WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Наумко Ю.С.

Сумський національний аграрний   університет , Україна

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ В СІЛЬСЬКИХ РЕГІОНАХ

Необхідність дослідження механізму державного регулювання процесу формування трудових ресурсів на сільському ринку праці обумовлена зростанням їх ролі та значення як визначального капіталу, відтворення якого першочергово впливає на економічну могутність держави, рівень життя її громадян. Сучасний стан сфери зайнятості та оплати праці в галузі сільського господарства гальмує рух до продуктивної зайнятості населення в сільськогосподарських підприємствах.

Відсутність цілісної теорії державного управління завжди залишає альтернативний підхід до оцінки ролі та прогнозування явищ і процесів, які реально відбуваються в економіці. В даний час у світовій практиці склалися першочергові заходи до визначення ролі держави в управлінні економікою пере­хідного періоду.

На 1 січня 2009 р. до Державної служби зайнятості Сумської області у пошуках роботи звернулося майже 5 тис. осіб. Порівняно з 1 січня 2009 р. на 4,8% зросла кількість зареєстрованих безробітних на 1 лютого 2009 р. і становила 31 тис. осіб. Найбільше зростання кількості безробітних спостерігалось у містах Суми, Глухів та Сумському, Липоводолинському, Шосткінському та Охтирському районах [1].

Необхідно відшукати і задіяти ефективні механізми та інструменти   [3] стимулювання суб’єктів господарювання й громадян до створення нових робочих місць і розширення діючого виробництва на селі.

Метою державного регулювання трудових ресурсів є створення правових, соціальних, економічних та організаційних засад, які спрямовані на відтворення, розвиток та ефективне використання трудових ресурсів.

Для удосконалення існуючої системи регулювання трудових ресурсів державі необхідно приділити увагу демографічній ситуації в країні.

В демографічному плані ситуація, що склалась в країні має негативні тенденції, щодо зменшення чисельності населення. Вирішення демографічних проблем треба розпочинати на регіональному рівні, бо погіршення даної ситуації негативно впливає на соціально-економічні показники розвитку не лише окремих регіонів, а й держави в цілому.

На врегулювання демографічної ситуації прийнято ряд державних документів серед яких: Національна програма «Діти України» – Указ президента України №63/96 від 18.01.1996р.; Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства та дитинства» – Постанова від 28 липня 1992р. №431; Національна програма планування сім’ї – Постанова від 13 вересня 1995р. №736 [2].

Завданням демографічної політики держави є розробка та реалізація програм спрямованих на: створення передумов для народжуваності (надання грошової підтримки при народженні дитини); регулювання міграційних процесів; заходи спрямовані на охорону здоров’я та його покращення; підвищення рівня тривалості життя; підтримку багатодітних родин; розробку заходів спрямованих на усунення смертності населення; підтримку молодих сімей (кредити на житло, надання пільг); регулювання міграційних процесів; контроль за дотриманням умов праці, якості продуктів харчування та станом навколишнього середовища.

Основним завданням державної політики зайнятості є орієнтація регіонів на створення умов працевлаштування з урахуванням: розвитку галузей економіки; забезпечення випереджаючої підготовки й перепідготовки робочої сили.

Проблеми державного регулювання ринку праці й управління трудовими ресурсами, забезпечення економічно активного населення робочими місцями, розвиток соціального партнерства на ринку праці потребують вивчення на регіональному рівні.

Економічна криза та структурна перебудова економіки України негативно позначилися на зайнятості населення. Неузгоджені соціально-економічні заходи реформування економіки на ринкових засадах при відсутності належного соціального захисту працездатного населення породжують регресивні тенденції та деструктивні зміни у сфері зайнятості.

Основними шляхами удосконалення державного регулювання управління трудовими ресурсами в сільських регіонах, на нашу думку, є: створення умов для забезпечення доступності та своєчасності медичних послуг; запровадження   системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування; формування ринку освітніх послуг; доступність професійно-технічної та вищої освіти для сільського населення (за рахунок держзамовлення); створення умов для самоосвіти; забезпечення підвищення кваліфікації та перепідготовки (за рахунок підприємств); створення нових, додаткових та збереження наявних робочих місць на сільськогосподарських підприємствах; посилення контролю за додержанням законодавства про оплату праці (своєчасність виплати заробітної плати; залежність розмірів заробітної плати від складності виконуваних робіт, кваліфікації, професійного досвіду та особистого внеску в кінцеві результати роботи).

На нашу думку, реалізація зазначених вище заходів та напрямків, спрямованих на вдосконалення механізму державного регулювання у сфері зайнятості, підвищення якості підготовки трудових ресурсів – це шлях до продуктивних соціально-економічних змін як у сфері використання робочої сили, так і у підвищенні життєвого рівня населення, реальному зменшенні бідності, що є пріоритетами державної економічної політики України.

Список використаних джерел:

1.      Статистичний щорічник [Сумська область за 2008] / за ред. Л.І.Олехнович; Головне управління статистики   у Сумській області. – Суми, 2009. – 670 с.

2.      Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком: навч. посібник / Д.М.Стеченко. – К.: Вища школа, 2000. – С. 94–95.

3.      Чикуркова М. Формування і регулювання соціально-трудових відносин в Україні / М.Чикуркова   // Економіка АПК. – 2005. – №1. – С.111-116.