WEB-ресурс научно-практических конференций

Москаленко О.М.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім.В.Гетьмана»

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД УЧАСТІ ВЕНЧУРНИХ ФОНДІВ У ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОМУ ПАРТНЕРСТВІ

На сучасному етапі трансформації вітчизняної економіки постає проблема пошуку та використання нових форм економічного співробітництва між державними та приватними суб’єктами бізнесу. Міжнародний досвід доводить, що ефективною моделлю такого співробітництва є державно-приватне партнерство (public private partnership - PPP). Отже, актуальність поставленої тематики полягає у необхідності виявлення інституціональних засад і форм встановлення ефективних комерційних взаємозв’язків у системі державно-приватного партнерства як моделі забезпечення реалізації ризикованих проектів у пріоритетних інноваційних галузях.

Зазначимо, що державно-приватне партнерство вимагає великих фінансових ресурсів. Цей потрібний обсяг інвестиційних коштів розвинені країни акумулюють через венчурні фонди. Так, у Великобританії діє система «PartnershipsUK», яка по суті є державно-приватним партнерством, що має унікальну публічну місію: підтримати та прискорити відновлення інфраструктури, забезпечити високу якість державних послуг та ефективне використання активів через удосконалене та стабільне партнерство між державним та приватним секторами. Основним механізмом реалізації мети PPP є інвестування у бізнес із значним зростаючим потенціалом. Механізм функціонування «PartnershipsUK» передбачає співробітництво із рядом венчурних капітальних фондів, підтримку компаній, із якими співпрацює організація, здійснення системи комерційної та операційної експертизи проектів. Для венчурного інвестування має значення великий розмір бізнесу з новими технологіями, що розвиваються, або відмінний продукт, який несе в собі демонстративну ринкову потребу. Рівень бізнесу може бути початковим, однак із досвідченою командою менеджерів і зрозумілою бізнес-стратегією та планом. Інвестування здійснюється переважно у широкий ряд галузей, серед яких медична галузь/підтримка здоров’я, «зелені»/підтримуючі технології, інформація та комунікації й інші галузі інженерії. Тобто дана організація виступає інформаційним та фінансовим посередником між потенційними бізнес-партнерами, а саме державним сектором, який виступає замовником («носієм бізнес-ідеї»), та інституціональним приватним інвестором, зокрема венчурним фондом. Загалом вона виконує такі функції, як: інформаційна (надання інформації про потенційно привабливі проекти, що відповідають заданим критеріям економічної ефективності та галузевої пріоритетності); консультативна (виконує експертизу проектів), підтримуюча (спостереження за процесом виконання бізнес-проектів, підтримка індивідуальних інфраструктурних проектів), акумулятивна (здійснює генерування великих інвестиційних ресурсів для конкретних проектів); фінансування. Бізнес-гаслом партнерства є таке: «Доставимо інвестиції через державно-приватне партнерство». Розмір початкової інвестиції у проект коливається від 500 тис. до 1 млн. GBP [1].

Нерозвиненість інституту державно-приватного партнерства в Україні є очевидною [4]. Для виходу із негативної ситуації необхідно прийняти програму невідкладних дій по створенню умов для використання ДПП в масштабах, що відповідають потребам економіки і напрямам інноваційних реформ, адаптації форм і механізмів ДПП до поточних умов і поступового розширення використання ДПП у напрямі формування інфраструктури інноваційного середовища . Перевагою зазначеної стратегії є накопичення досвіду розвинених країн і демонстрація працездатності моделі ДПП, як підготовка до її масового впровадження. Такий процес, як зазначають деякі дослідники, повинен включати наступні компоненти: а) пілотні проекти; б) вдосконалення нормативно-правового забезпечення; в) розробку інструментарію; г) тренінг управлінського персоналу з ДПП; д) експертний супровід; е) діалог стейкхолдерів [3].

Висновки. Таким чином, державно-приватне партнерство перестає бути альтернативним по відношенню до діяльності венчурних фондів, які раніше розглядалися як окрема сфера функціонування приватного крупного бізнесу у високо ризикованих інвестиційних проектах. На сьогодні в розвинених країнах венчурні фонди виступають партнером у бізнесі поряд із державою, беручи на себе порівняно більші ризики й забезпечуючи значний обсяг інвестицій. В Україні перейняття цього досвіду є важливим, оскільки відбувається процес вдосконалення інституціонально-правових основ через розробку відповідних законодавчих проектів. Серед них Проект Закону України «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні». Ми вважаємо, що у зазначений вище проект Закону необхідно додати статтю «Суб'єкти ДПП» й здійснити класифікацію приватних партнерів за цільовими ознаками та розміром статутного капіталу, окремо виділивши венчурні фонди, які можуть виступати стороною у договорі концесії та у договорі про розподіл продукції та ін.

Список літератури:

1. PartnershipsUK. About Us [Electronic resource] – Mode of access: http://www/partnershipsuk.org.uk.

2. Иванова Н.И. Инновационный бизнес: основа ускоренного роста экономики Российской Федерации: Доклад [Электронный ресурс] / Н.И. Иванова [и др.] // Инновации. – 2006. – №5. – Режим доступа: http://innov.eltech.ru/Innov_W/innov.html. – Заголовок с экрана.

3. Москаленко О.М. Потреби, інтереси та проблеми інноваційного розвитку в посттрансформаційній економіці України / О.М. Москаленко // Економіка розвитку: Зб. наук. праць. – Х.: ХНЕУ. – 2009. – № 1(49). – С.20–23.