WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Пенцак Т.Г., к.е.н. Коробка С.В.

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З Гжицького, Україна

ФІНАНСОВИЙ РИЗИК ПРИ КРЕДИТУВАННІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ

Сучасний стан організації сільськогосподарського ринку України характеризується цілим рядом негативних явищ: низькою платоспроможністю населення, незахищеністю вітчизняного товаровиробника, згортання ринкових процесів через перехід населення до “самозабезпечення” та багатьма іншими. За таких умов значний стабілізуючий вплив могла б справляти дієва інтеграція партнерів агропромислового комплексу. Проте реальні взаємовідносини між ланками агропромислового виробництва більше схожі на конфронтаційні, ніж партнерські. Руйнуються встановлені зв’язки в рамках традиційних сировинних зон, скорочуються обсяги виробництва сировини, заготівельні підприємства змінюють асортимент продукції незважаючи на потреби національного ринку, переробні підприємства використовують своє становище монополістів переважно у власних інтересах. Не останню роль в цих проблемах відіграє небажання вітчизняних комерційних банків кредитувати сільськогосподарські підприємства. Для розширення кредитування у збільшення варіантів забезпечити державою запроваджено механізм здійснення фінансової підтримки шляхом здешевлення короткострокових кредитів (компенсації значної частини проплат по відсотках) затверджена наказом Мінагрополітики (17.01.05 року), сертифікація зернових складів і запровадження бланків строгої звітності для складських довідок по зерну. А, в реальності кредитування підприємств агропромислового комплексу відбувається тільки за умов надання в заставу нерухомості, або приймаються в заставу інші об’єкти тільки у випадку додаткової застави (недостатня сума заставної вартості майна).

Виникає питання: чому при таких заходах зі сторони державних інститутів банківська сфера залишається закритою для сільськогосподарського виробника, зокрема, зернових компаній.

Тому що в самого комерційного банку при кредитуванні виникає ряд проблем:

1. Неустойка, штрафи, пені часто є неефективними, так як стягнути їх досить складно. Специфіка вітчизняного аграрного сектору дозволяє більшу частину розрахунків проводити в натуральній формі.

2. Порука і гарантія в сільському господарстві практично не застосовуються. Це наслідки минулого десятиліття, коли кількість збиткових сільгосппідприємств у деякі роки перевищувало 80%. Одні з них (точніше їх правонаступники) не вибрались з боргів і по сьогоднішній час. Позиції інших набагато кращі, але репутація і кредитна історія поки що не дозволяють їм розраховувати на надання поруки чи гарантії.

3. Завдаток традиційно використовується в основному у відносинах фізичних осіб і при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомості. В аграрному секторі завдаток – рідкість також і по причині розповсюдженості негрошової форми розрахунків.

4. Основними предметами застави у сільському господарстві виступають: майбутній товар, товари в обороті, складська довідка. Оскільки, традиційні предмети застави, - нерухомість і транспортні засоби не мають такого попиту. Це пов’язано з тим що, більша частина сільгосптехніки фізично і морально устаріла (враховується режим експлуатації і знос). Нерухомість, навіть у відмінному стані не підходить як застава в силу низької ліквідності (попит на даний об’єкт в даній місцевості є досить обмежений). Реалізувати таку нерухомість можна хіба що на будматеріали.

В Україні користуються популярністю надання кредитів під заставу майбутнього врожаю – тобто, ризик по такому кредиту банк візьме на себе тільки у винятково виключних випадках, а стосовно товарів в обороті – проблем не виникає, проте кількісний рівень товарів в обороті має бути на протязі року приблизно одинаковий, щоб розглядати як предмет застави. Тобто, у випадку зернових сільськогосподарських підприємств залишається отримати кредит під заставу складської довідки.

Крім того, недосконалість законодавчо-правового поля (щодо реалізації заставного майна, що було передане позичальником (заставодавцем) на зберігання третій особі (зерносховище чи елеватор), неправомірністю адміністративного втручання у питання переміщення продукції територією країни, тобто заборони обладміністраціями (чи більш вищими органами) вивозу із своїх регіонів навіть уже закупленої у товаровиробників і оплаченої продукції (недавні приклади заборони вивозу за межі України пшениці та цукру пам’ятають усі, а також і наслідки цих заборон), а також і внутрібанківські проблеми. Які саме виникають, так би мовити, “перепони” в комерційних банків щодо кредитування під складську довідку, можна виділити у такі групи:

- зростання ризиків неповернення грошових ресурсів;

- зростання вартості витрат по кредиту для самого позичальника;

- зменшення дохідності кредитної операції при кредитування сільськогосподарських підприємств.

