WEB-ресурс научно-практических конференций

Баріда Н.П.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім . В.Гетьмана»

ЗАСТАВА СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ БАНКУ

Серед інструментів хеджування кредитних ризиків одним із найбільш надійних визнано заставу матеріальних активів.

Від якості роботи із заставою, тобто заставного механізму, залежить можливість отримання часткової або повної компенсації своїх вимог в результаті реалізації майнових активів, що є у заставі.

Основні напрямки роботи із заставою визначаються функціями, які виконує застава у кредитному процесі. Доцільно виділити наступні функції застави:

· Резервна . Застава – це вторинне джерело (резервне) погашення кредитної заборгованості, первинним - все таки виступає прибуток від господарської діяльності;

· Стимулююча. Застава, стимулює позичальника до повернення заборгованості. Очевидно, що у випадку, якщо цінність і значимість предмету застави для бізнесу, дуже висока, то заставодавач буде прикладати значні зусилля для повернення кредиту та сплати процентних платежів, для того щоб не втратити важливе для себе майно. У даному контексті, найбільш значимим для бізнесу є нерухомість та основні засоби, що відповідають сучасним технологіям виробництва;

· Інформаційна . Застава дає можливість отримувати інформацію про стан бізнесу. Оскільки законодавством заставодержателю надається право контролювати предмет застави, то кредитний менеджер може, застосовуючи таку можливість, опосередковано отримати інформацію про стан бізнесу позичальника. Дана функція особливо актуальна при заставі товарів в обороті. Дуже часто, при дефолтній ситуації на момент виникнення у банку права на реалізацію заставленого майна, самого товару на складі уже не має. Важливість інформаційної функції застави у тому, що чим раніше банк діагностує проблеми, що виникли у діяльності позичальника, тим вищою буде імовірність повернення кредиту.

В основі заставної політики , як складової кредитної політики банків, лежить принцип: кредитна угода повинна бути настільки «захеджована» заставою, наскільки цього вимагає рівень кредитоспроможності позичальника . Тобто, чим вища імовірність дефолту по кредитній угоді, тим більшу увагу слід приділяти забезпеченню і навпаки.

Практична реалізація цього принципу суттєво підвищує ефективність кредитного бізнесу. Але його досягнення є доволі складною задачею, яка вирішується в межах заставної політики банків та безпосередньої роботи із заставою.

Заставна політика банків – це сукупність принципів і напрямів організації роботи в процесі забезпечення кредитних угод заставою.

Основна мета заставної політики банку полягає у формуванні балансу між кредитними ризиками та відповідним ступенем хеджування кредитних угод заставою. Такий підхід у роботі із заставою дає можливість на рівні управління ризиками кредитного портфеля банку забезпечити допустимий рівень ризиків втрат по кредитах.

Отже, застава може надійно захищати інтереси банків при кредитуванні, тільки при дотриманні певних базових передумов, які фактично ми вважаємо принципами ефективної реалізації заставної політики банків:

1. Виважений підхід при виборі активів для цілей забезпечення кредиту. Вибір активів для забезпечення кредиту, варто здійснювати за такими критеріями: ліквідність майна, ринкова вартість, значущість активів для бізнесу, прогноз зміни вартості об’єкту застави в часі, визначення розміру витрат, пов’язаних з процесом звернення стягнення на предмет застави.

2. Об’єктивна оцінка, на базі ринкової вартості об’єкту застави, заставного дисконту та заставної вартості;

3. Якісна правова експертиза на предмет виявлення юридичних ризиків, пов’язаних із майном, що пропонується у заставу;

4. Прийняття належних заходів по збереженню предмету застави.

Для підвищення ролі застави у мінімізації кредитних ризиків банків доцільно:

· проведення моніторингу та постійної, глибокої аналітичної роботи щодо угод купівлі-продажу на всіх сегментах ринку,

· регламентація питань оцінки застави банківських кредитів на законодавчо-нормативному рівні, а саме - розробка та прийнята національного стандарту «Оцінка з ціллю застави», розробка та впровадження на рівні НБУ інструкції по роботі із заставою в комерційних банках та методики обчислення заставної вартості.

Список літератури:

1. Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року із змінами і доп.

2. Галасюк В.В., Кредитование под залог и ликвидационная стоимость/ Под ред. С.А.Губенко. – Днепропетровск: Наука и образование, 2000. - 89с.

3. Положення про порядок формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Постанова Правління Національного банку України від 6.07.2000 року №279, із змінами від 6.07.2007.