на кінець 2008 року досягла 120,8 ГВт, більше 27 ГВт якої встановлено тільки за 2008 рік. Це становить близько 1,5% глобального спожи­вання електроенергії. Причому, розвиток тільки почався. Ці цифри показують, що існує величезний і зростаючий світовий попит на екологічно чисту вітрову енергетику, яка може розвиватись швидко, практично всюди в світі. Вітрова енергія стала важливим гравцем на світовому ринку енергетики [3].

Україна має досить високий кліматичний потенціал вітрової енергії, який забезпечує продуктивну роботу не лише автономних вузлів живлення, але й потужних вітроелектростанцій. Інститутом відновлюваної енергетики НАН України проведено ретельні дослідження й створено «Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії України», що має вигляд збірника картографічних, табличних і текстових матеріалів, систематизованих за основними напрямками впровадження відновлюваних джерел енергії на рівні областей України і АР Крим. Вітроенергетичний потенціал різних територій України характеризується середньорічними швидкостями вітру на рівні 7,0-8,5 м/с (на континенті - на висотах близько 100 м , а на акваторіях - близько 50 м ), що дозволяє використовувати вітротехніку мегаватного класу потужності з річним коефіцієнтом використання потужності на рівні 0,3 - 0,4, тобто досить ефективно. Україна має територіальні можливості для будівництва рентабельних ВЕС як на суші, так і на морських акваторіях в межах територіальних вод.

На сьогоднішній день в Україні реалізовуються декілька масштабних проектів із впровадження вітрової енергетики. Компанія «НОВА-ЕКО» займається розробкою двох ВЕС сумарною потужністю 300 МВт в АР Крим. В червні 2007 року була завершена оцінка впливу на навколишнє середовище, виконана відповідно до міжнародних стандартів, і розроблене технічно-економічне обгрунтовання проекту. Загальні інвестиції по проекту складають не менш ніж 500 млн.євро [5].

З вересня 2007 року українська компанія « Конкорд Груп» почала реалізацію вітроенергетичного проекту, встановленою потужністю 100+350 МВт, на території західної та східної частини Автономної Республіки Крим. Для будівництва запланованих ВЕС запроектовані сучасні вітроагрегати одиничною потужністю 2+МВт. В рамках реалізації проекту з будівництва ВЕС в АР Крим компанія « Конкорд Груп» спільно з німецькою компанією GEO-NET з грудня 2008 року проводить кампанію по вимірюванню вітрового потенціалу на майданчику, запланованому під будівництво станції. Це перше в Україні дослідження вітрового потенціалу, яке проводиться відповідно до світових і європейських стандартів. Будівництво станції заплановане на період з 2009 по 2010 роки [6].

Компаніі Fildstone (Великобританія) і Energy Conversion Licensing BV (Нідерланди) планують інвестувати 438 млн євро в будівництво Південно-Української ВЕС в Миколаївській області. Початок будівництва заплановано на жовтень-грудень 2009 року. Згідно з проектом, загальна потужність ВЕС складе 300 МВт. В результаті роботи вітрової електростанції очікується зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, а річна економія використання природного газу становитиме 27 млн куб.м .

Загальна потужність українських ВЕС всіх форм власності на сьогоднішній день складає більше 90 МВт. Прогнозовані показники розвитку вітроенергетики в Україні до 2030 року подано в табл. 1.

Таблиця 1. Показники розвитку вітроенергетики в Україні до 2030 року [2]

Для досягнення таких показників необхідне формування національної енергетичної політики, де важливе місце займатиме нетрадиційна енергетика, зокрема і вітрова. Необхідним є створення нормативно-правової бази з урахуванням особливостей освоєння кожного з видів відновлюваних джерел енергії, визначення основ економічної стимулюючої політики держави і створення законодавчої бази відновлюваної енергетики, основаної на проведенні пільгової політики для виробників та споживачів енергії відновлюваних джерел, визначення механізмів фінансування. Це дозволить створити основи нової екологічно безпечної енергетичної галузі для сприяння енергетичної незалежності держави.

Список літератури:

1. Даковскі М., Вянцковскі С.К. Про енергетику для споживачів та скептиків. – Львів: ЕКОінформ , 2007.

2. Міністерство палива та енергетики України – «Енергетична стратегія України на період до 2030 року (проект)».

3. Global wind energy council – http://www.gwec.net

4. Агентство з відновлюваної енергетики. – http://www.rea.org.ua

5. Українська вітроенергетична асоціація. – http://www.uwea.com.ua

6. http://www.konkord.org.ua