Д.е.н. В’юн В.Г., Матвієнко П.В.

Миколаївський міжрегіональний інститут міжнародного університету розвитку людини «Україна»

РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧА  ПОЛІТИКА  У  ЗАРУБІЖНИХ  КРАЇНАХ

Аналіз ресурсозберігаючої політики в промислово розвинених державах і країнах Східної Європи показав, що в основі позитивних результатів у галузі економії матеріально-сировинних ресурсів лежить довгострокова ресурсозберігаюча політика.

Уряди промислово розвинених країн завжди приділяли належну увагу економії матеріально-сировинних ресурсів, оскільки ресурсозбереження дозволяє зберегти їх економічну і політичну незалежність. У цих країнах ресурсозбереження є політикою держави. Залежно від ситуації, що складається, керівники цих країн віддають пріоритет або організаційно-економічним, або нормативним, або правовим елементам ресурсозбереження.   У зарубіжних країнах ресурсозбереження зведене в ранг державної політики.

Метою статті є розробка методичних аспектів формування ресурсозберігаючої політики в умовах створення ринкової економіки, та обгрунтування основних елементів механізму ресурсозбереження в промисловості.

Так, для дієвості ресурсозбереження в США прийнятий ряд законів. Наприклад, Закон «Про зниження енергоємності продукції, що випускається», яким введений високий податок на фірми, що випускають промислову продукцію вище встановленого в США рівня енергоспоживання. Розроблена національна енергетична стратегія, реалізація якої дозволить знизити витрату енергії на одиницю внутрішнього національного продукту до 2000 р. на 12 %, а до 2010 р. − на 20 %.

Авторами вивчений і критично осмислений досвід ресурсозбереження в таких країнах, як США, Німеччина, в провідних країнах Азіатсько-тихоокеанського регіону, таких, як Японія, Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань та ін. Механізм ресурсозбереження в зарубіжних країнах складається з елементів економічного, організаційного, науково-технічного характеру, які можуть використовуватися при реалізації ресурсозберігаючої політики в нашій країні.

Сукупність методів реалізації на практиці елементів ресурсозбереження становить методологічну основу формування ресурсозберігаючої політики. У багатьох програмах переходу до ринкової економіки практично не приділяється увага ресурсозбереженню, вважаючи, очевидно, що в ринковій економіці це вирішуватиметься само собою. На наш погляд, це неправильно. Ресурсозбереження в умовах створення ринкової економіки − це економічна політика держави, спрямована на раціональне і економне використання матеріально-сировинних ресурсів в умовах дефіциту якісних конструкційних матеріалів і фінансових ресурсів з метою досягнення стійкого розвитку як регіону, так і країни у цілому.

Більше того, ресурсозбереження є комплексною проблемою, розв’язання якої потребує цілеспрямованої структурно-інвестиційної, фінансово-кредитної, податкової, правової і науково-технічної політики. В цьому випадку стануть можлива розробка і проектування, освоєння і впровадження, виробництво і застосування ресурсозберігаючих машин і апаратів, технологій і матеріалів, а також  правил дбайливого господарювання. Підготовлені і застосовувані законодавчими і виконавчими органами країни, або регіону нормативно-правові документи повинні обов’язково розглядатися з урахуванням ресурсозбереження і охорони довкілля. Крім того, аналіз ресурсозберігаючої політики в зарубіжних країнах дозволив виявити механізм регулювання ресурсозбереження в промисловості й передусім у матеріаломістких галузях. Механізм регулювання ресурсозбереження − це  сукупність елементів ресурсозбереження в їх взаємодії, методи управління, що дозволяють цілеспрямовано впливати на кінцеві результати господарської діяльності виробничих структур, що виражається в зниженні матеріаломісткості продукції, яка випускається, підвищенні ефективності використання матеріально-сировинних ресурсів.

