Марценовський В.О.

Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна

СУЧАСНІ БІЗНЕС-ТЕНДЕНЦІЇ ТА НОВІ МЕТОДИ КОНКУРЕНЦІЇ

 

Аналізуючи ситуацію в сучасному бізнесі очевидними стають тенденції, що змушують керівництво сучасних компаній змінювати існуючі методи роботи, підходи до управління та методи конкуренції, використовуючи безліч нових підходів (BPR, CRM, ресурсний підхід і т.д.). Але, нажаль, кращими стають лише деякі. Тому актуальним сьогодні є дослідження основних тенденцій у сучасній економіці та пошук підходів до забезпечення конкурентоспроможності компанії. Серед таких тенденцій варто виділити найбільш значні:

•      Глобалізація економіки;

•      Збільшення джерел та темпів змін у зовнішньому оточенні;

•      Загострення конкуренції та зміна основ досягнення конкурентоспроможності;

•      Вплив кризових явищ як на галузі, так і на окремі підприємства;

•      Розширення меж існуючих галузей та їх зміна, пов'язана з появою нових продуктів та збільшенням споживчої цінності існуючих;

•      Посилення впливу Інтернет-технологій на бізнес-компанії (наприклад, поява Social Media Marketing, і як наслідок поява в соціальних мережах величезної кількості бізнес-структур) та ін.

Очевидним є той факт, що зміни в умовах сучасного ринку та зовнішнього оточення змушують шукати нові шляхи досягнення та утримання конкурентних переваг. Подібні явища мають назву гіперконкуренції. Наприклад, Манфред Брун доктор політології, професор Базельського університету (Швейцария) визначає гіперконкуренцію наступним чином. Це ситуація, коли підприємство все у більшій мірі підвладне сукупному впливу конкурентних факторів, які раніше були ізольовані один від одного, що призводить до виникнення багатоаспектної, динамічної та агресивної конкуренції [1].

Серед основних факторів успіху автор виділяє наступні:

•      безперервне оновлення оцінок ринку;

•      щоб відповідати на нові виклики, підприємства повинні також мати можливість створювати рамкові умови для об'єднання в загальну мережу всіх партнерів, які беруть участь у процесі виробництва благ;

•      правильна оцінка часового параметру конкуренції;

•      конкуренція на дерегульованих ринках, а також на тих, де потреби  споживачів швидко змінюються, змушують багато підприємств виходити за межі сформованих сфер впливу;

•      здатність до гнучкої адаптації в умовах мінливої ринкової ситуації.

•      весь інструментарій гіперконкурентної боротьби може ефективно працювати, якщо одночасно змінюється поведінка співробітників підприємства [1].

Інший автор Річард Д'Авені вказує наступні основні стратегії підприємств в епоху гіперконкуренції [2]:

•      найкраще задоволення стейкхолдерів;

•      позиціонування за швидкісттю;

•      позиціонування за здивуванням;

•      зміна правил конкуренції;

•      стратегічне прогнозування майбутнього;

•      використання системи стратегічних сигналів;

•      синхронність та послідовність стратегічних напрямків.

Крім того, співавтор книги «Business Model Generation» [3] М.В.Крікунов доповнює даний список такою стратегією як «конкуренція бізнес-моделей». І саме це додає до існуючих тенденцій той факт, що особливої ваги набуває споживча цінність пропозиції компанії (розуміючи під цим як товари так і послуги). Побудова бізнес-моделі допомагає менеджеру розуміти ключові аспекти формування та створення споживчої цінності, яка зрештою визначає споживчій вибір і конкурентну позицію підприємства на ринку.

Таким чином, сучасна бізнес-ситуація спонукає реалізовувати нові підходи до управління підприємством та знаходити нові шляхи конкуренції. Але в той же час, гонитва у конкуренції, яка має місце сьогодні нагадує замкнуте коло. Вільям П. Барнетт вказує на замкнутий цикл [4]. Інакше кажучи, якщо підприємство стикається з високою конкуренцією менеджмент приймає рішення про підвищення ефективності роботи. І якщо рішення, прийняті керівництвом мають результат, то для конкурентів рішення керівництва стають новою проблемою, яка змушує покращувати результати конкурентів. Зрештою такі перегони в конкуренції призводять до того, що компанії лишаються на місці, при цьому витрачаючи масу коштів та зусиль.

Щоб розірвати дане коло і насправді вирватись вперед в конкуренції, компанії мають конкурувати по-іншому. Тобто знаходити нові сфери конкуренції, формувати нові ринки та створювати нову споживчу цінність для покупців. Дану теорію Вільям П. Барнетт називає еволюцією «Червоної королеви» [4], і на сьогодні це напевно єдиний вихід для сучасних компаній.

 

Використана література

1.  Брун М. Гиперконкуренция: характерные особенности, движущие силы и управление // Проблемы теории и практики управления. — 1998. — № 3. — С. 104–109.

2.  Richard D’Aveni, Hypercompetition: Managing the Dynamics of Strategic Maneuvering// 1994 - Free Press.

3.  A. Osterwalder, Y. Pigneur. Business Model Generation. A Handbook for Visionaries, Game Changers, and Challengers// - 2010. - John Wiley & Sons, Inc., Hoboken, New Jersey.

4.  William P. Barnett The Red Queen Among Organizations. How Competitiveness Evolves// - 2008 - Princeton University Press Princeton And Oxford