WEB-ресурс научно-практических конференций

Бахчеванова Н.В.

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ

РИНОК ПРАЦІ В УКРАЇНІ: ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ВПЛИВИ

На початку ХХ1 ст. міжнародна міграція стала однією із складових частин процесу глобалізації. Вона охоплює практично всі континенти і країни, усі соціальні прошарки населення. Серед причин, що впливають на міграцію можна виокремити економічні та неекономічні. На сьогодні переважають економічні чинники. Аналіз статистики свідчить, що на початку ХХ1 ст. найвищі темпи зростання індексу ВВП на душу населення мали Скандинавські країни, Канада, Велика Британія та США. Це дає підґрунтя стверджувати, що саме ці країни й виступають центрами тяжіння емігрантів, які вирушають за кордон у пошуках більш гідного життя. Міжнародна трудова міграція сьогодні може розглядатися як об’єктивний, постійно існуючий процес. Це означає, що в умовах глобалізації країни мають здійснювати правове регулювання цих процесів шляхом укладання двосторонніх або багатосторонніх угод та домовленостей.

Традиційним центром тяжіння для емігрантів були США , Західна Європа . Незважаючи на значні обмеження щодо притоку іноземців, передбачених Шенгенською угодою 1985 р. і Маастрихтською угодою 1992 р., на територію регіону офіційним шляхом щорічно потрапляє майже 2 млн. іноземців. Це суттєво перевищує аналогічний показник США[1, 41]. Головні імміграційні центри цього регіону: Німеччина, Франція, Велика Британія, Швейцарія, Бельгія, Португалія, Швеція, Нідерланди. Відчутна частка іммігрантів належить українцям.

Визначальним чинником вибору сфери зайнятості за кордоном виступає заробітна плата. При цьому іммігранти переважно керуються правилом, що гідна зарплата ­ це гідна праця, забуваючи про те, що «гідна праця забезпечується гідною зарплатою». Іноземні роботодавці зацікавлені у найманні саме наших співвітчизників, тому що вони працьовиті, вміють домовлятися, добрі виконавці, відповідальні та не дуже вимогливі у побуті. Останнім часом значно зросла роль Росії, передусім Москви, у забезпеченні емігрантів з України та інших республік колишнього СРСР. Понад 60% українських мігрантів працюють в цьому регіоні [4].

2008 рік та наступні роки(за попередніми оцінками ­2009 і 2010 років) за прогнозом спільного огляду «Global Risks 2008», яке підготовлене світовим економічним форумом та крупними фінансовими інститутами США і Європи, будуть роками глибокої фінансово - економічної кризи. Ці прогнози, як вже бачимо, виявилися повністю правильними. Стан економік країн світового співтовариства знаходиться у важкому становищі. Ключовою проблемою 2008 року стала фінансова криза на розвинених ринках, що привело до обвалу котировок на фондових біржах, здешевлення національної валюти та різкому скороченню обсягів виробництва. Наслідком цих процесів виявилося погіршення ситуації на внутрішніх ринках праці й на світовому ринку зокрема.

Високий рівень безробіття залишається чи не найбільш гострою проблемою країн Європи сьогодні ( таблиця 1).

Таблиця 1. Рівень безробіття в країнах Євросоюзу з урахуванням сезонних змін [16]

Найбільш складною спостерігається ситуація в Іспанії. Рівень безробіття в цій країні виявився найгіршим результатом не тільки серед країн ЄС, але найважчим за всю власну історію. Не набагато кращою виглядає ситуація й у країнах Балтії, де кількість безробітних вища за середні показники по ЄС На цьому фоні зовсім непогано виглядають Нідерланди. Кількість безробітного економічно активного населення в цій країні стабільно тримається на рівні 2,7%-2,8%. В Австрії аналогічний показник у склав 3, 9%.

Україну очікують важкі часи. З одного боку, національна економіка вже відчула вплив світової фінансової кризи. Так, тільки за два місяці:

вересень і жовтень центр зайнятості України зафіксував більше 600 тис. безробітних, а щомісяця по Україні до центрів зайнятості звертаються від 5 до 7 тис. людей. До кінця 2008 року загальна кількість тих, хто втратив роботу може скласти 2, 3 млн. чоловік Аналогічна ситуація в країні спостерігалася у 2001 році. Вже сьогодні найбільш потерпають від безробіття промислові райони сходу:Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ і Харків [4,2]. З другого боку, якщо уявити. а це саме так і відбувається, що наші співвітчизники за кордоном у силу означених причин, втратять свою роботу, а це за приблизними підрахунками близько 7 млн. людей, які повернуться й уже повертаються в Україну, то вони приєднаються до існуючих безробітних на національному ринку праці, а це зробить ситуацію заважкою. За цих умов можливості їх працевлаштування будуть пов’язані з малим підприємництвом, якщо у них вистачить коштів. У разі ж, якщо власних коштів буде недостатньо, тоді державі необхідно подбати за них шляхом надання безкоштовних кредитів (у гривнях) чи кредитів під невеличкий процент. Також працевлаштування українців, що повертаються з–за кордону може бути пов’язано з проведенням чемпіонату з футболу «Євро – 2012». Однак, щоби ці можливості перетворилися на реальність, необхідно залучити іноземні приватні інвестиції на фінансування робіт з підготовки та проведення чемпіонату. Для досягнення цієї мети, вважаємо за необхідне провести широку рекламно – інформаційну компанію, а найкращим аргументом на користь притоку інвестицій будуть відчутні результати організації робіт у містах: Києві, Дніпропетровську, Львові , Одесі та Харкові.

