WEB-ресурс научно-практических конференций

Міронова М.Ю.

Класичний приватний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ДОПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Система післядипломної освіти психологів набула активного розвитку в останнє десятиріччя. Потреба у кваліфікованих фахівцях цієї галузі та усвідомлення важливості психологічних знань пересічними громадянами обумовлює появу у вищих навчальних закладах України напрямку підготовки «Психологія» на інститутах (факультетах) післядипломної освіти. Та поруч з позитивними змінами на цьому шляху виникають проблеми, пов’язані з формуванням професійних якостей, професійної позиції, професійного образу мислення у майбутніх психологів. Адже кожен з них є носієм певного способу мислення відповідно до набутої раніше професії (спеціалізації).

Таким чином, майбутньому психологу необхідно знати свої індивідуальні особливості і те, як вони виявляються на певній стадії допрофесійного розвитку набуття знань, вмінь, навичок та компетенцій у системі післядипломної освіти. Ці знання потрібні для того, щоб оцінити, на які сильні сторони особистості слід спиратися під час навчання, які якості необхідно розвивати, що потрібно робити, щоб уникнути деформації допрофесійного розвитку тощо.

Процес допрофесійного розвитку слухачів факультетів післядипломної психологічної освіти як представників різних професій, не виступало спеціальною областю вивчення в педагогіці й психології, що пов'язане з певними методологічними і теоретичними труднощами. Але слід вказати на велику теоретичну і, головне, практичну значущістю даного питання. Зокрема, голландський дослідник Дж.Х.Вонк виділив наступні фази допрофесійного розвитку, які ми трансформували як фази допрофесійного розвитку майбутнього психолога: передпрофесійна фаза (період усвідомлення необхідності й можливості здобуття другої вищої освіти за напрямом «Психологія»); попередня фаза (подання документів на навчання, реалізація усвідомленої можливості); фаза психологічного «входження» в професію (перші місяці навчання); перша допрофесійна фаза (перше півріччя навчання за фахом «Психологія»); фаза переорієнтації свідомості в професії (початок мислити «як психолог»); фаза інерції (сумніви щодо обраної другої професії психолога); фаза стабілізації (усвідомлення важливості обраної професії психолог, задоволення, перші успішні спроби у якості психолога).

На передпрофесійній фазі майбутній психолог отримує теоретичні знання і частково набуває досвіду роботи (в ході практичних занять і навчальних практик). Для нормального допрофесійного розвитку однаково важливі загальнокультурні знання (філософія, культурологія і ін.), загальні теоретичні знання в області психології та її напрямів, методичні знання і навички. Тільки в цьому випадку студент сформується як всесторонньорозвинений і професійно грамотний фахівець.

Як вказують психологи [1; 2], найбільші труднощі в пошуку свого "Я" майбутні психологи, що навчаються післядипломно, відчувають з третьої по шосту фази допрофесійного розвитку. Проблеми пов’язані також з виробленням власного стилю в майбутній роботі, пошуком системи дій, яка потім поповнюватиметься в процесі професійного розвитку. Вирішення означеної проблеми є важливим, оскільки дозволяє уникнути непотрібних конфліктів і незадовільності роботи в майбутньому. Успішний початок впливає на здібності майбутнього психолога і його бажання працювати.

Отже, у професійному саморозвитку майбутнього психолога можна виділити три основні напрями:

· а)набуття нових знань;

· б)рефлексія;

· в)набуття і використання навиків саморегуляції.

Основними джерелами нових знань є психологічна і суміжна література, журнали за фахом, методичні посібники і рекомендації, нормативні акти і інша документація (закони, укази, програми розвитку психологічних служб тощо), газетні статті, теле- і аудіопрограми, відеоматеріали. З розповсюдженням мережі Інтернет в ній з'являється все більше сайтів, що торкаються різних психологічних проблем. Важливим для майбутнього психолога є поповнення загальнопсихологічного багажу (знання історії психології, основ загальної психології тощо), розуміння перспектив розвитку психологічної науки і шляхів використання набуття знань.

Один з основних способів набуття і накопичення допрофесійного досвіду – рефлексія (у перекладі з латинського - "звернення назад ") - процес самопізнання людиною внутрішніх психічних актів і станів. Філософське поняття рефлексії означає процес роздуму людини про те, що відбувається в його стані, здатність зосередитися на утриманні своїх думок, абстрагувавшись від всього зовнішнього.

Набуття і використання навичок саморегуляції - третій головний чинник допрофесійного зростання майбутнього психолога, як представника професії, об'єктом якої є людина. Уміння управляти своїм емоційним і психологічним станом є одним з компонентів допрофесійної психологічної техніки майбутніх психологів.

Отже, ми виділили проблеми допрофесійного розвитку майбутніх психологів у системі післядипломної освіти.

Список літератури:

1. Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика //Московский психотерапевтический журнал. – 1993. – №1. – С.63-76.

2. Чепелєва Н.В. Особистісна підготовка практикуючого психолога//Основи практичної психології: Підручник. – К.: Либідь, 1999. - С.242-249.