WEB-ресурс научно-практических конференций

Кузічкіна Н.І.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ СТАНУ СПОЖИВЧОГО РИНКУ

Головною метою управління і регулювання стану і розвитку регіонального споживчого ринку є досягнення його збалансованості. Під збалансованістю споживчого ринку розуміють відповідність ринкових параметрів. Ринкові параметри у свою чергу включають: попит і пропозицію; доходи і витрати; рівень цін і купівельний попит [1]. Інша точка зору полягає в тому, що збалансованість споживчого ринку досягається за умови забезпечення населенню регіону мінімальної потреби в товарах згідно «споживчого кошика» [2].

Стан і розвиток споживчого ринку знаходяться під пильною увагою економістів, статистиків та інших спеціалістів. Теоретико-методологічна база та результати досліджень споживчого ринку висвітлені в багатьох роботах вітчизняних вчених - Мазаракі А.А., Бланк І.О, Мазник Л.В., Павлова В.А. , Толстих Н. В. [ 3 ; 4 ].

Автор у попередній публікації [5] зауважив, що при дослідженні споживчого ринку слід враховувати аспект регіональності, оскільки існують певні ситуативні відмінності регіонів, що накладає відбиток на його стан і розвиток.

Проблема регіональності в сучасній науці отримала широке розповсюдження, тому зупинятися на дослідженні базових понять регіоналістики недоцільно. Однак слід зауважити, що погляди науковців на визначення меж регіонів різняться У зв’язку з цим справедливою представляється теза про те, що в залежності від теми дослідження слід використовувати різні класифікації регіону, але, насамперед, слід розрізняти такі поняття, як макрорегіон, мезорегіон та мікрорегіон, бо при розробці концепції їх розвитку треба враховувати особливі риси кожного з вищеозначених понять [6]. Інформація, отримана в процесі економічної діагностики, стає підґрунтям для виявлення стратегічних напрямів діяльності як для окремих підприємств, так і для регіональних і муніципальних органів управління, допомагає забезпечити повне використання наявних ресурсів, максимальне задоволення потреб споживачів. Враховуючи специфіку споживчого ринку, існуючу систему державної статистики його дослідження представляється доцільним на макрорівні (тобто по Україні в цілому) і на мезорівні (по областях), що повинно знайти своє відображення в методиці, що розробляється.

Метою розробки методики діагностики стану регіонального споживчого ринку є формування комплексної моделі оцінки споживчого ринку з можливістю визначення впливу чинників, що обумовлюють зміни його стану.

Результатом діагностики регіонального споживчого ринку є інтегрований показник, що характеризує зміни стану споживчого ринку в межах аналізованого періоду. Таким показником пропонується вважати інтегральний вектор споживчого ринку.

У загальному вигляді, інтегрований показник, що характеризує зміни стану споживчого ринку, тобто інтегральний вектор споживчого ринку може бути розрахований за формулою:

(1.1)

де – інтегральний вектор споживчого ринку;

– індикатор рівня доходів;

– індикатор наповнення регіонального споживчого ринку;

– індикатор споживання;

– індикатор товарообігу.

Всі компоненти, що включені у модель мають назву «індикатор», яку не слід ототожнювати з поняттям «індекс», оскільки порядок розрахунку більшості з них суттєво відрізняється.

Переваги цього показника полягають у тому, що в ньому закладено результати аналізу змін доходів споживачів, наповнення регіонального ринку товарів і послуг, споживання, товарообігу. Крім того, використання певних економіко-математичних розрахунків дозволяє використовувати для аналізу обмежену кількість показників, вибір яких здійснено на підставі визначення найбільш суттєвих зв’язків між ними.

Діагностика стану регіонального споживчого ринку передбачає вирішення наступних завдань:

- визначення загальних тенденцій змін стану споживчого ринку, доходів споживачів, рівня споживання, наповнення споживчого ринку товарами та послугами і товарообігу;

- виявлення факторів впливу на зрушення стану споживчого ринку, доходів споживачів, рівня споживання, наповнення споживчого ринку товарами та послугами і товарообігу;

- кількісна оцінка впливу виявлених факторів на зрушення стану споживчого ринку і розробка пропозиції щодо усунення їх негативних наслідків.