Отже, дослідження проблем світового ринку праці показали, що формування, існування та розвиток цього ринку є проявами процесів глобалізації. Міграційним процесам властиві протиріччя. Найвідчутнішим протиріччям розвитку міграційних процесів в умовах глобалізації є суперечливі наслідки цього процесу для країн – донорів та країн – реципієнтів.

У країнах, які залучають іноземну робочу силу, останні є фактором підвищення сукупного попиту і, відповідно, зростання виробництва товарів і послуг. Отже, іноземна робоча сила є фактором екстенсивного зростання економіки. Унаслідок більш низької заробітної плати робітників - іммігрантів, зменшуються витрати на виробництво товарів та послуг. Вони стають дешевшими, зростає їх конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках. Однак, враховуючи ці обставини розвинені країни світу все частіше намагаються не залучати іноземну робочу силу на підприємствах власних країн, а отримувати ті ж самі переваги у конкурентоспроможності шляхом вивозу капіталу та організації виробництва за кордоном, в країнах з дешевою робочою силою. Саме цим можна пояснити зростання вивозу капіталу з країн Західної Європи до Китаю й країн південно - східної Азії. Це надає їм додаткові вигоди. Перш за все, вони, завдяки ТНК тепер можуть ще й отримувати вигоди від не забруднення довкілля власної території, вивозячи «брудні» й «шкідливі» виробництва за межі власних країн. Стійка трудова міграція за кілька десятиліть привела до сегментації ринків праці в розвинених країнах і до виділення секторів, зайнятих переважно мігрантами. Країни - реципієнти мають значну економію на припливі іммігрантів, їх навчання часто відбувається за кошти держав – донорів і підприємств. Ось чому, дуже важливо на сьогодні розробити закони, які могли б врегулювати відносини між країнами – донорами й країнами – реципієнтами, щоби компенсувати першим їхні витрати на підготовку робочої сили. Іноземна робоча сила розглядається як стабілізуючий економічний чинник, її завжди можна швидко звільнити при «перегріві» економіки та знов залучити до роботи під час економічного зростання. Шляхом залучення мігрантів молодого віку й доброго здоров’я країни – реципієнти намагаються вирішити свої демографічні проблеми.

Однак, приплив іммігрантів несе й негативні моменти для приймаючої сторони. Вони пов’язані зі зростанням конкуренції між місцевою та іноземною робочою силою на внутрішньому ринку праці. На цьому ринку зростає пропозиція робочої сили, а якщо попит на робочу силу стабільний або знижується, то відбувається скорочення оплати праці місцевих робітників, посилюється тиск на соціальні інститути, зростає соціальна напруга.

Країни–донори мають враховувати як позитивні, так і негативні наслідки цього процесу. Емігранти стають джерелом постачання на батьківщину вільноконвертованої валюти, яку вони переказують своїм сім’ям. Повертаючись додому вони привозять із собою значні суми в

ВКВ. За 2007 рік в Україну надійшло переказів на суму 28 млн. дол.15].Багато країн вирішують свої економічні проблеми за рахунок експорту робочої сили. Практика підтверджує, що доходи при цьому можуть бути не менші, а більші, ніж доходи від експорту товарів. Так, наприклад, Італія при вступі до ЄС, однією з умов ставила свободу експорту своєї робочої сили. За рахунок цього, свого часу, Італія вирішила проблему стабілізації економіки. У процесі того, як набирала міць її економіка, країна із експортера робочої сили перетворилася на її імпортера. У Пакистані надходження з - за кордону у вигляді переказів працюючих за кордоном в п’ять разів перевищують надходження від експорту товарів[1, с. 255 ]. В Азербайджані трансферти від громадян, що працюють за кордоном більше ніж вдвічі перевищують іноземні інвестиції [5,с. 452].Експорт робочої сили дає змогу поповнювати валютні резерви країни – експортера за рахунок податків на прибуток посередників, податків на перекази з- за кордону, особисте інвестування реемігрантів.

