WEB-ресурс научно-практических конференций

Луців О.Р.

Галицький інститут ім. В.Чорновола

АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЙ КОНКУРЕНТНИХ СТРАТЕГІЙ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

В сучасних умовах першочерговою проблемою конкурентоспроможності підприємства є можливість зберігати конкурентну перевагу. Формування конкурентної переваги стає тотожним розробці конкурентної стратегії як способу досягнення переваги на конкретному ринку.

В даний час в Україні спостерігається п роблема зростання цін на молочну сировину . В ідчутний дефіцит якісної сировини. Це спонукає молокопереробні підприємства до вдосконалення своєї стратегій . Оскільки, м олокопродукти – це відносно дешевий товар, тому, щоб отримати прибут ок, а тим більше утримувати беззаперечне лідерство на ринку, потрібно оптимізувати всі ланки виробничо-комерційного діяльності .

На сьогодні, для успішного розвитку та ефективності виробництва молокопереробні підприємства повинні активізувати свою діяльність на таких чотирьох основних напрямках: створення мережевих структур; утворення регіональних вертикально-диверсифікованих кластерів; диверсифікація діяльності підприємств; поглиблення спеціалізації, підвищення рівня концентрації, інтеграції та інтенсифікації виробництва. Ефективна діяльність підприємства забезпечується в сучасних умовах ринкових трансформацій тільки за умов повномаштабного інструментарію згідно з функціями маркетингу на підприємстві [1,с.46].

Вертикальна диверсифікація в діяльності молокопереробних підприємств має насамперед економічні передумови. Розвиток моделей без посередників та з широким використанням сучасних інформаційних технологій дозволяє значно скоротити непродуктивні витрати .

Стратегія найуспішніших компаній світу, яку наразі опановують і українські молокоперерорбні підприємства, ґрунтується на створенні нових сегментів із низьким рівнем конкуренції шляхом пропонування споживачам вдосконаленої, притаманної їхньому стилеві життя продукції, а також на утриманні передових позицій протягом тривалого часу за рахунок активного формування структури створених сегментів.

Сьогодні, вітчизняні молокопереробні підприємства мають певні труднощі з інтегруванням параметрів маркетингових програм і результатів розвитку в єдину економічну бізнес-модель. Більшість досліджень українського ринку молока, зорієнтовані на традиційну товарну та галузеву виробничі структури і не відображають системно параметрів споживання молокопродуктів і товарів на їхній основі. Західні ж дослідники у своїх роботах р облять акцент на структуруванні та детальному вивченні параметрів споживання, передумов і тенденцій їхньої зміни.

Щоб подолати стереотипність у розумінні ключових ринкових тенденцій з позиції менеджменту, створити адекватнішу щодо кон’юнктури та конкурентної ситуації структуру маркетингових досліджень ринку молокопродуктів, побудова конкурентної стратегії молокопереробного підприємства повинна відповідати такій послідовності:

1. Характеристика діючої конкурентної стратегії молокопереробного підприємства;

2. Визначення конкурентного статусу молокопереробного підприємства;

3. Визначення основних напрямів впровадження конкурентної стратегії;

4. Використання регресійної моделі (знаходження оптимальних факторів в пливу) ;

5. Оцінка конкурентоспроможності потенціалу молокопереробного підприємства;

6. Побудова конкурентної стратегії молокопереробного підприємства.

В ибір базової стратегії розвитку для підприємств молочної промисловості обумовлюється численними факторами. Головні з них: конкурентна позиція підприємства, яка визначається часткою ринку, ціною, якістю та шириною асортименту продукції, та рівень конкуренції, на який орієнтуються виробники. Рівень конкуренції визначається ресурсним потенціалом підприємства – потужністю виробничої бази, наявністю достатньої кількості фінансових та трудових ресурсів. Безумовно, що кожне підприємство шукає власні шляхи до досконалості. Кращими стають ті, що знаходять унікальні рішення. Діяльність підприємства повинна бути спрямована на задоволення інтересів усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, партнерів, власників, кредиторів, представників суспільства. Підприємство повинне вивчати і задовольняти потреби усіх цих сторін, розділяючи з ними вигоду від досягнутих результатів. Важливо орієнтуватися не тільки на поточні потреби, але і на довгостроковий успіх, для досягнення якого необхідно: визначити діапазон нових потенційних географічних ринків; проаналізувати розбіжності; розрахувати потенційні витрати, прибуток, рентабельність. При цьому особлива увага приділяється узгодженості входів і виходів різних процесів, зменшенню проблем, що виникають на стиках підрозділів. Рішення, що стосуються поточного управління та запланованих удосконалень, повинні прийматися на підставі надійної інформації, що включає оцінку з боку зацікавлених сторін. Для обґрунтування прийнятих рішень необхідно визначити сукупність кількісних показників, що характеризують усі процеси системи управління підприємством. Запроваджується система планування, вимірювання, аналізу та вдосконалення цих показників. Для цього використовуються колективні методи прийняття рішень, щоб мінімізувати суб’єктивні фактори (рис.1).

Рисунок 1 – Схема бізнес-процесів

При цьому виділяють наступні процеси: інноваційний, операційний та функціональний. На підставі аналізу входів/виходів різних процесів будується мережа внутрішніх споживачів і постачальників. Для кожної пари “споживач–постачальник” періодично визначаються і аналізуються вимоги і побажання споживачів, що враховується при плануванні удосконалення діяльності постачальників. Для важливих пар періодично вимірюється рівень задоволеності споживачів, що враховується при оцінці роботи постачальника. Істотні зміни в діяльності підрозділів узгоджуються з їх внутрішніми споживачами і постачальниками. Для значних удосконалень може створюватися кілька альтернативних проектних груп, або розробка декількох альтернативних проектів може проводитись однією групою. Заздалегідь визначаються критерії і схема вибору кращого з проектів і проводиться конкурс між ними.

На нашу думку, ще й до сьогодні процесами формування потенціалу молокопереробного підприємства не завжди приділяють належну увагу. Кризовий стан національної економіки та окремих підприємств, що супроводжується недовикористанням виробничих потужностей, нагромадженням понаднормативних запасів матеріалів і готової продукції, скороченням чисельності працівників, зниженням їх кваліфікаційного рівня і продуктивності праці та іншими негативними явищами, закономірно призводить до втрати потенціалу.

Комплексна оцінка конкурентоспроможності потенціалу дозволить оцінити ефективність використання виробничого потенціалу, зокрема дати узагальнену оцінку конкурентоспроможності продукції та послуг виробничої інфраструктури, покаже здатність генерувати грошові потоки чистих прибутків, що і буде характеризувати величину економічного потенціалу, яка через майбутні доходи визначатиме в цілому потенційну оцінку бізнесу [2,с.53].

Cписок літератури:

1. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ, Центр навчальної літератури, 2007.- 307.

2. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2004.- 316.