При взятті в заставу зерна по складській довідці зерносховища (елеватора) в комерційного банка виникає ряд ризиків, а саме:

- за час кредитування зерносховище позбавлять сертифіката відповідності (погіршення якості зерна, втрата ціни – втрата заставної вартості);

- внаслідок стихійного лиха (повені, штормових вітрів, землетрусу, просідання ґрунти і т.п., як наслідок, перебої в електропостачанні) часткова або повна втрата якості зерна;

- коливання цін на ринку сільськогосподарської продукції;

- зменшення попиту на дане зерно на ринку (наприклад: рекламна кампанія щодо корисності житнього хліба а не пшеничного), в даному випадку ціна на пшеничне зерно не впала, але знайти покупця - вимагає довшого терміну, тобто зростають витрати банку (нарахування відсотків, штрафів і пені);

- сезонність попиту і пропозиції на дану продукцію;

- ще до прийняття рішення про кредитування, при проходженні висновків службами банку буде негативне ставлення щодо можливості кредитування, так як першим зі служб банку, кредитний спеціаліст вкаже високий ступінь ризику кредитної операції;

- при прийнятті рішення щодо кредитування ( кредитною комісією чи кредитним комітетом) при умові позитивного рішення виникне пропозиція щодо страхування ризику.

Страхування даних ризиків зі сторони зернової компанії викличе значне здорожчання кредиту (при короткотермінових кредитах, тобто менше 365 днів здорожчання вартості кредитних ресурсів становитиме 5 –10 %; при довготермінових кредитах 3 – 5%).

Особливим моментом при страхуванні заставного майна чи фінансових ризиків, виникне питання, а чи зможе страхова компанія застрахувати не втрату зерна (тобто у кількісних вимірах) а саме його якості. На практиці страхова компанія, з метою зменшення свої власних ризиків, закладає амортизацію (на будь-який предмет застави). А у випадку зерна, амортизація може виступати як зниження якості зерна, тобто його ціни. Без врахування амортизації, при нульовій франшизі відшкодування, тарифи страхової компанії досягнуть досить серйозних відсотків.

З метою зменшити витрати клієнта по кредиту комерційний банк може вимагати не страхування залишків на складі (або страхування його по мінімальних тарифах), а за рахунок своїх витрат застрахувати фінансовий ризик проведення кредитної операції (про що клієнта, як правило, не інформують). Страхування ризиків як фінансових ризиків за рахунок витрат банку, зменшить дохідність банку нижче межі допустимої маржі, або як наслідок, підняття банком, для даного типу кредитування відсоткових ставок (або зростання розміру одноразової комісії при видачі кредиту). Здається виникає питання: за користування кредитними коштами в національній валюті банк отримує відсоткові ставки не менше 14% річних, а крім того, при видачі кредиту одноразова комісія в розмірі 1 – 3 % від суми кредиту. А страхування фінансового ризику проводиться за 0,55 – 2%. Проста арифметика, говорить про достатній рівень отриманих доходів. На практиці, банк при здійсненні кредитних операцій в переважній більшості випадків отримує не більше 2,5% річних (так звана маржа між вартістю залучених і розміщених грошових ресурсів). Тобто, страхування фінансового ризику у розмірі 2% (а страхова компанія у випадку страхування кредитної операції, забезпеченням якої виступає складська довідка, запросить найвищий тариф) ставить під сумнів економічний зміст для банку проведення такої операції.

При оцінці заставного майна комерційні банки крім оцінки незалежного експерта проводять оцінку своїми банківськими експертами (так як згідно Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001р., незалежний експерт не несе відповідальності за достовірність поданої замовником інформації, тобто за власноруч проведену оцінку). У випадку оцінювання нерухомості чи авто використовується порівняльний підхід (або комерційна придатність). У випадку ж оцінки зерна необхідні лабораторні дослідження: схожість, вміст білків і вуглеводів і т.п. Власну лабораторію комерційні банки не мають змогу утримувати у всіх регіонах де вони представлені (невеликі регіональні банки тим більше), а перевозка партії зерна у головний офіс (у випадку існування такої банківської лабораторії) містить ризик втрати якості зерна при перевезенні. Але, згідно інформації поданої Асоціацією українських банків, в жодному з комерційних банків немає таких власних лабораторій.

Крім того, в комерційних банків України є затверджена і діюча методика оцінки позичальника. Згідно даних переважної більшості методик, позичальник, в доходах якого відслідковується чітка залежність від сезону та погодньо-кліматичних умов не може бути оцінений вище категорії “субстандартний”. Дана категорія кредитної операції (“Постанова Правління Національного банку України від 06.07.2000р.) вимагає обов’язкового резервування коштів (за рахунок витрат банку) в обсягу 20 % від суми кредитної операції. Що знову ставить питання про доцільність кредитування такої категорії позичальника, враховуючи наведені вище ризики.

