WEB-ресурс научно-практических конференций

Малишко В.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г.Сковороди»

СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТИ

Освіта є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства.

Фінансове забезпечення повинно ґрунтуватися на пріоритетності витрат на розвиток освіти з державного та місцевих бюджетів, використанні залучених коштів державних і приватних підприємств, громадських організацій та батьків, громадян, міжнародних освітніх фондів, програм і благодійних організацій, коштів, одержаних за надання додаткових освітніх послуг, виконання науково-дослідних робіт, доходів від виробничої та комерційної діяльності, кредитів і банківських позичок тощо.

В Україні існує проблема фінансування освіти. У держави постійно не вистачає коштів не тільки на розвиток системи освіти, її інфраструктури, але й на забезпечення функціонування закладів освіти.

Недостатніми є обсяги фінансування закладів освіти, недосконалими є принципи розподілу і використання виділених коштів, сформованість механізму інвесту­вань в освіту тощо. У державних до­кументах урядового рівня, неодно­разово наголошувалося на необхід­ності розробки нових механізмів фінансування освіти, запроваджен­ня багатоваріантних схем інвесту вань в освітню галузь, проте проблема залишається невирішеною.

Критичної межі досягли проблеми фінансування закладів освіти в умовах фінансово-економічної кризи. Обмеження щодо використання фінансових ресурсів Державного казначейства України не дають використовувати закладам освіти навіть власні кошти.

Особливий характер освіти як суспільного блага змішаного типу зумовлює і відповідну складність цієї системи. З одного боку, особливе, надзвичайно вагоме значення освіти для суспільства є основою того, що її фінансування забезпечує держава. З іншого боку ? забезпечення освіти фінансовими ресурсами може відбуватися не тільки з державного бюджету [2] .

Саме тому фінансовий механізм освіти, що являє собою сукупність форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення діяльності закладів системи освіти, характеризується все більшим ускладненням. У чому полягає це ускладнення, ми зможемо простежити детальніше розглядаючи такі основні, нерозривні функції фінансового механізму, як фінансове забезпечення і фінансове регулювання.

Основною функцією фінансового механізму виступає забезпечення закладів освіти фінансовими ресурсами. Виконання цієї функції неминуче передбачає і здійснення функції регулювання: регулювання порядку створення фондів, їх розподілу і використання. Вона в свою чергу включає дві підфункції :

- регулювання загального порядку фінансування освіти, визначення основних правил надходження фінансових ресурсів як з державного бюджету, так і з інших джерел, стимулювання (або обмеження) їх притоку;

- регулювання процесу державного фінансування: обсягів та порядку розподілу, використання закладами освіти фінансових ресурсів [3] .

Функція фінансового забезпечення зазнає змін в напрямі все більшої диверсифікації джерел фінансування освіти, зменшення державної частки в загальному обсязі фінансових ресурсів освіти. Водночас, це вимагає посилення і ускладнення змісту другої функції - регулюючої.

Загальною тенденцією сучасного складного середовища виступає те, що розвиток систем освіти відбувається не в напрямі орієнтації на якийсь один ? приватний чи державний - сектор або чіткого поділу сфер між ними. Все більше переважає думка, що ні ринковий механізм, ні суспільний не є в своєму чистому вигляді ідеальними щодо організації та фінансування освітньої діяльності. Нові процеси, що відбуваються в освіті останнім часом, знаходять прояв в тенденції конвергенції, тобто зближення, набуття спільних рис між протилежними явищами. В кожній з цих сфер діяльності відбираються її позитивні риси таким чином, щоб нівелювати недоліки [1] .

Державний і приватний сектор освіти мають свої плюси та мінуси. Ринковий механізм обмежує доступність освіти населенню, орієнтація на платоспроможний попит виключає із системи освіти значні категорії населення, не здатного оплачувати дорогі освітні послуги. Крім того, це означає, що приватний сектор буде пропонувати тільки ті освітні послуги (в тих сферах і галузях), які потенційно є високоприбутковими.

Суспільний механізм, хоча він за своєю природою більш відповідає характеру та суспільним цілям освіти, також має такі недоліки, як недостатня ефективність, надмірна централізацію, відсутність

функціональної і фінансової гнучкості, великі витрати та невисокий рівень відповідальності персоналу за кінцеві результати своєї діяльності.

Пошук оптимального варіанту фінансового забезпечення функціонування освіти зумовлює розгортання різноманітних змішаних форм, які б поєднували найкращі риси обох механізмів [4] .

Висновки. Прискорення соціально-економічного розвитку регіонів зумовлює необхідність здійснення переходу від централізованого розподілу бюджетних коштів на освіту до децентралізованого. Здійснити це можливо двома шляхами – розподілом фінансування за статтями витрат або за напрямами підготовки спеціалістів.

Необхідно ширше залучати приватних суб’єктів підприємництва до організації та фінансування освітньої та наукової діяльності шляхом укладення прямих договорів між закладами освіти та підприємствами-замовниками, створення навчальних і наукових закладів приватної форми власності, часткового переходу державних закладів на приватні джерела фінансових ресурсів.

Спираючись на досвід країн з розвинутою ринковою економікою, слід використовувати мистецтво, спонсорство, поручительство, як ще одне джерело фінансового забезпечення підготовки кадрів.

Список літератури:

1. Державна Національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.

2. Каленюк І.С. Економічна природа та особливості розвитку освітнього потенціалу України: Дис . ... докт . екон . наук: спеціальність 08.01.01 «Економічна теорія» / Каленюк І.С. ? К., 2002.

3. Права людини в Україні – 2006. Х V І. / Право на освіту.

4. Шукевич Ю. Економіка школи: пошук світла у тунелі безнадії / Шукевич Ю. // Дзеркало тижня. ? 2007.? № 2 (631) . ? 20-26 січня.