Аналіз викладеного матеріалу свідчить, що Україна є активним учасником в економічних процесах міжнародної глобалізації. Участь України у процесах глобалізації і, у тому числі, в світових міграційних процесах дає можливість імпортувати з розвинених країн найсучасніші методи організації праці, менеджменту, кваліфікаційні навички. З метою підвищення конкурентоспроможності українських товарів і послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках, слід зосередитись на запровадженні в процес виробництва нанотехнологій. Цьому необхідно приділити першочергове значення.

З метою поліпшення ситуації на внутрішньому ринку праці та участі України у процесах світового ринку праці можна зробити такі пропозиції:

­- створити додаткові робочі місця у сфері обслуговування шляхом активного розвитку інфраструктури;

­- ввести в Україні регулювання еміграції, розробивши закон про еміграцію, який би став основою міграційної політики держави. Цей закон як і міграційна політика держави повинні сприяти досягненню національно - економічних інтересів України. Закон про еміграцію повинен декларувати цілі еміграції саме, сприяння: економічному, соціальному та культурному розвитку України; возз’єднанню сімей;

виконанню Україною міжнародних зобов’язань щодо процесів міграції; існування недискримінаційних умов залучення іммігрантів тощо.

­ З метою регулювання процесів еміграції, недопущення таким шляхом позбавлення країни висококваліфікованої робочої сили, необхідно в державних програмах передбачити заходи зростання добробуту населення: підтримувати стабільність національної економіки та сприяти економічному зростанню;підтримувати гідну оплату кваліфікованої праці, покращити умови життя та праці,. Однак, враховуючи сучасну світову фінансово – економічну кризу можна з впевненістю сказати, що ці пропозиції мають відношення до майбутнього соціально-економічного розвитку України. Сьогодні ж задля регулювання внутрішнього ринку праці можна використати кредити МВФ, які призначені на подолання економічної кризи. На наш погляд, слід спрямувати ці кошти не на підтримку банків, а у реальну економіку, у виробництво: надати необхідну підтримку підприємствам, підвищити рівень зарплат, соціальних виплат. Це дозволить врегулювати ситуацію на ринку праці, посприяє зростанню сукупного попиту, створить умови для дії кейнсіанської моделі подолання економічної кризи. Найдоцільніше зупинити зростання безробіття в Україні шляхом стабілізації виробництва. Для цього, посилаючись на економічну необхідність, яка створена світовою фінансово – економічною кризою, для підвищення попиту на продукцію національних виробників і зменшення її конкуренції з імпортною продукцією, тимчасово в Україні може бути задіяна політика протекціонізму. Це підвищить конкурентоспроможність національної продукції, підвищить попит на неї з боку національного споживача, забезпечить виробництво необхідними коштами. Прецеденти таких заходів вже існували в історії. Наприклад, Велика Британія з метою подолання економічної кризи в 1931 – 1932 роках вжила саме таких дій. А ця країна є батьківщиною політики фрітрейдерства. Отже, тепер тільки від рішучості уряду, від його дій залежить вихід з економічної кризи. Поліпшення ситуації на ринку праці, його регулювання - ось шлях, що заслуговує на увагу.

Література:

1. С. М. Макуха. Міжнародні господарські зв’язки країн з перехідною економікою в умовах глобалізації. ­Х.: Право, 2005.­ 304 с.

2. С. М. Макуха. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. ­Х.: право, 2005,. ­352 с.

3. Самые «трудолюбивые » страны мира. \\ Голос Харькова , №15, 2007, август , с. 3.

4. World Investment Report, 2007/ //Foreign Direct Investment and the challenges of Development U. N. N. G. ­ Geneva, 2007.

5. Україна: 2,3 млн. безработных за год. // Время , №221, ноябрь , 29, 2008, с.2.

6. Міжнародні і правові аспекти інвестиційної діяльності в Україні. / Федоренко В. Г. , Уткін О. Ф. та ін. ­ К. : Науковий Світ, 2002. ­505 с.

7. А. Артеменко . Праця вшанована, якщо вона гідна. \\Дзеркало тижня. -2007, №12, березень, 31.

8. В. Геєць, А.Гриценко. Економічні засади правового регулювання господарських відносин. \\Економіка України. -2008, №3.

9. Кризис углубляется. \\Время. - 2008,№226, декабрь, 6.

10. Кухарська Н. О., Харічков С. К. Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник. ­«Одіссей», 2006. ­ 456 с.

11. Г. Ромащенко. Актуальні проблеми сучасної української трудової міграції. \Економіка України. -2007, -№8.

12. А. Степанчук. Волинські чехи. Від еміграції до рееміграції. її дзеркало тижня. -2007, червень.

13. Л. А. Чвертко. Сучасні тенденції міграційного руху населення східного Придніпров’я. \\Актуальні проблеми економіки. -2007, -№4.

14. www.gov.ua

15. www.google.com.ua

16. http://www.lenta.ru