Вагомим питанням при кредитуванні зернових компаній є сезонність їхніх доходів, що тягне за собою ймовірність протермінування сплати нарахованих відсотків. Згідно вимог Національного банку (Постанова Правління Національного банку України від 18.06.2003 р.) при протермінуванні сплати відсотків більше ніж на 8 банківських днів категорія даної кредитної операції понижається на рівень (тобто з “субстандартної” стає “сумнівною”), що тягне за собою резервування за рахунок витрат банку 50% від обсягу кредитної операції. А звідси і економічний зміст проведення кредитної операції.

Також необхідно сконцентрувати увагу ще на одному моменті, який досить серйозно розглядається банками до моменту кредитування, а саме: реалізація заставного майна.

Стягнення на заставне майно в порядку виконавчого напису допускається для задоволення вимог позовника-заставодержателя. У випадку, коли надходжень, отриманих від реалізації заставного майна, недостатньо для задоволення вимог позовника-заставодержателя, на основі якого виставлено стягнення на заставне майно, виконавчий документ повертається позовнику.

Після арешту та вилучення майно боржника підлягає оцінці держвиконавцем (якщо вартість майна не перевищує 1 700,00 грн.) або незалежним експертом. Реалізація арештованого майна проводиться спеціалізованими організаціями, котрі залучаються на тендерній основі, шляхом його продажі на публічних торгах чи аукціонах. Якщо передане торговим організаціям майно не буде продано на протязі двох місяців, воно підлягає переоцінці. Якщо його не продадуть і після цього, держвиконавець пропонує позовнику залишити непродане майно за собою. В іншому випадку виконавчий документ буде повернено позовнику без виконання.

У наведеному вище згадувалось про важливість документообігу. Тобто, при наявності контрактів, договорів, що підтверджують діяльність підприємства в минулому і дають можливість оцінити діяльність в майбутньому, банк дає вищу оцінку позичальника. Мова йде про вищу ймовірність прийняття позитивного рішення щодо видачі кредиту. Зі сторони банку, додаткові документи, що підтверджують (або подають) інформацію про діяльність клієнта дають можливість достовірніше скласти прогноз грошових потоків і тим самим визначити можливий і оптимальний термін окупності кредитного проекту; перевірити добросовісність партнерів клієнта, відстежити динаміку господарської діяльності (зменшення чи збільшення ділової активності, прибутковість), зробити висновок про прозорість господарської діяльності клієнта. Важливим моментом, в даному випадку є рух коштів по розрахункових рахунках (безготівкові розрахунки). Наявність готівкових розрахунків клієнта з постачальниками чи реалізаторами збільшує ризик відтоку кредитних коштів в тіньовий бізнес (тобто їх нецільового використання) або взагалі може призвести до зумистного банкрутства позичальника і неможливістю повернути кредитні кошти (або активи клієнта). Крім того, у випадку виникнення проблемної заборгованості вимагати від контрагентів оплати по діючих контрактах та договорах.

В липні 2006 року було створене в України і почало функціонування бюро кредитних історій. Тепер комерційні банки, за згодою клієнта, відправляють дані про наданий кредит і стан його обслуговування в бюро кредитних історій. Позитивним для банків і для позичальників є те, що будь-який з комерційних банків за вказаними умовами запиту може отримати інформацію про особу (сума і термін кредиту, якість його обслуговування та інші) і врахувати цю інформацію при прийняття рішення про видачу кредиту. У даному випадку, добросовістні позичальники можуть звертатись за кредитами в інші банки посилаючись на позитивну кредитну історію в інших банках, а банки отримали можливість достовірно перевірити інформацію. Тобто, зменшилась залежність позичальників від одного банку, в якому обслуговувались.

І, як підсумок, для зменшення фінансових ризиків при кредитуванні аграрних підприємств, нами пропонується оцінювати ризики згідно рейтингу самого підприємства. Для визначення рейтингу враховується тривалість існування і функціонування на ринку підприємства, площі орних земель, якими користується або має у власності підприємство, наявність власної техніки для забезпечення повного виробничого циклу, період оновлення техніки, наявність у власності підприємства капітальних споруд, наявність договірної і документально підтвердженої бази на постачання і збут продукції, постійність контрагентів підприємства та кредитна історія.

При високому рейтингу аграрного підприємства ймовірність його банкрутства чи різкого зменшення платоспроможності є низькою, що зменшує вартість господарського ризику фінансово-кредитних установ, і, як наслідок, робить більш привабливим дане підприємство для співпраці по різних формах кредитування чи інвестування.