WEB-ресурс научно-практических конференций

Рочняк О.В.

Луганський педагогічний університет ім. Т. Шевченка, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РОБОТИ ЦИВІЛЬНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ В ГАЛУЗІ ВІЙСЬКОВОЇ АНДРАГОГІКИ

Андрагогіка, як педагогіка дорослого віку, має велике значення в умовах сучасного світу, коли за рахунок динамічних змін оточуючої реальності розвиток особистості дорослої людини не може базуватися лише на набутках дитинства та юності. Особливе значення проблеми андрагогіки отримують при педагогічній роботі в лавах збройних сил, адже ведення війни в постіндустріальному суспільстві потребує від вояків, з одного боку, певного соціального досвіду, а з іншого, – гнучкості до сприйняття нової інформації, нових знань.

Підготовка навіть рядового вояка вже не може проходити за декілька місяців в найбільш підходящий з практичної точки зору вік (18-19 років). Тим більше такої підготовки не вистачить на те, щоб кадри запасу, викликані з резерву у випадку початку бойових дій, могли ефективно виступити на захист інтересів власного народу. Сучасна бойова техніка вимагає тривалого тренування для того, аби нею в достатній мірі оволодіти, й дуже часто вона морально застаріває набагато раніше, аніж приходить час вичерпання її фізичного ресурсу.

Слід враховувати ще один дуже важливий фактор. На сучасному полі бою солдат вже не просто бойова машина, як вважають декотрі військові теоретики. З досвіду останніх конфліктів стає зрозумілим, що сьогодні не існує конкретної лінії фронту й чітко визначених ворогів. Війська супротивника інтегруються у житлові території й використовують мирне населення в якості живого щита. З таким станом речей не можуть впоратися люди, які не мають достатнього життєвого досвіду, чітких власних переконань. Посилати на сучасну війну вояка сімнадцяти-вісімнадцяти років під командуванням не набагато досвідченішого молодшого офіцера, що вивчився «воювати» на комп’ютерних тренажерах – це велика проблема для суспільства в майбутньому. Морально-психологічна травматизація в такому випадку може мати катастрофічні наслідки. Крім того, соціально-психологічна та політико-культурна безграмотність вояків, невміння впоратися з наростаючою ескалацією насильства призводить до того, що замість локальної військової операції на певній території розгоряється повномасштабна партизанська війна, в якій до того нейтральне населення переходить на бік супротивника. В більшій частині випадків терористичні угрупування та політико-диверсійні групи ворога спеціально провокують такий хід подій.

Війна є однією з найскладніших життєвих колізій, в умовах якої складно орієнтуватися більшості людей. В той же час, прийняття невірного рішення може мати дуже важкі наслідки. Такий стан справ робить актуальною задачу педагогічної роботи з дорослими людьми, які є дійсними або потенційними кадрами збройних сил.

Педагогічна та виховна робота з дорослими вимагає специфічного підходу, адже це – вже не формування або переформування особистості, а, скоріше, психологічна допомога зрілим особистостям в освоєнні певних критеріїв майбутньої діяльності. Доросла людина має безумовно більш стійкий психотип , аніж юнак. Однак пристосування до реалій війни може проходити в такої людини, яка до того не стикалася ні з чим подібним, навіть тяжче. Й задача військового педагога в подібній ситуації – зробити все можливе, аби будь-який вояк ефективно використовував власні можливості для виконання покладених на нього задач. Крім того, саме військовий педагог-експерт може допомогти командуванню найбільш вдало розподілити завдання між бійцями, яких він готував.

Робота цивільних спеціалістів в лавах збройних сил на сьогодні є єдиним раціональним вирішенням багатьох проблем, що так чи інакше пов’язані з підтриманням достатнього рівня безпеки держави. При домінуванні в сучасному світі концепції професійного війська, не можна не прийти до висновку, що такий підхід, без готовності до мобілізації підготованого населення, може призвести до неможливості захисту більшості територій держави й контролю над ними, бо професійне військо не може бути численним. Крім того, економічно недоцільно дублювати багато аспектів суспільного господарства на окремо «військові» та «цивільні» підструктури, адже, в разі розгортання справжнього військового конфлікту, більша частина цивільної діяльності потрібно буде переорієнтувати у військове русло.

Є ще один фактор, який слід враховувати на користь участі цивільних спеціалістів в педагогічній роботі з кадрами збройних сил. Це небезпека виокремлення професійних військових у окрему закриту касту, непідконтрольну інтересам народу. Історичний досвід вказує, що той, кому доручено озброєння, може піддатися спокусі використати його для встановлення власної необмеженої влади.

Виховна робота – це вплив на ціннісні орієнтири та моральні якості тих, з ким працюють. В демократичному, правовому суспільстві загальнолюдські цінності повинні домінувати над суто військовою догматикою. Інакше, в сучасних умовах існування потужної зброї, сліпе слідування військовим цілям може призвести до повного знищення всього потенціалу суспільства, його морального банкрутства та вичерпання фізичних резервів існування. Участь цивільних спеціалістів в виховній роботі з кадрами збройних сил не є, звісно, панацеєю від вищезазначеного негативного сценарію розвитку подій, але в будь-якому випадку цьому аспекту слід привернути особливу увагу.

Підсумовуючи вище зазначене, акцентуємо такий момент. Людство впевнене в тому, що масштабні війни з тотальною мобілізацією населення назавжди пішли у небуття. Але це може виявитися великою помилкою. Достатньо сучасній системі світової політики з безперечним домінуванням США та Заходу дати тріщину, й характер подій може докорінно змінитися.