WEB-ресурс научно-практических конференций

Цюпа О.П.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, м.Івано-Франківськ

БЮДЖЕТ РОЗВИТКУ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В КОНТЕКСТІ БЮДЖЕТНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

Вже багато років в Україні триває реформа (реформа (лат. reformo) — поступове перетворення, поліпшення будь-чого) бюджетної системи. Реформа, яка має на меті врегулювання міжбюджетних взаємовідносин при формуванні державного бюджету та визначення трансфертів для місцевих бюджетів, а також розмежування видаткових повноважень та закріплення доходів за ланками бюджетної системи.

Так, у 2001 році був прийнятий Бюджетний кодекс України, який процедурно врегульовує провадження бюджетного процесу та встановлює загальні правила для всіх учасників. Однак, незважаючи на ці досягнення бюджетна реформа постійно стикається з багатьма проблемами. Так, з часу набрання чинності Кодексу зміни до його положень було внесено 23-ма законами, які стосувалися регулювання окремих питань, не мали комплексного характеру та загалом не змінювали основних засад і принципів бюджетування. Перед бюджетом постали нові завдання, зумовлені розвитком суспільних і економічних відносин, підвищення вимог до надання державою соціальних послуг [ 2 ].

З огляду на необхідність продовження бюджетної реформи й унормування на постійній основі в Бюджетному кодексі ряду положень бюджетного законодавства підготовлено законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (реєстраційний номер 2709), який прийнято Верховною Радою України 23 червня 2009 року в цілому.

Нова редакція Бюджетного кодексу України створює передумови для підвищення якості управління бюджетними коштами, забезпечення результативності, ефективності і прозорості використання бюджетних коштів, удосконалення бюджетної системи на всіх рівнях, забезпечення її стабільності й інвестиційної привабливості, а також унормовує актуальні для державного й місцевих бюджетів питання, що накопичились із часу ухвалення Кодексу. Велика частина новацій Бюджетного кодексу України вже застосовувались на практиці, оскільки щорічно внормовувались законом про Державний бюджет України.

Для забезпечення інвестиційного розвитку місцевих бюджетів істотно розширено джерела надходжень бюджету розвитку місцевих бюджетів, до яких додатково віднесено:

1. 10 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток державних, казенних, комунальних підприємств і фінансових установ, державних холдингових компаній, акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі або органу місцевого самоврядування), що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя (ці надходження перерозподіляються між місцевими бюджетами відповідно до прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку країни і відповідної території та з урахуванням особливостей і пріоритетів розвитку окремих населених пунктів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України);

2. 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації);

3. 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, з них 100 відсотків – для бюджетів міст Києва та Севастополя; 25 відсотків – для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів; 75 відсотків – для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення; 15 відсотків – для районного бюджету; 60 відсотків – для бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань [3].

Виходячи з мети створення бюджету розвитку місцевих бюджетів розширено перелік його видатків, до яких віднесено капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам, а також конкретизовано напрями спрямування таких видатків і встановлено вимогу щодо їх розподілу за конкретними об’єктами протягом усього терміну їх уведення за рішеннями відповідних місцевих рад.

Так, капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); капітальний ремонт та реконструкцію об’єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп’ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов’язані з розширеним відтворенням [4].

Положення Бюджетного кодексу України і надалі будуть уточнюватись та розширюватись, оскільки буде існувати необхідність подальшого розвитку бюджетної системи України відповідно до актуальних завдань сучасності й основних тенденцій розвитку суспільства в майбутньому.

Список літератури:

1. Бюджетний кодекс України . – К.: Велес, 2004. – 64 с.

2. Мярковський А.І. Бюджетний кодекс України в контексті бюджетної реформи // Фінанси України. – 2009. – № 8. – С. 3–18.

3. http://www.ibser.org.ua

4. http://portal.rada.gov.ua