WEB-ресурс научно-практических конференций

Вітт О.Ф.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана»

ОЦІНКА МОЖЛИВИХ РИЗИКІВ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ

Проблема ризику є однією з основних при виборі форм інвестування. З розвитком ринкових відносин, підприємницьку діяльність доводиться здійснювати в умовах зростаючої непевності і мінливості економічного середовища. Виникає непевність в одержанні очікуваного кінцевого результату, тому, виникає ризик, небезпека невдачі і непередбачених втрат. Така ситуація особливо типова для освоєння і впровадження в практику нових видів підприємницької діяльності, таких як лізинг. Ризики в лізинговій діяльності існують на всіх етапах реалізації лізингової операції, починаючи від одержання лізинговою компанією заявки на лізинг від потенційного лізингоодержувача до кінцевої реалізації лізингової угоди. Таким чином, дослідження і моделювання ризиків у лізинговій діяльності повинно займати одне з основних місць і в лізингових угодах повинен існувати спеціальний розділ оцінки ризику лізингових операцій.

Однак, в Україні дуже складно визначити і формалізувати саме поняття «економічні ризики», а також чітко визначитися які ризики несе лізингодавець , а які лізингоодержувач . Тому основною задачею є ідентифікація існуючих лізингових ризиків і практичні шляхи їхньої мінімізації.

У сучасних дослідженнях із питань лізингу майже не виділене місце проблемі ризиків і їхньої класифікації. Тому, тут слід виділити найбільш загальні види ризиків, які варто брати до уваги:

- майнові ризики. Вони пов'язані з рухом об'єкта угоди або зміною його технічних і вартісних характеристик протягом дії угоди. Це такі ризики як: ризики морального старіння устаткування, ризик зміни вартості об'єкта лізингу на ринку основних засобів, ризик низького рівня кваліфікації учасників угоди і відсутності досвіду тощо;

- фінансові ризики, пов'язані з можливістю несприятливого фінансового стану лізингодавця . Ризик незбалансованої ліквідності, ризик несплати в термін лізингових платежів, валютний ризик при операціях міжнародного лізингу, ризик зміни процентних ставок на ринку капіталів тощо;

- політичні або законодавчі ризики, у результаті яких збільшується імовірність втрат для лізингодавця .

Розвиток лізингу в Україні багато в чому залежить від надійних гарантій, що скорочують різні види ризиків, яким можуть бути піддані учасники лізингової операції. В практиці керування фінансовими операціями існує два способи зниження ризику: розподіл ризику між учасниками лізингової операції та страхування лізингових ризиків. Розглянемо ці способи більш докладно.

Існуюча практика розподілу ризиків полягає в тому щоб зробити відповідальним за ризик того учасника лізингової операції, що буде мати можливість краще за всіх розрахувати і контролювати даний ризик.

Відповідно до чинного законодавства України в області лізингу, статті 13, п. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» «ризик випадкового знищення або випадкового ушкодження об'єкта фінансового лізингу несе лізингоодержувач , якщо інше не передбачено договором». А відповідно до п. 2 «ризик знищення або випадкового ушкодження об'єкта оперативного лізингу несе лізингодавець. .», якщо інше не передбачено договором.

Таким чином, відповідальним за ризик є лізингоодержувач , але саме він недостатньо стійкий у фінансовому відношенні для того, щоб зменшувати наслідки від дії ризиків.

Існуюча світова практика пропонує організаційні, правові й економічні напрямки, що забезпечують розподіл ризиків між учасниками лізингової операції. Організаційний напрямок реалізується за допомогою участі в лізинговій операції шести-восьми учасників, що виступають у ній гарантами.

Правовий напрямок передбачає створення спеціалізованої лізингової компанії для реалізації окремої лізингової операції, що має високу вартість і відрізняється великою кількістю устаткування, що надається в лізинг. Економічний напрямок - реалізується за допомогою участі державних і суспільних фондів сприяння бізнесу як гарантів лізингової операції.

Щодо іншого методу захисту від ризиків, а саме, страхування, то в галузі лізингу воно одержує все більше поширення. Тим більше, що страхування є одним з істотних умов договору лізингу. В Законі України «Про фінансовий лізинг» сказано: предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач , якщо інше не встановлено договором.

Страхові компанії працюють у сфері лізингу у двох напрямках, відповідно займаючись страхуванням двох груп ризиків: майнових і фінансових.

Майнові ризики - група ризиків, пов'язаних з об'єктом лізингової угоди. У більшості лізингових угод, які укладається в даний час, об'єктом лізингу виступають автотранспортні засоби для міжнародних перевезень. Страхування «каско» захищає від ризиків пов’язаних із ДТП, викраденням, протиправними діями третіх осіб, стихійними лихами. Страхування цих ризиків здійснюється за правилами, що розроблюються кожною страховою компанією окремо. Звичайно в договорі майнового страхування вигодонабувачем є лізингова компанія, вона ж сплачує страхову премію страховій компанії, а лізингоодержувач відшкодовує суму сплачених страхових платежів лізингодавцю шляхом включення їх у лізингові платежі.

Фінансові ризики – ризики, пов'язані з фінансовою стороною відношень лізингодавця і лізингоодержувача . Звичайно, страхування фінансових ризиків є найдорожчим видом страхування, якщо компанія взагалі береться за нього. Справа в тому, що страхові компанії не володіють на сьогоднішній день остаточно високим потенціалом і спроможністю оцінювати існуючі фінансові ризики. Сьогодні страхування фінансових ризиків не одержало належного поширення в Україні.

Страхування фінансових ризиків є питанням досить спірним. У деяких літературних джерелах стверджується, що страховий захист із погляду мінімізації ризиків лізингової операції повинен поширюватися на усі її етапи. У деяких випадках може бути передбачений страховий захист навіть на час транспортування предмета лізингу до лізингоодержувача , де всі ризики лежать на продавцеві. Це, природно робить дорожче об'єкт лізингу для лізингоодержувача .

Страхування фінансових ризиків може здійснюватися за наступними напрямками: ризик неплатежу або затримки сплати лізингових платежів лізингоодержувачем ; страхування відповідальності лізингоодержувача за своєчасну сплату лізингових платежів і повернення лізингового майна при несплаті.

Отже, під час здійснення лізингової діяльності виникають такі групи ризиків: майнові та фінансові ризики. На теперішній час ефективними способами мінімізації ризику лізингової діяльності є: диверсифікація, тобто розподіл ризику між учасниками лізингової операції, та страхування ризиків лізингу.