WEB-ресурс научно-практических конференций

Шершньова О. М., к.е.н . Петренко В. А.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Б. Хмельницького, Україна

УПРАВЛІННЯ ВІДТВОРЕННЯМ ОСНОВНИХ ФОНДІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Державна амортизаційна політика є важливим інструментом активізації інвестиційної діяльності підприємств за умов ринкової економіки. Вироблення обґрунтованої амортизаційної політики дозволяє стимулювати зростання інвестицій, оновлення продукції і виробничого апарату.

При   розрахунку норм амортизації дуже важливо правильно визначити економічно доцільний строк служби основних фондів з урахуванням їх довговічності, морального зносу, перспективних планів технічного переобладнання, балансу устаткування, можливостей модернізації і капітального ремонту.

Особливо слід відмітити, що вибір методу амортизації основних фондів повинен базуватися на розробці бізнес – плану діяльності підприємства протягом амортизаційного періоду і врахувати темпи зростання обсягів діяльності та її доходності, темпи зростання поточних витрат, зміни в податковій політиці держави або податковому статусі підприємства, необхідність та час виконання фінансових зобов’язань, джерелом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку. Необхідно врахувати прогнозований період експлуатації об’єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації, потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

В   ряді галузей норми амортизації можуть бути підвищені чи понижені також у залежності від технологічних особливостей виробництва, режиму і змінності устаткування, ступеню навантаження і фізичного об’єму виконуваних робіт, умов зовнішнього середовища, географічного розміщення об’єктів та інших факторів.

Аналіз управління амортизацією основних фондів показав, що практичні труднощі такого управління є наслідком   лібералізації державної амортизаційної політики та орієнтації системи амортизації на західні стан­дарти. Це призвело до значного по­слаблення інвестиційного потенціалу амортизаційної систе­ми та її безпосереднього підпорядкування інтересам бюджетно-податкової політики.

Найсуттєвіші з них:

- підприємствам, за наявності серед них великої кількості збиткових, нав'язали тільки прискорену амортизацію, хоч вона дає переваги лише рентабельним підприємствам. При цьому не було дано визначення прискореної амортизації;

- не було визначено галузі застосування і мета фіскальної та економічної амортизації, а кількість норм амортизації була невиправдано дуже скорочена за наявності великих відмінностей у довговічності та умовах відтворення окремих засобів праці;

- для більшості видів основних фондів було здійснено перехід від неприскореного рівномірного методу нарахування амортизації до прискореного методу залишку, який зменшується. В умовах же застосування прискореної амортизації на підприємствах мають визначати свої справжні затрати, пов'язані з відтворенням засобів праці, і уточнювати таким чином витрати виробництва;

- практично повністю підприємства відмовилися від використання неприскореної амортизації без належних підстав;

- введення групового обліку нарахування амортизації для основних фондів другої і третьої груп, що зруйнувало їх пооб'єктний облік;

- до складу амортизованих основних засобів включили вузли і запасні частини для автомобілів, які не входять до комплекту їх поставки, що суперечить економічній теорії;

- для основних фондів другої і третьої груп, що амортизуються методом залишку, який зменшується, не було передбачено перехід до одноразового списання залишкової вартості. Внаслідок високих темпів нарахування амортизації у перші роки аморти­заційний період розтягується до нескінченності;

- основні фонди збільшуються на величину затрат, пов'язаних з проведенням усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації. Таким чином, було введено два джерела фінансування затрат на ремонти – за рахунок собівартості та амортизаційних відрахувань, що ускладнило облік і знизило інвестиційні можливості підприємств;

- не було введено механізм об'єктивної і своєчасної переоцінки основних фондів.

Протиріччя інтересів інвестиційної та бюджетно-подат­кової політики відбувається в умовах безперервного загост­рення кризи в інвестиційній сфері і скорочення власних та іноземних джерел фінансування капіталовкладень. Тому по­долання цього протиріччя – необхідна умова економічного зростання і нагальна сучасна проблема, вирішення якої має здійснюватися на підставі всебічного врахування реальних процесів відтворення капіталу в умовах фінансової не­стабільності та інвестиційної кризи. Аналіз причин послаблення інвестиційного потенціалу амортизаційної системи показав відсутність досконалого нормативно-методичного забезпечення державної аморти­заційної політики та повний її відрив від реальних процесів відтворення активів та конкретних умов їх експлуатації, а головне – концептуальна невизначеність амортизаційної політики.

Стратегічні, законодавчі та нормативно-інструктивні до­кументи, що регламентують механізми побудови ефективної амортизаційної системи повинні спиратися на такі концептуальні поло­ження:

- органічне поєднання директивних та ринкових важелів при по­силенні останніх;

-   регламентація принципів побудови амортизаційної системи окремим законом;

- затверджений порядок амортизації має позбутися недоліків діючої методології.