WEB-ресурс научно-практических конференций

К.держ.упр . Матійко С.А.

Мелітопольський інститут державного та муніципального управління КПУ, Украї на

ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВ О- ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Актуальність

Головна мета формування промислов о- інноваційної політики полягає у створенні сучасного , інтегрованого у світове виробництво , здатного до саморозвитку промислового комплексу, який відповідає аналогічним утворенням розвинутих держав св іту . Сл ід зазначити , що не є новими два перших підходи до формування промислової політики стосовно імпортозаміщення та орієнтування на експорт .

Постановка проблеми

Визнач ити поняття державної промислов о- інноваційної політики . Імпортозаміщуюча промислова політика – це витіснення з внутрішнього ринку імпортних товарів і послуг, за структурно деформованої, низько ефективної національної промисловості, яка може стати об’єктивною необхідністю, оскільки попит на внутрішньому ринку високий, а значний за кількістю промисловий потенціал неспроможний задовольнити його (хоча на сьогодні політика імпортозаміщення втратила свою значущість як засобу створення відносно відособленої національної економічної системи).

Що стосується експортоорієнтованої політики , то специфічним в цьому напрямі є трактування сучасних перетворень в систем і промислової політики . Так, наприклад , В. Кушлін подає розгорнуту характеристику п’яти можливих варіантів промислової політики [ 2 , с. 5]: 1) «стара індустрія » - це промислові п ідприємства , які побудовані в радянські часи ; галузі національної економіки , в першу чергу ті , які зазнають труднощі в адаптації до глобального ринку. Основна мета сучасних перетворень – забезпечення конкурентоспроможності існуючих індустріальних п ідприємств ; 2) інтегровані бізнес-групи - це окремі підприємства , що успішно адаптуються до умов праці на відкритому ринку і мають сировинну спеціалізацію . Їх головна мета - експансія ефективно діючих національних корпорацій в неефективних секторах економіки ; 3) промислові регіони - це органи влади старих промислових регіонів , які п ідтримують територіально-виробничі комплекси . Їхня ціль - збереження рівня індустріального виробництва й занятості в старих промислових регіонах ; 4) технологічне лобі - це окремі технології або інноваційні компанії . Головна стратегічна задача тут - експансія національної індустрії у сфері високотехнологічних виробництв ; 5) сектор, що адаптований до глобального ринку – п ідприємницька активність . Необхідний для усунення диспропорцій в розвитку ринкових процесів .

Третій концептуальний напрям формування промислової політики - орієнтація на відновлення відтворювального процесу – полягає у зосередженні ресурсів держави на галузях промисловості , які виготовляють продукцію , що користується попитом .

Наступний відокремлений концептуальний п ідхід – це орієнтація на структурну перебудову на основі інноваційної моделі розвитку . В публікаціях М.П. Дениснко , А.П. Гречан [ 1 , с.10] п ід структурною політикою розуміють промислову політику , як « сукупність заходів , що впливають на економічне життя та становище галузей і підприємств , або груп підприємств через спеціальні державні рішення ». Тобто при визначенні поняття « промислова політика », п ідкреслюються засоби , які вона застосовує , і сфера їх використання .

Сьогодні очевидно, що сталий розвиток реального сектору в Україні не може бути забезпечений лише структурними перетвореннями чи організаційними змінами , як і іншими окремими елементами та механізмами . Необхідний цілий комплекс економічних механізмів , найважливіші з яких – інвестиційні , грошово-кредитні , бюджетні , податкові , науково-технічні , інноваційні . Ще одна умова – д іяльність відповідних інститутів , створення яких ініціює держава і які органічно вписуються в економічну систему, забезпечуючи її ефективне функціонування . Розглядають напрями формування структурно-промислової політики , найважливіший з яких вони називають інституціолізована промислова політика , « за якої регулятивні функції держави спрямовані на створення сприятливого макроекономічного , інституціонального середовища та законодавчого поля» [ 3 , с.54].

Висновки

Таким чином, с труктурна перебудова у промисловому секторі економіки має пріоритетне значення для національної економіки та передбачає орієнтування на розвиток пріоритетних галузей промисловості , державне стимулювання наукомістких і високотехнологічних виробництв , повне та ефективне використання науково-технічних розробок . Насичення вітчизняного ринку конкурентоспроможною промисловою продукцією можливо забезпечити також заходами ефективної інвестиційної , грошово-кредитної та податкової політики . Так, податкова політика має стимулювати інвестиції та інновації у високотехнологічні галузі ; а в заходах грошово-кредитної політики повинно бути кредитування пр іоритетних галузей промисловості під державні гарантії тощо .

Список літератури

1. Денисенко М.П., Гречан А.П. Тенденції розвитку на інноваційних засадах галузевої структури промисловості України // Проблеми науки. – 2006. - №7. – С.9-15.

2. Кушлин В.И. Траектории экономических трансформаций. – М.: ЗАО «Изд-во «Экономика»». – 2004. – 310с.

3. Ландик В.І. Промислова політика України в контексті переходу до інноваційної моделі зростання // В існик Академії економічних наук України . – 2003. - №1. – С.53-57.