WEB-ресурс научно-практических конференций

Шкуренко О.В.

Донецький державний університет управління, Україна

ЦІЛЬОВІ ПРОГРАМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

В стабілізації економіки регіону значну роль грає забезпечення збалансованості основних показників його функціонування, таких як обсяг виробництва, доходи і витрати,   ступень задоволення потреб і т.д. У вирішенні цієї проблеми значне місце займають програмно-цільові методи управління. У 90-ті роки XX століття домінувала парадигма регіонального розвитку, орієнтована на самодостатність ринкового механізму. Сьогодні прийшло усвідомлення необхідності застосування поряд із ринковими державних методів управління регіоном. Одним із різновидів централізованого планування і управління в сучасних умовах є програмно-цільовий підхід, який дозволяє не тільки спостерігати за ситуацією, але й активно впливати на результативність іі розвитку.

Інструментом програмно-цільового управління є насамперед комплексні цільові програми. У розробці і практичній реалізації цільових програм, спрямованих на вирішення соціальних, економічних, науково-технічних і інших проблем, програмно-цільовий підхід може бути застосованим з високою ефективністю. Цільові програми втілюють в собі синтез «жорсткого плану» і «вільного ринку».

  Програми також є основною формою реалізації довгострокової стратегії розвитку регіону. Вони направлені на вирішення ключових проблем соціально-економічного розвитку. Програма включає закінчений комплекс заходів, який має чітко визначені результати як за змістом, так і за часом. При цьому суттєвим є те, що вказаний комплекс направлений на   реалізацію сукупності цілей і потребує залучення значних ресурсів. Регіональна економіка, яка базується на місцевому виробничому потенціалі, потребує не тільки прямих капіталовкладень, але й надання різних пільг та стимулів для формування і розвитку ефективного економічного середовища і інфраструктури, яка його обслуговує [1; 2]. Програми можуть бути класифіковані за різноманітними ознаками. Саме регіональні програми є одним із складних об’єктів управління. Це пов’язане з тим, що, з одного боку, вирішальна роль в управлінні належить регіональним органам, але з іншого боку, програми потребують виробки управлінських взаємовідношень на макрорівні. Для організації управління програмами різних типів і рівнів необхідна інтеграція програмних заходів у єдину систему для успішної реалізації програмних цілей.

У країнах з розвиненою ринковою економікою розробляються і реалізуються програмно-цільові комплекси на державній і недержавній основі. У таких умовах програмно-цільове планування і управління покликане доповнювати систему прогнозування і державного індикативного планування й вирішення проблем, що вимагають істотної участі з боку держави. Тим самим   програмно-цільове планування і управління в країнах з ринковою системою господарювання можна назвати своєрідною формою державного планування, що спирається на систему програмних замовлень [2; 3].

Важливу роль в процесі формування і реалізації цільових комплексних програм соціально-економічного розвитку відіграють спеціальні органи управління – проблемно-координаційні та аналітичні групи. При реалізації цільових програм регіонального розвитку особливе місце займає діяльність по контролю виконання програмних завдань. Контроль дозволяє виявити ступінь відповідності поточних фактичних показників запланованим і направлений на забезпечення намічених у програмі цілей. Контрольні функції повинні здійснюватися на усіх етапах формування і реалізації програми: відбір проблем для вирішення програмним методом; проектування програми; реалізація програмних завдань; оцінка наслідків реалізації програми.

Головними учасниками цільової комплексної програми соціально-економічного розвитку регіону у сучасних умовах господарювання виступають регіональні і місцеві органи влади. Організаторські і контрольні функції по виконанню програми соціально-економічного розвитку регіону покладаються на управління програмування обласної державної адміністрації. До складу цього спеціально створюваного органу входять три відділи – системній координації програми, фінансових і інвестиційних ресурсів, вдосконалення механізмів управління регіоном. На рис.1 наведена схема управління реалізацією цільових комплексних програм регіонального розвитку.

Система управління цільовими комплексними програмами соціально-економічного розвитку Луганської області, яка побудована за галузевим принципом, не є оптимальною, оскільки має місце перетин функцій комітетів соціально-економічного блоку, дублювання окремих видів діяльності і внаслідок цього – нераціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Таким чином, програмно-цільовий підхід – це сучасний і високоефективний метод управління розвитком як організації, так і регіоном. Цільові комплексні регіональні програми повинні мати пріоритетний фінансовий і управлінський режим, сувору цілеспрямованість і адресність, перелік конкретних завдань і заходів, які узгоджені з їх безпосередніми виконавцями. У сучасних ринкових умовах господарювання програмно-цільове управління дозволить вирішити поставлені завдання та досягти цілей і певних результатів.

Впровадження програмно-цільового підходу вплине на оздоровлення державного управління, тому що дозволить вирішити першочергові соціально-економічні проблеми та створити нові ефективні адміністративно-управлінські структури, які органічно вписуються в сучасний ринковий механізм функціонування регіонів.

Список використаних джерел:

1.      Кузык Б.Н. Прогнозирование , стратегическое планирование и национальное программирование : Учебник / Б.Н. Кузык , В.И. Кушлин , Ю.В. Яковец . – 3-е изд . доп . – М.: ЗАО « Издательство « Экономика », 2009. – 591с. – ( Высшее образование ).

2.      Комаров Н. Федеральные целевые программы : опыт разработки и осуществления / Н. Комаров // Экономист . – 2008. – № 3. – С. 42-50.

3.      Мустафаев А. Модернизация в системе управления экономикой региона : Метод. аспекты / А. Мустафаев , В. Спирягин // Проблемы теории и практики управления . – 2010. – №8. – С.65-73.