WEB-ресурс научно-практических конференций

К. е.н. Фойгт Н.А.

НАДУ при Президентові України

УПРАВЛІННЯ ЗДОРОВ’ЯМ НАСЕЛЕННЯ ПОЗА МЕЖАМИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК НАПРЯМ СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ПОШУКУ

Усвідомлення провідної ролі соціо-економічних чинників у формуванні здоров’я відводить дедалі скромніше місце засобам медичної допомоги у рамках формальної системи охорони здоров’я у сфері управління охороною суспільного здоров’я. Стає дедалі зрозумілішим, що практично усе навантаження хвороб і інвалідності на системи охорони здоров’я та соціального захисту продукує саме економічна і соціальна депривація. Поглиблене вивчення етіології більшості сучасних хвороб веде до висновку, що в нинішніх умовах будь-яка окрема хвороба не має специфічних умов виникнення і не є наслідком якоїсь однієї причини. Зазвичай йдеться про чуттєвість до патології, що сформувалась в результаті взаємодії індивіда з оточуючим фізичним та соціальним середовищем протягом всього життя. У цьому контексті усі досягнення сучасної медицини, спрямовані на боротьбу зі специфічними хворобами, видаються марними. З іншого боку, покладання соціо-економічних відмінностей в основу обрання індивідом певного способу життя, акцентування уваги на індивідуальній відповідальності та освіті також не забезпечує ефективного регулювання здоров’я. Така позиція викликає справедливий опір з боку системи охорони здоров’я: якщо втрата здоров’я є наслідком нераціональної індивідуальної поведінки, хто з хворих є більш гідним отримувати медичну допомогу, і чи всі хворі гідні отримувати рівне медичне обслуговування. Таким чином, з точки зору обох, як середовищного, так і поведінкового підходів, формальна система охорони здоров’я безсила ні вирішити проблеми соціально-економічної нерівності, ані змінити індивідуальний спосіб життя.

Демографічне старіння є тією глобальною і невідворотною історичною складовою суспільного розвитку, яка генерує безпрецедентне поширення в населенні хронічних хвороб і так званих дегенеративних станів, в усуненні яких медицина залишається безсилою. Внаслідок цього відбувається і надалі відбуватиметься накопичення незадоволених потреб. Звичайно, хвороби старості не є однозначно хворобами бідності, однак слід визнати, що бідні захворюють на них значно раніше і частіше, ніж решта. Само по собі розуміння того, що потреби у послугах охорони здоров’я перевищують спроможність або бажання суспільства платити за їх задоволення, не несе в собі імпульсу до дії. Зрозуміло, що така ситуація існуватиме завжди, оскільки потреба у здоров’ї нескінченна: потреби і очікування історично змінюються, але обов’язок справедливого розподілу існуючих ресурсів завжди лежить на суспільстві. Значно важливішим є розуміння того, дія яких чинників формування здоров’я підсилюється чи послаблюється у зв’язку з підсиленням чи послабленням впливу системи охорони здоров’я.

Цілями сучасного управління здоров’ям населення є забезпечення продуктивності, ефективності і рівності у досягненні здоров’я. Рівність задоволення рівних потреб є головним принципом охорони здоров’я. Але рівність надання медичної допомоги і рівність у досягненні здоров’я є далеко не одне й те ж саме. Завданням системи охорони здоров’я дійсно вбачається забезпечення рівності в здоров’ї між соціальними та віковими групами, а особливо між географічними регіонами. Хоча ще не відійшла у минуле нерівність у здоров’ї як наслідок нерівності у медичному обслуговуванні, дедалі актуальнішими стають нерівність доступу до ресурсів здоров’я, нерівне задоволення рівних потреб. У цьому сенсі нагальним є вивчення проблем формування географічної нерівності за рахунок специфіки місцевого самоврядування, особливостей державної регіональної політики, механізму перерозподілу ресурсів охорони здоров’я. Важливим напрямом досліджень є вивчення впливу соціального складу регіональних субнаселень на залучення, утримання чи втрату інвестицій в охорону та поліпшення здоров’я, або розвиток нових форм медичних послуг у рамках введення контрактної системи функціонування закладів первинної медичної допомоги. Окремою науково-методологічною проблемою є вивчення впливу вікового складу регіональних субнаселень на формування географічної нерівності у використанні ресурсів охорони здоров’я. Необхідний також докладний аналіз історичних, етнічних, гендерних та ін. чинників нерівності у задоволенні потреб у спеціалізованій медичній допомозі.

Ефективність медичної допомоги як результуюча змінна дії чинників поза охороною здоров’я має стати центром уваги у вивченні соціальних детермінант результатів лікування. Йдеться, передусім, про посилення теоретичного обґрунтування оцінки результатів лікування з точки зору функціонального статусу та якості життя, а також про аналіз впливу освітнього, професійного та соціального статусу на успішність лікування і реабілітації. Необхідно розробити систему оцінки не тільки клінічних, а й соціальних результатів лікування та проаналізувати особливості їх взаємодії. У цьому сенсі важливим є вивчення впливу суб’єктивного сприйняття процесу лікування на його результат. Більше уваги слід приділити вивченню взаємодії між кількісними (статистичними) і якісними методами визначення потреб здоров’я та результатів регулювання здоров’я.

Продуктивність як ще одна складова сучасного управління здоров’ям населення є чи не найважливішим пріоритетом у поліпшенні здоров’я на національному рівні. Відповідальність поставників медичних послуг за оцінку потреб у здоров’ї на рівні громади передбачає певну позитивну дискримінацію, тобто зосередження уваги на наданні послуг передусім вразливим верствам населення. У цьому сенсі важливим напрямом досліджень є вивчення впливу соціального, майнового, професійного, освітнього чи будь-якого іншого складу регіонального субнаселення на структуру та рівень послуг, що постачаються. Останнім часом неабиякої важливості набула проблема вивчення впливу механічного руху населення на перерозподіл потреб у доступу до ресурсів здоров’я.

Іншими важливими напрямами вивчення дії позаохороноздоровчих детермінант здоров’я на рівні населення є аналіз дії чинників розвитку у пренатальному і дитячому періодах життя та когортних умов дорослішання на формування нерівності у здоров’ї. Нагальними є також дослідження передумов і можливостей регулювання засобами державної політики пов’язаних зі здоров’ям поведінки та способу життя. Окремим об’єктом досліджень має стати управлінський ресурс регулювання між поколінного обміну досвідом формування здоров’я на рівні сім’ї.