WEB-ресурс научно-практических конференций

Бондаренко Т.Ю.

Первомайський факультет Харківського державного університету харчування та торгівлі

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РЕЙТИНГУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сьогодні існує ряд методик визначення рейтингу торговельних підприємств, які за своєю більшістю, базуються на таксономічному методі – розрахунку інтегрального показника. Доцільність даного методу полягає в тому, що він дозволяє об’єднати в одному показнику ряд чинників різних за назвою, одиницями виміру та вагомістю, що спрощує процедуру аналізу, а іноді розглядається як єдиний можливий варіант надання об’єктивних висновків.

Різниця між існуючими підходами та методиками полягає в кількості та найменуванні показників, які обрані для дослідження. Торговельні підприємства, обрані для дослідження, різні за фінансовим станом та поділені на дві групи: підприємства торгівлі продовольчими товарами і підприємства торгівлі непродовольчими товарами.

Розрахунок інтегрального показника здійснювався за такими групами фінансових показників:

1 група – аналіз майнового становища: коефіцієнт зносу; коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття.

2 група – аналіз ліквідності підприємства: коефіцієнт покриття; коефіцієнт швидкої ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності.

3 група – аналіз платоспроможності та фінансової стійкості: коефіцієнт автономії; коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами; коефіцієнт маневреності капіталу; коефіцієнт залученого капіталу; коефіцієнт фінансового ризику; коефіцієнт фінансової незалежності; коефіцієнт кредиторської заборгованості; коефіцієнт стійкості зростання.

4 група – аналіз ділової активності: коефіцієнт оборотності активів; коефіцієнт оборотності запасів; коефіцієнт оборотності власного капіталу; коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості; коефіцієнт оборотності матеріальних запасів.

5 група – аналіз рентабельності підприємства: коефіцієнт рентабельності активів; коефіцієнт рентабельності власного капіталу; коефіцієнт рентабельності продукції.

Рейтинг інвестиційної привабливості торговельних підприємств наведений у табл. 1 .

Таблиця 1. Пріоритетність інвестиційних вкладів у реалізацію продовольчих та непродовольчих товарів

За даними табл. 1 можна зробити висновок, що більш інвестиційно-привабливими є підприємства торгівлі непродовольчими товарами.

Пояснити встановлену пріоритетність вкладів у реалізацію продовольчих та непродовольчих товарів можна наступними чинниками: по-перше, розміром товарообігу, по-друге, періодом окупності інвестованого капіталу, по-третє, розміром прибутку.

Внаслідок того, що існує обмежений доступ до статистичної інформації фінансового стану торговельних підприємств, ми пропонуємо для визначення розміру інтегрального показника використовувати математичну модель з мінімальним набором чинників. Тобто, у якості результативної ознаки виступає розмір інтегрального показника, розрахованого за вище вказаною методикою, а в якості чинників обрано найбільш доступні дані, а саме: коефіцієнт концентрації залученого капіталу; коефіцієнт кредиторської заборгованості; коефіцієнт рентабельності власного капіталу; коефіцієнт рентабельності продукції. Такий підхід дозволяє розраховувати розмір інтегрального показника з мінімальним набором даних.

У ході проведених розрахунків, було отримано систему рівнянь для визначення рівня інвестиційної привабливості торговельних підприємств за напрямком їх діяльності:

де y ₁ - рівень інвестиційної привабливості підприємств торгівлі непродовольчими товарами;

y ₂ - рівень інвестиційної привабливості підприємств торгівлі продовольчими товарами;

X ₁ - коефіцієнт кредиторської заборгованості;

X ₂ - коефіцієнт рентабельності капіталу;

X ₃ - коефіцієнт рентабельності продукції;

X ₂₁ - коефіцієнт кредиторської заборгованості;

X ₂₂ - коефіцієнт рентабельності продукції.

Побудовані моделі для визначення рівня інвестиційної привабливості торговельних підприємств за напрямком реалізації продовольчих та непродовольчих товарів є:

- досить простими у застосуванні;

- не потребують додаткових фінансових та часових витрат;

- дають можливість використовувати мінімальну кількість даних, які є статистично доступними;

- дозволяють отримати об’єктивні результати.

Внаслідок, вище сказаного, можна зробити висновок про ефективність застосування розроблених моделей при визначенні рейтингу торговельних підприємств за сферою їх діяльності.