Соловчук Б.І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича , Україна

Антонімія в поезії Юрія Федьковича   та   її переклад на англійську мову

     Творчість   Юрія Федьковича є    цікавим   явищем   як з   погляду змісту     чи    поетичної форми, так і з погляду мови. Дослідження мовних явищ у творах   Ю. Федьковича має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної   мови   взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти   стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні    особливості.

           Ю. Федькович   належить до тих українських поетів, яким мало пощастило щодо повного перекладу їх художньої творчості, оскільки й   досі немає   повного перекладу його поезії   на англійську .

          Завданням даної роботи є розробка рекомендацій виокремлення антонімічних   пар   в поезії   Ю. Федьковича   та   їх   переклад   з   використанням      лексикографічних   джерел.

           Антонімічні   номінації в   поетичній мові   були предметом дослідження багатьох лінгвістів та письменників: Н.М. Бобух , В.В. Виноградов, Я. Бо, Т.С. Вологба , Г.В. Кондаков , Б.О. Ларін, І.Я. Франко   та ін.

         Зупинимось   на теоретичних питаннях проблеми антонімічної номінації в поетичному тексті. Виходячи з того, що номінація це вербальне позначення людською свідомістю всього що вона пізнає, антонімічна номінація – це номінативні лексичні та препозитивні одиниці, які виражають чи     припускають відношення протилежності чи розбіжності на рівні слова, словосполучення чи речення, при цьому вони можуть бути розташовані в тексті контактно чи      дистантно . Відношення протилежності – це складне явище, яке відображає як    індивідуальні особливості певного носія мови, так і загальні принципи організації лексикону [2, с.57].

           Що стосується художніх текстів, то антонімічні парадигми утворюють складну систему засобів, які виконують оцінно-описову функцію, що дає змогу авторові створити контрастну характеристику персонажів, процесів, дій, відтворити складність та суперечність зображуваних явищ, передати суперечливу сутність почуттів і думок ліричного героя   [1, с.7].

      Для кращого розуміння природи поетичної антонімії варто звернути увагу на наступний віршований уривок   з   поезії    Ю. Федьковича , “У Вероні”:

А   тут   люди   не   є   люди , але звірі ,

Ні в   них   бога , ні   в них   царя , ні   в них   віри …

( Here people isn`t people , but the   real beasts ,

Without   the god , without   the   czar , without   any   belives ) [4, с.23] .

      Отже, протилежними в певному контексті можуть бути не те що зовсім різні за своєю семантикою слова, але й навіть синоніми. Все це пов’язано з тим, що характер поетичної поляризації значно відрізняється від загальновживаної. Протилежність значень антонімів зазвичай усвідомлюється як в тексті, так і поза ним (проте не в однаковій мірі). В поетичних текстах досить часто в антонімічні відношення в певному тексті вступають такі слова, які поза ним не мають протилежного значення. Така антонімічна парадигма є контекстуальною та функціонує лишень в певному контексті, вжита в переносному значенні. Цілком очевидно, що поза текстом дані пари будуть сприйматись як антоніми тільки в тому випадку, якщо мовець знає чи сам констатує відповідний контекст. Такі протиставлення використовуються в мові для створення яскравого художнього образу, ось чому їх називають ще індивідуально-стилістичними антонімами [3, с.75].   

               В    процесі    нашого дослідження   було   проаналізовано 65   віршів (“У Вероні”, “Під Маджентов ”, “Співацька доля”, “Товариш”, “Нічліг”, “Думи мої”, “Загадка”)   та виділено   200   антонімічних   пар.   Вибірка вказала не те, що антонімічні номінації у досліджуваній поезії володіють всіма вищенаведеними характеристиками, а контраст у творах Федьковича є одним із основних засобів поетичної дескрипції.   Основним структурно-морфологічним засобом антонімії є іменник (30,5%),   дієслово (26,5%) та   прикметник (15,5%).

               В загальному,   переклад цих   антонімічних   пар   не   складає   великих   труднощів, окрім перекладу   територіальних   дублетів   (наприклад,   сегодне : завтра ( сьогодні:завтра ) , чимборше : поволі ( якнайшвидше:повільно ) , сей:той   ( цей:той ), палата:бухна   ( покої:старенька   хатина), в єдамашках:у латах (багате та бідне   вбрання) . Це   складає   певну   проблему   перекладності   і   неперекладності, оскільки   в англійській   мові важко підібрати відповідні    еквіваленти. Звичайно, ми можемо перекласти сегодне : завтра як    today:tomorrow ; чимборше : поволі як   as soon as possible:slowly ; сей:той   як   this:that , але тоді   безперечно    втрачається    територіальна    забарвленість    антонімів. Антонімічна   пара   палата:бухна   потребує   значно більшої   уваги,   оскільки   перекладач повинен   не   тільки   перекласти   їх,   але   й   пояснити    значення   цих   слів. Та   не   зважаючи   на   це,   переклад   не відповідатиме   еквівалентності   цільової   мови   –   apartments:hut , де   повністю губиться   територіальна   приналежність   даної   лексичної   одиниці.

        Отже, поезія Юрія Федьковича не тільки розкриває багатство української   мови, але й надалі залишається невичерпним джерелом   для досліджень у   галузі   перекладу.

Список використаних джерел:

1. Бобух Н.М. Антоніми в українській поетичній мові: Монографія / Н.М.   Бобух . – Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2007. – 321с.

2. Вологоба Т.С. Антонимичные номинации в поэзии В.С. Высоцкого : дис . ... кандидата філ . наук: 10.02.01 / Т.С. Вологоба . – СПб ., 2005. – 215с.

3. Львов М.Р. К вопросу о типах лексических антонимов / М.Р. Львов // Русский язык в школе . – 1970. – №3. – С. 71-76.

4.Федькович Ю.А. Твори : В 2-х т. Т. 1 : Поезії / Упоряд ., передм . і   приміт. М.Ф. Нечиталюка . – К.: Дніпро, 1984. – 463 с.