Здір В.А.
Київський національний економічний
університет, Україна
Приорітети інноваційного розвитку економіки України
Сучасний
стан розвитку економіки України засвідчує вичерпність можливостей екстенсивного
економічного розвитку та необхідність переходу до нових інструментів його
прискорення, адекватних стану розвитку світової економіки. Сьогодні поза
інноваційним шляхом Україна не зможе реалізувати жодної серйозної перспективної
програми соціального та економічного розвитку.
Становлення
інноваційної моделі розвитку економіки в Україні, як завдання економічної
політики, має супроводжуватися органічним поєднанням політичних, гуманітарних, суспільно-психологічних,
інституційних передумов;новими організаційно-економічними, правовими та
інституційними рішеннями та узгодженням державної промислової, фінансової,
податкової політики з державною політикою у сфері освіти, наукової,
науково-технічної та інноваційної діяльності.
Трансформація
моделі економічного зростання України до інноваційного типу розвитку та зміна
характеру цього розвитку дозволить завершити структурну перебудову національної
економіки та прискорити темпи економічного зростання; досягти високого рівня
конкурентоспроможності національної економіки, збільшити частку експорту
високотехнологічної продукції в його загальній структурі; забезпечити наукову
підтримку необхідних темпів імпортозаміщення, розумне використання усіх
необхідних ресурсів - матеріальних, природних, людських. З огляду на це,
розробка і впровадження інноваційної моделі управління національною економікою
має стати стратегічним завданням державної інноваційної політики в Україні.
У
площині найближчої перспективи для України є неминучим процес активного типу
інноваційного розвитку, що базується на продукуванні та залученні, реалізації на
світових ринках власних інноваційних розробок імітаційного типу, що полягає у
засвоєнні та адаптації іноземних нововведень, їх поступової інтеграції у власну
інноваційну систему.
Стратегія
інноваційного розвитку економіки України повинна бути орієнтована на освоєння
базових інновацій, які дадуть змогу перейти до нових технологічних структур
виробництва та забезпечити конкурентоспроможність підприємств на ринку. Під
впливом ринку базові продуктові інновації стануть імпульсом для зміни усієї
технологічної основи виробництва. Наразі, пріоритет повинен бути наданий не
розвитку країни на основі виробництва та інвестицій, а розвитку на основі
активізації інноваційної діяльності у базових наукоємних галузях народного
господарства, які є рушійними силами розвитку економіки. Фактори виробництва та
інвестицій мають стати засобами науково обґрунтованої інноваційної діяльності,
а не її метою.
Успішна
реалізація цих вимог передбачає вирішення наступних завдань:
- вдосконалення системи освіти;
-
створення інноваційно-технічного забезпечення;
-
формування розвиненої і достатньо диверсифікованої промислової інфраструктури,
здатної акумулювати інноваційні матеріали і технології;
- перебудова фінансової системи в такий
спосіб, щоб вона була здатна працювати з високотехнологічними і
високоризикованими компаніями нової економіки.
Україна
має велику кількість об'єктивних передумов для того, щоб в умовах нової
економічної хвилі відігравати роль провідної країни світу. Це наявність
освіченого населення, сировини, інновацій, зручне географічне розташування,
новий середній клас, який готовий купувати нові високоякісні товари, та сильне,
динамічне підприємництво. Наявність цих складових, а також їх розумне
використання мають забезпечити країні швидкий розвиток в процесі формування
майбутньої довгої хвилі.
Однак
економічна ізоляція для української держави є неприйнятною з ряду причин:
по-перше, світовий ринок є величезним джерелом попиту, доступ до якого
забезпечить країні швидкий і стабільний розвиток. По-друге, неможливо побудувати
постіндустріальну економіку, не освоївши технологічний і професійний базис
індустрії Заходу. Протягом найближчих років потрібним є інтенсивний імпорт технологій
і професіоналів з Європи та Азії.
Звичайно
за таких умов виникає потреба захисту власного ринку, насамперед від експансії
азіатських товарів, і це вимагає розробки детальної збалансованої торгівельної
політики.
Таким
чином, для успішного залучення до глобального постіндустріального світу економічна
система Україна повинна відповідати низці нагальних вимог, серед яких:
-
Необхідність модернізації української енергетики і транспорту, що теж можуть
стати важливими ринками збуту для ресурсозберігаючих технологій.
- Формування споживчого ринку високої якості.
Зараз це формування відбувається локально, там, де виникає досить
представницький новий середній клас. Однак очевидно, що за певних умов споживчі
ринки нової якості будуть формуватися і у виробничих секторах. Про це, зокрема,
свідчить ситуація на ринку житлового будівництва.
Головним
є те, що по-справжньому інноваційні тенденції неможливо сформувати централізованим
рішенням. Потрібні ринкові механізми, що роблять розвиток науки, впровадження
її досягнень економічно вигідними, такими, що приносять зиск і
науковцю-розробнику, і підприємцю. На жаль, в нашому господарстві такі
механізми ще відсутні, а натомість існує ціла низка обмежень для подальшого
інноваційного розвитку економіки. Це стало особливо помітним за останні роки.
Все
це вимагає переоцінки пріоритетів державної політики, орієнтованої на
інноваційну перебудову економіки і передбачає суттєві реформи українського
суспільства.
Список літератури:
1.
Андрощук Г. Стимулювання інноваційної
діяльності // Стратегія економічного розвитку України. - 2001. - Вип. 1-3. - С.
177-184.
2.
Гальчинський А., Геєць В., Кінах А.,
Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. - К.: Знання, 2002. -
С. 324.
3.
Геєц В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні
перспективи України – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
4.
Лапко О.О. Інноваційна діяльність як фактор
підвищення ефективності вітчизняної економіки // Фінанси України. - 1998. - №
6. - С. 31-36.
5.
Лапко О. О. Розвиток системи управління
науково-інноваційною сферою в Україні // Економіка та прогнозування. - 2002. -
№ 1. - С. 55-63.
6.
Патон Б. Інноваційний шлях розвитку
економіки України // Вісник НАН України. - 2001. - № 2. - С. 11-18.