На підставі виявлених факторів впливу, що обумовлюють негативні тенденції на споживчому ринку, можна розробляти обґрунтовані заходи щодо покращення ситуації.

Передумовою проведення діагностики споживчого ринку є його сегментація. Необхідність сегментації споживчого ринку обумовлюється специфічними рисами державної статистики. Найбільш доцільним представляється в якості критерію сегментації використати групи товарів (послуг). Тобто, у складі споживчого ринку правомірно виділити:

- споживчий продовольчий ринок;

- споживчий непродовольчий ринок;

- споживчий ринок послуг.

Наведені сегменти мають достатньо чіткі межі, що дозволяє з достатнім рівнем обізнаності використовувати наявні статистичні дані. Збільшення кількості сегментів, вибраних для проведення діагностики, призвело би до надлишкового ступеня деталізації споживчого ринку. Діагностика – це ітераційний процес, який складається з певних етапів. Кожен етап передбачає виконання процедур дослідження у відповідності до завдань, викладених вище. Таким чином, діагностику стану регіонального споживчого ринку представляється доцільними проводити за наступними етапами:

- підбір показників, що використовуються для аналізу споживчого ринку;

- систематизація і групування показників в формуванням системи індикаторів стану споживчого ринку;

- економіко-математична інтерпретація індикаторів стану споживчого ринку;

- формалізація моделей першого, другого (а за необхідності і третього) порядку;

- обробка статистичних даних з використанням формалізованих на попередньому етапі моделей;

- факторний аналіз зрушень стану споживчого ринку з отриманням кількісних характеристик впливу кожного фактору, що включені до формалізованих моделей;

- розробка заходів і пропозицій щодо усунення негативного впливу виявлених факторів на стан споживчого ринку;

- визначення конкретних інструментів споживчої політики, за допомогою яких може бути досягнуто позитивних зрушень у стані споживчого ринку.

Діагностика будь-якого явища, у тому числі економічного, проводиться здебільшого на основі індикаторів. У даному дослідженні під індикаторами розуміються показники, що мають чіткий логічний зміст, одиницю вимірювання, числове значення і можуть бути достовірно визначені розрахунковим або експериментальним шляхом.

Виходячи з наведеної вище моделі розрахунку інтегрального вектору споживчого ринку, всі індикатори повинні бути згруповані в чотири підсистеми:

- підсистема індикаторів доходів;

- підсистема індикаторів наповнення ринку;

- підсистема індикаторів споживання;

- підсистема індикаторів товарообігу.

Подальше дослідження спрямовано на обґрунтування включення тих чи інших показників до кожної підсистеми індикаторів.

Література:

1. Дмитриева Н., Пухова Н. Потребительский рынок как объект государственной экономической и социальной политики // Вісник КНТЕУ. – 2003. - №1. – С.19.

2. Гродецкая Т.Н. Проблемы формирования потребительского рынка в переходной экономике // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Економічна серія. – 1999. - №457. – С.9-13.

3. Споживчий ринок України: методологія дослідження та регулювання: Монографія/ За заг.ред. Л.О. Лігоненко. – К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т, 2007. - С.10.

4. Лагутін В.Д. Внутрішній ринок споживчих товарів: теорія розвитку і регулювання: Монографія. – К.: Київ.нац.торг-екон.ун-т, 2008. - 327 с.

5. Кузічкіна Н.І Змістовний аналіз визначення категорії «споживчий ринок»//Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. Наук. праць. – Вип. 217: В 4 т. – Т. 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 141-147

6. Уманець Т.В. Поняття суті управлінської категорії «регіон» та її типи в умовах трансформації структури господарства України // Статистика України. – 2004. - №4. – С.83-90.