WEB-ресурс научно-практических конференций

Наумко Ю.С.

Сумський національний аграрний університет, Україна

КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Здійснювані в Україні економічні і політичні перетворення спрямовані на розв'язання складних завдань підвищення ефективності народного господарства і його агропромислового комплексу, перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Для розвитку економіки нашої держави, досягнення нею сучасного рівня світового виробництва та сфери послуг, новітніх технологій, технічних винаходів та інформаційних систем вирішальне значення мають кадри, а саме рівень їх професійної підготовки та постійне відновлення набутих ними знань та навичок [2].

Важливим серед зайнятого населення сільськогосподарських під­ приємствах є можливість професійного та кар'єрного росту, зайняття вищої посади, підвищення кваліфікації та перепідготовки [1].

Найбільш суттєвим якісним фактором, що визначає трудові ресурси, є рівень освіти економічно активного населення, і в першу чергу його зайнятої частини [4].

Одним із основних чинників оцінки стану трудових ресурсів на виробництві є наявність серед працюючих фахівців з вищою освітою. На кінець 2008 року кількість працівників, які мають повну, неповну та базову вищу освіту склала 284,1 тис. осіб.

Наприкінці 2008 року перевага працівників з вищою освітою спостерігалась в охороні здоров’я - 19,3%. Високий освітній рівень кадрів також характерний для установ освіти - 52,9 % та промисловості - 19,6%.

Значна кількість найманих працівників зайнята на робочих місцях, які не потребують наявності високого освітнього рівня. Так, на сьогодні мало використовуються високоосвічені кадри у сільському господарстві - 10,5%, транспорті - 13,7 %, будівництві - 16,8% [7].

Серед працівників, які підвищили кваліфікацію у 2008році - 38,6% та у 2007році - 41,5% складали робітники, що на 0,9 % нижче ніж у 2007 році, а решту - 58,4% службовці (2007 р.), т.б. на 3,4 % вище ніж у 2008 році (55%) (у тому числі керівники -13,0% (2007 р.) та 15,3% (2008р.), або на 2,3% більше у 2008 році, професіонали і фахівці на 0,9% вище у 2008 році порівняно з 2007 роком, технічні службовці на 0,2% нижче у 2008 році порівняно з 2007 роком [6].

За статтю серед працівників, які підвищували кваліфікацію у 2007-2008роках переважали чоловіки. Разом з тим у закладах освіти, охорони здоров'я, державному управлінні, фінансовій діяльності кількість жінок була більшою.

Важливим напрямком подолання дефіциту робітничих кадрів є навчання персоналу на виробництві. Ситуація у цій сфері поступово поліпшується, але обсяги такого навчання залишаються низькими. У 2008 році кількість працівників, які підвищили кваліфікацію складала 28,1 тис. осіб (жінки - 12,6 тис. осіб) та навчались новим професіям 7,6 тис. осіб, у тому числі жінки - 2,9 тис. осіб [1].

З усієї кількості працівників, які проходили навчання у 2008 році професійну підготовку та перепідготовку отримали лише 2,7% облікової кількості штатних працівників. У більшості випадків це працівники підприємств будівництва (16,9%) та промисловості (14,5%).

При цьому основною формою навчання працівників була їхня професійна перепідготовка безпосередньо на виробництві.

Навчання новим професіям у 2008 році пройшли 9,9% облікової кількості штатних працівників. Переважно на робочому місці підвищували кваліфікацію працівники зайняті у промисловості - 6,4% [5].

Висновки. Різке зменшення зайнятості в сільському господарстві, яке неминуче внаслідок реформування та реструктуризації сільськогосподарських підприємств, скоріше за все буде супроводжуватися абсолютним зменшенням у рівнях зайнятості у сфері послуг. Оскільки основна маса послуг в сільській місцевості спрямована на задоволення потреб сільськогосподарського виробництва та сільського населення, то у разі зменшення зайнятості, а звідси - і населення, має місце ефект мультиплікатора на рівень зайнятості в інших секторах [4].

Відтворення кількісних параметрів є проблемою соціально-демографічного характеру. Це можливе шляхом збільшення народжуваності на селі та призупинення відтоку молоді. Досягнення такої цілі можливе на основі розробки комплексної програми розвитку сільських регіонів. Це потребує удосконалення та реалізації організаційно-економічного і правового механізмів регулювання соціально-економічних процесів в сільських регіонах, забезпечення паритету цін на основі цінової політики, удосконалення фінансово-кредитного механізму, децентралізації бюджету, державного протекціонізму [3].

Список використаних джерел:

1. Музика П.М. Формування кадрового потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин // Економіка АПК. - 2004. - №11. - С.99-101.

2. Скрипник Ю.В., Грінченко М.В. Продуктивність праці, як фактор економічного росту. // Вісник СНАУ. Серія: Фінанси і Кредит. - Суми, 2000. - Вип. 2. - С.17-24.

3. Сухоставець А.І. Кадровий потенціал села: проблеми кваліфікації // Збірник наукових праць. Міжнародної науково-практичної конференції Луганського ДАУ. - Луганськ, 2002. - Вип.14.І.ІІ. - С. 225-228.

4. Царенко О.М. Підготовка кадрів для АПК: досвід, проблеми, перспективи. // Вісник аграрної науки. - 2003. - №7. - С.78-83.

5. Аналітико-статистичні збірники. Економічна активність населення Сумської області за 1998-2008рр. - Суми: Головне управління статистики у Сумській області.

6. Статистичні збірники обласного управління статистики Сумської області за відповідні роки. - Суми: Сумське обласне управління статистики.

7. Статистичні щорічники України за 2002-2008рр. - К.: Державний комітет статистики України.