WEB-ресурс научно-практических конференций

Зубов В.О.

Інститут вищої освіти НАН України

КРОСКУЛЬТУРНИЙ ПАСТИШ В ЕКОНОМІЦІ ХХ I СТОЛІТТЯ

Сьогодення актуалізовало необхідність дослідження проблеми пастишності економічного простору. В постмодерністській філософії для передачі колажності, різнорідності, еклектизму об'єкта і адекватності його сприйняття суб'єктом використовується термін "пастиш". Пастиш –"клапотна ковдра", "усяка всячина","свободний політ", колаж, який складається з ідей , поглядів або артефактів, що включають протилежні елементи. Техніка пастиша не визнає послідовності, логіки або симетрії. Зазначена методологія все більше використовується для аналізу сучасної економіки, процеси якої характеризуються кроскультурним пастишем. Розглянемо його прояви. По-перше , існуючі економічні системи мають різні, іноді радикально протилежні соціокультурні зміст і конструкції. Співвідношення ринкової і планової економік, централізованого управління економічних процесів й самоупорядкування економічних агентів своєї діяльності, що існує в сучасному світі, свідчить про майже однакову їх соціальну ефективність. Слушним є і твердження, що економіка початку ХХ I століття не може ще визначатися як «економіка знань». Глобальну економіку ХХ I століття складають сегменти доіндустріональної, індустріональної і постіндустріональної економік, а також анклави інформаційної, віртуальної, інтелектуальної економік. Структура світового валового продукту в 2009 році складалася з 6 % аграрного, 30,6% індустріального та 63,4% сервісного секторів економіки. Але в аграрному сектору працювало 37,5 %, в індустріальному – 22,1 %, в сфері надання послуг - 44,4 % робітників від загальної кількості робочої сили в світі [1] . Тобто глобальна економіка є пастишем – еклектичним поєднанням різноманітного. По-друге , міграційні потоки зробили робочу силу в етнокультурному та релігійному аспекті мобільною і різнобарвною. З 3 млрд. 179 млн. робітників світу 813 млн. китайці, 467 млн. – індійці. Переміщення потоків грошей, ідей, знань в епоху глобалізації з неминучістю викликає зростання масштабів міграції робочої сили. Країнами-лідерами з прийому мігрантів (за імміграції) є Сполучені Штати (передбачається, що їх чисельність у країні в 2010 році досягне близько 42,8 млн. чол.), Росія (12,3 млн.), Німеччина (10,7 млн.), Саудівська Аравія (7,3 млн.), Канада (7,2 млн.), Іспанія (6,8 млн.), Франція (6,7 млн.), Великобританія (6,4 млн.), України (5,2 млн.) [13, с.143-144]. Ми бачимо, що розвинені країни виступають як «експортери» населення з країн з більш низьким рівнем соціально-економічного розвитку. Традиційними країнами для імміграції робітників являються США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. Останнім часом до них додалися такі країни, як Норвегія, Швеція, Ірландія, Італія, Португалія [ 2 ; 3 ]. Більше за всіх поставляють емігрантів такі країни як, Китай, Індія, Філіппіни, Мексика, Бангладеш, Туреччина, Росія України, Великобританія, Німеччина, Казахстан. Найактивнішими коридорами переміщення є: Мексика - Сполучені Штати, Росія-Україна, Україна-Росія, Бангладеш-Індія, Туреччина-Німеччина, Казахстан-Росія, Індія-Об'єднані Арабські Емірати, Росія-Казахстан, Філіппіни-Сполучені Штати, Афганістан-Іран [ 3]. Країнами, в яких міжнародні мігранти становлять понад 60% населення, є Андорра, Катар, Кувейт, Монако, Емірати. Якщо взяти райони по обидва боки кордону між США і Мексикою, то ми побачимо, що навіть самий низький рівень життя на американській стороні кордону (округ Старр, Техас) перевищує самий високий індекс рівня життя на мексиканській стороні (муніципалітет Мехікалі, штат Південна Каліфорнія) [ 2, с.8-9]. Це свідчить, що навіть простий перетин національних кордонів може значно розширити можливості підвищення добробуту. Навіть переміщення людей усередині окремих країн пов'язані з прагненням розширити можливості для реалізації свого потенціалу. Так, в період з 1984 по 1995 р. Китайська Народна Республіка послідовно лібералізувала жорсткий режим внутрішніх обмежень, дозволивши людям переїжджати з одного району в інший. За цим пішов масовий переїзд людей, переважно в райони з більш високим рівнем людського розвитку. Вище перераховане підтверджує думку про те, що головним рушійним фактором мобільності робочої сили є можливість знайти роботу з більшою платнею і більш розвинутою соціальною інфраструктурою [2, с.9]. Тому німецькі машини збирають на конвеєрі турецькі робітники, польські сантехніки працюють у Великій Британії, а декілька мільйонів українських заробітчан зайняті на просторах ЄС некваліфікованою працею. По-третє , сучасна світова економіка насичена масштабними підробками, копіюванням, нелегальним продукуванням економічними аутсайдерами брендів світових лідерів. Сучасні технології зводять нанівець феномен оригіналу, першості, одиничності. Масове виробництво с фантастичною швидкістю тиражує зразки високих виставкових досягнень через невеликий промежуток часу і приводить до неможливості відрізнити оригінальне й похідне.

Підсумовуючи , зазначимо, що тенденція поширення кроскультурного пастишу в світовому економічному просторі буде в подальшому лише посилюватися.

Література :

1. World / The Factbook // https://www.cia.gov/library/ publications/the-world-factbook/geos/xx.html

2. Human Development Report 2009. Overcoming barriers:Human mobility and development// http://hdr.undp.org/en/reports/globa /hdr2009/

3. Migration and Remittances in the World //http://siteresources. worldbank.org/INTPROSPECTS/Resources/334934-1181678518183/ World.pdf