WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Бова Т.В.

Донецький державний університет управління

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Р инкова економіка досить швидко реагує на ті потреби, які протягом довготривалого періоду стимулюють виробничий і споживчий попит, створюючи тим самим ключовий параметр для розвитку виробництва – достатню прибутковість інноваційних проектів. І значно менше ринкова економіка пристосована до реакції на ті потреби, які слабо стимулюють підприємництво у плані прибутковості, що і зумовлює менш сприятливі умови для інноваційного розвитку.

Незаперечуючи досягнень у пізнанні характеру реалізації цільової функції підприємництва як рушійної сили розвитку НТП, приходимо до висновку про певну обмеженість такого підходу. Перш за все, необхідно звернути увагу на той факт, що сама по собі прибутковість може досягатися різними шляхами і є багатофакторним явищем. Тобто, вона визначається дією цілої системи чинників. Так, в основі інноваційного розвитку у ринковій економіці лежить інститут приватного підприємництва, що передбачає свободу вибору господарюючими суб’єктами виробничих можливостей з метою покращення свого економічного становища на ринку. Саме завдяки такій свободі відбувається формування підприємцем ринкової стратегії, у якій, до речі, НТП не завжди буде домінуючим фактором. Доведення цього положення здійснимо на основі аналізу факторів, що протидіють інноваціям.

Загальновідомим є той факт, що інновація є квінтесенцією суспільного блага. Його характеризує властивість не конкурентності у споживанні: доступність інформації для будь-я кого суб’єкта не знижує її доступності і цінності для інших. Одна із особливостей інноваційного продукту як суспільного блага полягає в тому, що ця властивість вже сама по собі обумовлює труднощі його привласнення: під час продажу або мимовільному витоку інформації монополія винахідника автоматично знищується . Це підриває будь-які спроби встановлення прав власності на інформацію і економічну реалізацію цих прав у вигляді монопольного прибутку (ренти винахідника) через створення штучної рідкості блага. Таким чином, однією із причин неповноти присвоєння нового знання є низькі витрати його поширення від виробника до потенційних конкурентів.

Іншою особливістю інноваційного продукту як суспільного блага і ще одним поясненням неповноти його привласнення , є специфічні труднощі збереження таємності інформації. По-перше, потенційні покупці інформації не можуть заявити про свій попит на неї , не ознайомившись із змістом самої ідеї та можливостями її використання; попереднє ж інформування покупців закінчиться розкриттям ідеї настільки, що зміст купувати більш детальну інформацію зникне зовсім. По-друге, втілення нового знання у нових продуктах або процесах не тільки розкриває його сутність, але й відкриває широкі можливості копіювання або імітації. Нарешті, винахідники самі змушені робити надбанням суспільства отримані ними результати через їх опублікування, наприклад, у наукових журналах, оскільки знають, що встановити права власності на такого роду інформацію або підтримати їх неможливо.

Стимулом для здійснення інновацій у ринковій економіці є можливість отримання надприбутків за рахунок тимчасової монополії на використання новинки. Однак через властивості суспільного блага у більш вигідному становищі знаходяться ті підприємці, які займаються копіюванням і тиражуванням нововведень. Відомий російський дослідник цих процесів С. Глазьєв зазначає, що витрати копіювання новинок зазвичай у десятки, а по інтелектуальним продуктам і у тисячі разів є нижчими витрат за його розробку, у той час, коли новатор не може окупити витрачені на розробку і впровадження нововведення витрати [1, с. 23].

Протидіючим фактором для здійснення інновацій є високий ризик не отримання позитивного результату від матеріалізації ідей. У дослідженнях, які проведені у США, Японії і країнах ЄС відзначається висока „смертність” нових ідей. Із 100 ідей до розробки доходить тільки 26,6%, до стадії випробування – 12,4%, а впровадженими і комерційно успішними виявляється лише 9,4%. Французький дослідник Купер вивчав причини успіху і провалу 195 промислових товарів, з яких 102 вважалися фірмами розробниками успішними, а 93 – провальними. Натомість дослідження Т. Коно свідчать, що на японських підприємствах 33,1% започаткованих ідей дійшло до стадії технічної розробки і 47,1% з них – до стадії комерційної реалізації. Із цього числа повністю були прийняті, матеріалізовані у промислових зразках, дійшли до масового виробництва і споживання 55,9% ідей. Отже, інноваціями стають тільки 8,7% (0,331 * 0,471 * 0,559=0,087) нововведень [ 2 , с. 99]. Тому очікувати за таких умов від господарюючих суб’єктів високої інноваційної активності не доводиться.

Висновки

Дослідження світового досвіду функціонування підприємництва у країнах з розвиненою ринковою економікою свідчать, що фірми прагнуть не тільки зробити ставку на новинку, для отримання додаткового прибутку, але зберегти і примножити вже існуючу вартість свого капіталу. Все це знаходиться у суперечності з інтересами НТП, так як останній призводить до масового морального зношування виробничого апарату. Тому підприємцю вигідніше отримувати прибуток, не оновлюючи техніку, і, у разі можливості, то він буде гальмувати НТП до того моменту, доки галузеві конкуренти під впливом змін у економічній кон’юнктурі не стануть масово оновлювати свою техніку. Найпростішим шляхом розвитку приватного бізнесу є екстенсивний шлях розвитку. Використовуючи відпрацьований механізм виробництва і кількісне збільшення обсягів факторів виробництва, підприємець гарантовано одержує свій прибуток.

Список літератури:

1. Глазьев С. К эффективной модели управления научно-техническим прогрессом / Сергей Глазьев // Экономические науки. – 1990. – №11.– С.22-28.

2. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент : Навч . посібник / Петро Микитюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 400 с.