WEB-ресурс научно-практических конференций

Бурбела О.В.

Вінницький національний технічний університет

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОЛІЙНО-ЖИРОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА УМОВ КРИЗИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Актуальність. Посилення кризових явищ в соціально спрямованій ринковій економіці України, поставило низку проблем, пов’язаних із виробництвом, переробкою і збутом сільгосппродукції, у тому числі олійно-жирової продукції. Підвищення ефективності агропромислового комплексу – найважливішого сектора економіки України – залежить від прийняття оперативних та обґрунтованих рішень щодо напрямів підвищення конкурентоспроможності та якості продукції, контролю за здійсненням витрат виробництва. Серед інших країн світу Україна має найбільш сприятливий природний, людський, геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку олійно-жирової галузі, раціональне використання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках [1].

Огляд основних показників роботи олійно-жирових комбінатів показує, що більшість продукції, яка випускається вітчизняними підприємствами, є неконкурентоспроможною порівняно з продукцією, яка виробляється згідно з міжнародними стандартами та експортується. За останні роки функціонування олійно-жирового комплексу характеризується значним спадом ефективності як у межах окремих складових єдиного технологічного ланцюга, так і у виробничих відносинах між ними. Виробники насіння соняшнику та переробні підприємства працюють ізольовано один від одного. Їх матеріальні інтереси не сконцентровані на кінцевих результатах, що унеможливлює за рахунок упровадження окремих і недостатньо узгоджених заходів виведення цього напряму агропромислового виробництва на якісно новий рівень [2]. Невідповідність вітчизняної олійно-жирової продукції європейським стандартам та недосконалість законодавства стали причиною того, що значні обсяги продукції залежуються на складах, а підприємства масово зупиняють виробничі потужності. Зниження технологічного рівня виробництва, морально і фізично зношене обладнання, затухання інвестиційного та інноваційного процесів, витіснення вітчизняних харчових продуктів з внутрішнього та зовнішнього продовольчих ринків, використання неякісної та модифікованої сировини з метою здешевлення кінцевого продукту та зменшенням обсягів надходження до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій галузі – такі процеси останнім часом характеризують дану галузь.

Постановка проблеми. З огляду на проблему управління якістю олійно-жирової продукції та економічними труднощами олійно-жирових підприємств за сучасних кризових умов необхідно виявити можливі загрози для підприємства та розробити шляхи їх уникнення з метою забезпечення стабільності підприємств на ринку та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної олійно-жирової продукції.

Економічна діяльність завжди пов’язана з ризиком, тобто виникненням ситуації, за якої підприємство не отримає запланованого прибутку. Ймовірність виникнення таких ситуацій збільшується за умов нестабільної економіки, відсутності повної та достовірної інформації про ринки збуту та іншої інформації на момент прийняття рішення та залежить від характеристик конкретної галузі господарювання.

Серед фундаментальних ризиків, що впливають на олійно-жирову діяльність на продовольчому ринку виділені: серед економічних ризиків можна виділити поглиблення кризових явищ як у світовій, так і у вітчизняній економіці, відсутність обґрунтованої економічної концепції розвитку вітчизняного продовольчого ринку, а також деградацію виробничого потенціалу; деструктивний характер податкової політики; серед організаційно-правових ризиків виділяємо масштабне зростання фальсифікованої продукції, тінізація економіки; найбільш впливовим соціальним ризиком є зниження рівня споживання продуктів харчування [1].

Отже, серед шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції олійно-жирових підприємств та ефективності їх функціонування можна виділити такі: комплексний підхід до проблем організаційної, ресурсної та асортиментної структури галузі як до якісних стратегічних цілей, що дозволить подолати галузеву структурну деформацію; впровадження інноваційних технологій та підходів до виробництва, що дозволить уникнути надмірних втрат сировини та мінімізує вплив людського чинника. Також управління ризиками операційної діяльності потребує організації досконалої системи моніторингу зовнішнього середовища для формування ефективної маркетингової стратегії; правового захисту технологій; впровадження на підприємстві заходів підвищення кваліфікації працівників; постійний контроль за якістю виконання та ефективністю управління [3]. Проте, слід зазначити, що основну увагу слід приділяти процесу контролю якості продукції, її відповідності вітчизняним та світовим стандартам, що дасть можливість розширити коло споживачів на вітчизняному ринку та успішно експортувати олійно-жирову продукцію. Отже, р изики, що знаходяться під пильним контролем та для яких розроблені конкретні заходи управління, не є перешкодою здійснення господарської діяльності.

Література:

1. Педак И.С. Состояние продовольственного рынка маслопродукции в Украине // Экономика и управление . – 2006. – №4. – С. 27-30.

2. Педак І. С., Краснокутська Т.Ю. Якість продукції – найважливіший фактор конкуренції // Держава та регіони . – 2005. – № 4. – С. 195-198.

3. Каменська Т.О. Мета й завдання внутрішнього аудиту собівартості готової продукції підприємств олійно-жирової промисловості // Науково-виробничий журнал “Держава та регіони” Гуманітарного інституту “ЗІДМУ”. Серія: “Економіка та підприємництво”. - 2002. – № 4. - С.93-98.