Структурно-інвестиційний елемент механізму ресурсозбереження. Один з важливих напрямів державної політики зарубіжних країн − структурна перебудова економіки, що передбачає випередження розвитку ресурсозберігаючих галузей і послуг, що забезпечує зниження потреби в матеріально-сировинних ресурсах та інших витратах. У розвинених капіталістичних країнах створюються так звані інформаційні суспільства, де у валовому національному продукті починає переважати частка високотехнологічної продукції при нижчих витратах матеріальних ресурсів. Наприклад, в Японії склалася наступна цільова спрямованість інвестицій: не менше 30 % їх виділяється на розширення виробничих потужностей, 20 % − на засоби автоматизації і 8-10 % − на економію сировини, матеріалів і енергії.

У США і Канаді має місце підтримка конкурентоспроможності продукції національних товаровиробників, що беруть участь у програмах, де використовуються ресурсозберігаюча техніка і технологія. Урядове агентство США − Корпорація з приватних інвестицій за кордоном забезпечує фінансування таких проектів у 140 країнах. Корпорація заохочує участь американських приватних інвестицій в реалізації надійних ділових проектів за кордоном. Є і спеціальна Програма субсидій консорціумам американських підприємств, яка призначена для сприяння торгівлі з країнами СНД. Зараз в СНД вже діє Консорціум зі сприяння у галузі технічного забезпечення робіт, пов’язаних з охороною довкілля і раціональною експлуатацією природних ресурсів.

До нової форми інвестиційної діяльності можна віднести і створення спільних підприємств (СП) з метою залучення передової зарубіжної технології і управлінського досвіду, повнішого насичення внутрішнього ринку дефіцитною продукцією, використання в народному господарстві додаткових матеріальних і фінансових ресурсів, розвитку експортної бази країни. Наведемо декілька прикладів такого типу співпраці.

Фінансово-кредитний елемент механізму ресурсозбереження. У провідних країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) таких, як Японія, Корея, Сінгапур, Гонконг і Тайвань, багато енергозберігаючих заходів фінансуються самою державою, яка звичайно сама встановлює відповідне енергетичне устаткування в непромисловій сфері (наприклад, установка енергетичних пристроїв для утилізації відходів), виділяє власникам житлових будинків цільові безвідсоткові позики або субсидії на перебудову будівель і придбання теплоізоляційних матеріалів відповідно до чинних стандартів і рекомендацій фахівців.

Уряд Тайваню надає промисловим підприємствам низьковідсовкові кредити на придбання енергозберігаючої техніки і устаткування як в країні, так і за кордоном, виділяючи на ці цілі інвалютні кошти. Створений спеціальний урядовий фонд для фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у галузі енергозберігаючих технологій в державному і приватному секторах. У Кореї заснований бюджетний фонд для кредитування підприємств, які впроваджують ресурсозберігаючі технології. Уряд також надає пільгові позики на оновлення енергетичних установок. У Японії держава фінансує не менше 25-30 % вартості енергозберігаючих заходів господарських організацій. У США і Великій Британії власники будинків або орендарі житла можуть отримати безвідсоткові позики на перебудову будівель і купівлю устаткування в цілях економії енергії відповідно до рекомендацій, підготовлених кваліфікованими фахівцями державних агентств або компаній з розподілу електроенергії та газу.

Таким чином, проведене  дослідження, дозволило викласти методичні аспекти формування ресурсозберігаючої політики в умовах створення ринкової економіки, виявити і теоретично обгрунтувати основні елементи механізму ресурсозбереження в промисловості.

Список використаної літератури

1. Вайцзеккер Э. Фактор четыре. Затрат – половина, отдача – двойная. Новый доклад Римскому клубу / Э. Вайцзеккер, Э. Ловинс, Л. Ловинс. – М. : Academia, 2000. – 400 с.

2. Демина Л.А. Современная экологическая концепция управления отходами «Zero Waste» / Л.А. Демина // Энергия. – 2005. – № 5. – С. 34–37.

3. Досвід Європи як приклад для наслідування // Україна – Євросоюз у деталях. – 2008. – № 1. – С. 6–7.

4. Mitchell K. The New Geopolitics of Energy / K. Mitchell, P. Beck, M. Grubb. – L., 1996.

5. Shilling A.G. Deflation. How to Survive and Thrive in the Comind Wave of Deflation / A.G. Shilling. – N.-Y., 1999.