WEB-ресурс научно-практических конференций

Борсук А.М.

Сумський національний аграрний університет

РЕГУЛЮВАННЯ ТА РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНІСТІ ТОВАРОВИРОБНИКІВ НА РИНКУ УКРАЇНИ

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Протягом сторіч економічні зв'язки між державами існували переважно як зовнішньоторговельні, потім переросли в зовнішню торгівлю. Держава, насамперед закликана захищати інтереси своїх товаровиробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, - приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності, і контролювати їх неухильне дотримання. Зовнішньоекономічна діяльність стає усе більш важливим фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації нашої країни. Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах , що не була б втягнута в сферу зовнішньоекономічної д іяльності . Ось чому ця тема актуальна сьогодні, коли все більша кількість підприємств залучається у зовнішньоекономічну діяльність і на їхньому шляху виникають безліч проблем.

Зовнішньоекономічна діяльність товаровиробників - це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій, що відбувається між товаровиробниками на зовнішньому ринку. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньої торгівлі в країнах ЄС забезпечує підтримку внутрішніх виробників, захищаючи їх від негативного впливу змін у кон'юнктурі світових ринків, і дозволяє вести активну зовнішньоторговельну діяльність, збуваючи на світових ринках значні обсяги продукції за умови збереження власної продовольчої безпеки. Для досягнення цих цілей у країнах ЄС використовується кількісне, цінове й митне регулювання. Кількісне регулювання аграрного ринку здійснюється за допомогою інтервенції купівлі й продажу сільськогосподарської продукції та заставних операцій. За січень-серпень 2008 р. експорт товарів порівняно з відповідним періодом минулого року збільшився на 48,5% (торік – на 30,1%), імпорт – на 58,3% (торік – на 33,8%). Але все ж в Україні залишається від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, що склало 12489,1 млн. дол. США (торік, також від'ємне – 5939,5 млн. дол. США). Коефіцієнт покриття імпорту експортом складає 0,79, торік - 0,84.

Для того, щоб вийти з даної ситуації необхідно вживати заходи та створювати механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності товаровиробників України. На основі узагальнення державного регулювання зовнішньої торгівлі товаровиробників визначено такі прийнятні для України напрями: поглиблення регіональної спеціалізації виробництва, регулювання експортно-ім ­ порт ­ них операцій товарів, послуг із запровадженням режиму квотування , валютно-фінансових операцій, міжнародного маркетингу, моніторингу внутрішньої економічної політики і світогосподарських економічних зв ’ язків , цінове регулювання та державна підтримка виробників , законодавчого забезпечення та організаційного оформлення виходу на зовнішній ринок. Це стримується великою часткою випуску неякісної продукції, що обумовлено недостатньою підготовкою і організацією виробництва, застарілим і виснаженим устаткуванням, низькою якістю сировини і матеріалів, недостатнім контролем кінцевих операцій. В умовах відкритої економічної системи кожне підприємство повинно підвищити і довести конкурентоспроможність своїх виробів до внутрішніх і зовнішніх споживачів, що потребує регулювання стратегії, напрямів діяльності і можливостей.

Таким чином, механізм регулювання потребує включення послідовного подолання товаровиробниками нижчих ієрархічних рівнів пропозиції товарів з недостатніми якісними характеристиками до пропозиції на більш вищих ієрархічних щабелях , щоб адаптувати зовнішньоекономічну діяльність товаровиробників до умов ринку. Управляючий вплив має максимізувати в країні сумарний експорт товарів, як кінцевого матеріального результату діяльності підприємств. Регулювання має представляти собою застосування управляючого впливу держави, місцевих органів влади до товаровиробників експортоспроможної продукції з метою максимізації їх пропозиції на зовнішніх ринках. На основі узагальнення світового досвіду розвитку й державного регулювання зовнішньої торгівлі продукцією визначено такі прийнятні для України напрями: поглиблення регіональної спеціалізації виробництва, регулювання експортно-ім ­ порт ­ них операції із запровадженням режиму квотування, цінове регулювання та державна підтримка виробників, вихід товаровиробників на світовий ринок.

Література :

1. Коломієць І.Ф. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства в процесі його інтернаціоналізації : [монографія] / І.Ф. Коломієць. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2004. – 247 с.

2. Губенко В. І. Механізм зовнішньоекономічної діяльності АПК: процеси, тенденції та розвиток : Моногр . / Губенко В. І. – Біла Церква, 2002. – 262 с.

3. Горчаков В.Ю. Формирование организационно-экономического механизма управления внешнеэкономической деятельностью крупной компании : [ монография ] / В.Ю. Горчаков . – Донецк : НАН Украины . Ин-т экономики пром-сти , 2007. – 182 с.

4. Вакуленко В.Л. Основні аспекти стану експортно-імпортних відносин в системі агропромислового комплексу України / В.Л. Вакуленко // Наука й економіка: науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету. – 2008. - № 1 (9).- С. 193-196.

5. Захарченко О.В. Сучасні проблеми зовнішньоеномічної діяльності України в АПК / О.В. Захарченко // Збірник наукових праць Донецької державної академії управління. – Донецьк, 2002. - № 13.(Серія „Державне управління”).