Жигалкевич Ж.М.

Національний технічний університет України

„Київський політехнічний інститут”, Україна

ЛОГІКО-СТРУКТУРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ КЛАСТЕРІВ

Постановка проблеми. Перехід до інноваційного розвитку підприємств характеризується пошуком нових організаційних форм підвищення їхньої конкурентоспроможності. В якості такої форми у фаховій зарубіжній та вітчизняній літературі розглядаються інноваційно-технологічні кластери. Вони як організаційна форма науково-виробничих систем, засновуються на умовах партнерства і спільного використання наукового, освітнього, виробничого, ресурсного, інфраструктурного потенціалу, залучення адміністративних та фінансових ресурсів з метою освоєння сучасних технологій та підвищення конкурентоспроможності продукції. Їхня перевага є результатом синтезу двох найважливіших елементів промислової стратегії: модернізації виробництва шляхом впливу нових знань на існуючі технології та договірних зобов'язань, які забезпечують виробництва конкретного інноваційного продукту або певного виду послуг.

Актуальність дослідження. Процеси кластерізації взаємодіючих підприємств в машинобудуванні України відбуваються ще не досить активно. Формування логіко-структурних моделей інноваційно-технологічних кластерів поки що не набуло достатнього теоретичного обґрунтування. Вихідними позиціями створення кластера зазначеного виду на базі машинобудівних підприємств являються виробничо-технологічні зв’язки та структурно-функціональна упорядкованість. Цим власне і визначається актуальність дослідження.

Мета роботи — розробка логіко-структурної моделі інноваційно-технологічного кластера.

Виклад основного матеріалу. Логіко-структурне моделювання ґрунтується на розумінні понять: «модель», «зв’язки», «структура».

Модель — зображення, деякий матеріал або уявлений об'єкт (явище), що заміщає спрощенням оригінальний об'єкт (явище), зберігаючи тільки деякі важливі його властивості. Модель в науці — будь-який образ, аналог (уявний чи умовний: зображення, опис, схема, креслення, графік, карта і т. п.) якого-небудь об'єкта, процесу або явища («оригіналу» даної моделі) [4].

Логіко-структурна модель інноваційно-технологічного кластера як будь-яка інтегрована система складається з різноякісних взаємопов’язаних, взаємозалежних та взаємодоповнюючих елементів. Це зумовлює необхідність розчленування всієї сукупності елементів кластера на складові компоненти. [3, с. 43]. Компонентна належність, або галузева приналежність, в кластерних утвореннях характеризуються спеціалізацією (концентрація навколо конкретної сфери діяльності) та множинністю економічних агентів (об’єднання суб’єктів різних сфер діяльності) [2]. Для опрацювання науково-методичних основ створення інноваційно-технологічних кластерів необхідно враховувати більш детальне зазначення компонент: 1) виробнича; 2) інноваційна; 3) технологічна; 4) ресурсна; 5) партнерська; 6) комерційна; 7) управління; 8) підготовки кадрів. Виділення такої кількості компонент дає можливість детальніше і чіткіше характеризувати функціональну взаємодію в самому кластері.

Кластерні утворення характеризуються складними внутрішніми та зовнішніми зв’язками, а також відносно динамічною структурою. Поняття «зв'язок» означає, що одне явище існує або розвивається у певній залежності (підпорядкованості) від іншого, зв'язок зумовлює взаємні обмеження поведінки (функціонування) елементів [3, с. 46]. Різноманітні внутрішні зв’язки в рамках кластера зводяться до кількох типів:

1. Зв’язки загальноекономічного характеру. Вони виникають між виробництвами в результаті спільності обслуговуючих та інших виробництв і елементів непромислової сфери. Загальні основи їх: територія, транспортні мережі, енергетика, раціональне використання ресурсів.

2. Зв’язки виробничо-економічного характеру серед яких можна виділити:

- виробничо-технологічні, існуючі між виробництвами, які уявляють собою послідовні стадії переробки сировини або комплексного її використання. Також між основними, допоміжними та обслуговуючими виробництвами;

- виробничі, існуючі між окремим підприємствами по лінії поставок матеріалів і устаткування, тобто які виникають між суміжними виробництвами.

Знання структури та зв’язків кластера — це знання закону, за яким утворюються елементи системи та взаємовідношення між ними. Явище вважається збагнутим, якщо знайдена його цілісність через структуру і взаємозв’язки елементів [1, с.12]. Структурою можна назвати мережу зв’язків між елементами системи, тим самим конкретизуючи поняття внутрішньої будови. Широке розуміння структури дає більш конструктивне уявлення про всю сукупність зв’язків (відношень) елементів у системі. У системній інтерпретації структури закладені більші інформаційні можливості. Вона створює передумови для застосування методів загальної теорії кластерних систем, дослідження операцій в їх аналізі з метою глибокого розуміння сутності механізму формування та оптимізації.

Під кластерним механізмом слід розуміти здатність (властивість) об’єднувати взаємодіючі підприємства різних галузей, які знаходяться на одній території та створюють виробничий ланцюжок. У функціональній структурі кластера взаємодіючі підприємства постають як її елементарні частки, які групуються в функціональні ланки – елементарні та агреговані. Перші являють собою сукупність не пов’язаних або слабо пов’язаних взаємодіючих виробництв з однотипною функціональною значимістю. Другі – представляють систему взаємопов’язаних виробництв. Отже, кластерні утворення взаємодіючих підприємств, будучі достатньо цілісними утвореннями, можуть піддаватися структурному аналізу – галузевому та функціональному.

Висновки. Структурний аналіз інноваційно-технологічних кластерів – одне з найважливіших умов пізнання закономірностей та встановлення принципів їх формування. Вищезазначені теоретичні положення лежать в основі науково-методичних розробок з визначення участі взаємодіючих виробництв у створенні логіко-структурної моделі кластера, а саме: а) виявлення компонентної приналежності, б) вивчення внутрішньокластерних виробничо-економічних зв’язків; в) уточнення структури кластера.

Література:

1. Стеченко Д.М. Науково-інформаційне забезпечення створення регіональних курортно – рекреаційних кластерів [Текст] / Д.М. Стеченко, В.Б.Провозін// Матеріали доповідей учасників другої науково-практичної конференції „Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною економікою” (15-16 вересня 2006 року, Бердянськ) – Бердянськ: АУІТ “АРІУ”, 2006. – С.10-15.

2. Жигалкевич Ж.М. Кластерізація взаємодіючих промислових підприємств/ Ж.М.Жигалкевич // Проблеми системного підходу в економіці. Електронне фахове наукове видання. – 2010.–№ 2. /Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html/

3. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М. Паламарчук, О. М. Паламарчук — К.: Знання — 1998. — 416 с.

4. http://ru.wikipedia.org/wiki/