Наши конференции

В данной секции Вы можете ознакомиться с материалами наших конференций

VII МНПК "АЛЬЯНС НАУК: ученый - ученому"

IV МНПК "КАЧЕСТВО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ: глобальные и локальные аспекты"

IV МНПК "Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности"

I МНПК «Финансовый механизм решения глобальных проблем: предотвращение экономических кризисов»

VII НПК "Спецпроект: анализ научных исследований"

III МНПК молодых ученых и студентов "Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации"(17-18 февраля 2012г.)

Региональный научный семинар "Бизнес-планы проектов инвестиционного развития Днепропетровщины в ходе подготовки Евро-2012" (17 апреля 2012г.)

II Всеукраинская НПК "Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения" (6-7 апреля 2012г.)

МС НПК "Инновационное развитие государства: проблемы и перспективы глазам молодых ученых" (5-6 апреля 2012г.)

I Международная научно-практическая Интернет-конференция «Актуальные вопросы повышения конкурентоспособности государства, бизнеса и образования в современных экономических условиях»(Полтава, 14?15 февраля 2013г.)

I Международная научно-практическая конференция «Лингвокогнитология и языковые структуры» (Днепропетровск, 14-15 февраля 2013г.)

Региональная научно-методическая конференция для студентов, аспирантов, молодых учёных «Язык и мир: современные тенденции преподавания иностранных языков в высшей школе» (Днепродзержинск, 20-21 февраля 2013г.)

IV Международная научно-практическая конференция молодых ученых и студентов «Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации» (Днепропетровск, 15-16 марта 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Альянс наук: ученый – ученому» (28–29 марта 2013г.)

Региональная студенческая научно-практическая конференция «Актуальные исследования в сфере социально-экономических, технических и естественных наук и новейших технологий» (Днепропетровск, 4?5 апреля 2013г.)

V Международная научно-практическая конференция «Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности» (Желтые Воды, 4?5 апреля 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Научно-методические подходы к преподаванию управленческих дисциплин в контексте требований рынка труда» (Днепропетровск, 11-12 апреля 2013г.)

VІ Всеукраинская научно-методическая конференция «Восточные славяне: история, язык, культура, перевод» (Днепродзержинск, 17-18 апреля 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Спецпроект: анализ научных исследований» (30–31 мая 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения» (Днепропетровск, 7–8 июня 2013г.)

V Международная научно-практическая Интернет-конференция «Качество экономического развития: глобальные и локальные аспекты» (17–18 июня 2013г.)

IX Международная научно-практическая конференция «Наука в информационном пространстве» (10–11 октября 2013г.)

VI Международная научно-практическая Интернет-конференция «АЛЬЯНС НАУК: УЧЕНЫЙ – УЧЕНОМУ» (25-26 февраля 2011 года)

К.е.н. Остафіль О. В.

Львівський національний університет імені Івана Франка , Україна

СПЕЦИФІКА СПІВПРАЦІ ІНСТИТУТІВ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

 

Фінансові посередники – спеціалізовані інститути, що опосередковують рух фінансових ресурсів, залучаючи їх шляхом розміщення фінансових інструментів власного випуску (в тому числі виражених у вигляді цінних паперів) серед індивідуальних інвесторів та вкладаючи акумульовані таким способом кошти в різноманітні фінансові активи.

Сутність і роль фінансових інститутів в економіці країни розкривають їхні функції, головні з яких такі:

1. Фінансові посередники впливають на визначення ціни фінансової послуги та фінансових активів , які враховують співвідношення попиту і пропозиції на фінансові ресурси та максимально задовольняють економічні інтереси їхніх покупців і продавців.

2. Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає у створенні фінансовими інститутами умов для залучення суб’єктами господарської діяльності фінансових ресурсів, необхідних для їхнього розвитку.

3. На ринку фінансових послуг діє механізм зниження фінансових ризиків , який в умовах нестабільності економічного розвитку країни дає змогу мінімізувати ризики продавців і покупців фінансових активів. Інвестування у велику кількість фінансових активів (надання кредитів великій кількості позичальників або придбання цінних паперів багатьох емітентів) сприяє суттєвому зниженню ризиків інвестування для індивідуальних інвесторів. Реалізація функції диверсифікації активів забезпечує те, що ризик інвестування через фінансових посередників виявляється набагато нижчим, аніж ризики прямих інвестицій.

4. Однією з важливих функцій фінансових посередників є обслуговування сфери грошових розрахунків та скорочення витрат на їхнє проведення (наприклад, за допомогою акредитивів, відкриття кореспондентських рахунків, обміну валют тощо).

5. З метою забезпечення розрахунків в іноземних грошових одиницях на ринку фінансові інститути надають послуги з обміну валют .

6. Для організації торгівлі фінансовими інструментами на ринку фінансових послуг створюють мережу різноманітних фінансових інститутів, завданнями яких є реалізація грошових ресурсів покупців в обмін на фінансові активи, що їх цікавлять, а також контроль при проведенні фінансових операцій.

7. Фінансові посередники значно підвищують рівень ліквідності фінансових інструментів . Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, фінансування потреби в ньому суб’єктів господарювання, інститути ринку фінансових послуг сприяють прискоренню обігу використаного капіталу, що генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу загалом.

8. Фінансові посередники добре обізнані зі станом поточної фінансової кон’юнктури, умовами здійснення угод з різними фінансовими інструментами та в найкоротший термін можуть забезпечити зв’язок продавців і покупців фінансових послуг, що сприяє зниженню витрат суб’єктів ринку та їхнє інформування для прийняття необхідних фінансових рішень .

Розвиток фінансової системи й інвестиційного ринку привів до ускладнення та урізноманітнення системи фінансового посередництва. Це виявляється у появі нових видів фінансових інститутів і розширенні асортименту послуг, які вони надають.

Зазначені процеси привели до сегментації ринку фінансового посередництва, в основі якої – характер узятих перед клієнтами та учасниками зобов’язань і домінування окремих напрямів інвестиційної діяльності, що притаманні тим чи іншим групам фінансових інститутів.

Класично серед інститутів фінансового посередництва виділяють банки та небанківські фінансові установи. Хоча всі фінансові посередники працюють у сфері надання фінансових послуг, за функціональною спрямованістю та проведеними операціями вони відрізняються. Спільні й відмінні риси між головними групами суб’єктів фінансового ринку (зокрема, банками і небанківськими фінансовими установами) наведені у табл. 1.

 

Таблиця 1. Спільні й відмінні риси між банками та небанківськими фінансовими установами

Банки

Небанківські фінансові установи

Спільне

Є суб’єктами ринку фінансових послуг та функціонують у секторі опосередкованого фінансування

Формують свої фінансові ресурси, випускаючи боргові зобов’язання, що можуть   бути реалізовані на ринку як додатковий фінансовий інструмент

Вкладають тимчасово вільні кошти для отримання інвестиційного доходу

Купують боргові зобов’язання, створюючи власні вимоги до інших економічних суб’єктів

Забезпечують трансформацію руху грошового капіталу на ринку за термінами, обсягами й об’єктами,   а також перерозподіл ризиків шляхом диверсифікації

Відмінне

Надають широкий спектр фінансових послуг

Надання фінансових послуг спеціалізоване за певними установами

Опосередковують процес створення депозитів

Діяльність не всіх фінансових інститутів пов’язана із залученням депозитних коштів

Впливають на динаміку пропозиції грошей на фінансовому ринку

Окремий вид фінансових установ суттєво не впливає на формування пропозиції грошей на фінансовому ринку

Їхня діяльність потребує ретельного контролю (наприклад, виконання вимог обов’язкового резервування)

Не потребують жорсткого фінансового регулювання

Діяльність банків, зазвичай, регулює центральний банк (в Україні – Національний банк)

Регулювання діяльності небанківських фінансових установ можуть забезпечувати одночасно кілька державних інститутів (в Україні – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку тощо)

Можуть виконувати функції фінансових супермаркетів

Посередницька діяльність небанківських фінансових інститутів є вузькоспеціалізованою