Бутник О.О.

Інститут економіки природокористування і сталого розвитку НАН України, м. Київ, Україна

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

 

Карпатський регіон – унікальний за видами оздоровчих ресурсів: величезними запасами майже усіх відомих типів мінеральних вод, родовища яких налічують понад 800 джерел і свердловин, прісноводними та низькомінералізованими торфовими грязями, єдиними в Україні родовищами озокериту, соляними шахтами та печерами з унікальними мікрокліматичними умовами. Якщо ж долучити сюди ще м’який клімат з особливостями гірського, що дозволяє створювати в різних ландшафтних умовах кліматичні курорти, то стане  зрозуміло – цей регіон неодмінно мав стати рекреаційним [1].

Проте на сьогодні і так незначне використання наявних природних лікувальних ресурсів гальмується до того ж цілою низкою чинників, що ведуть до їх неефективного використання, а подекуди до руйнування і знищення. Погіршення ситуації спричинилося:

1.                 Відсутністю Державного кадастру природних лікувальних ресурсів.

2.                 Фактичною відсутністю моніторингу природних лікувальних ресурсів (їх кількості і якості).

3.                 Відсутністю методики розрахунку економічної та екологічної вартості природних ресурсів, затрат на їх відтворення, збереження та охорону.

4.                 Нецільовим використанням природноресурсних платежів.

5.                 Відсутністю механізмів економічного стимулювання впровадження ресурсозберігаючих технологій, здійснення природоохоронних заходів, збереження та екологічно збалансованого використання природних лікувальних ресурсів.

6.                 Порушенням системи державного контролю за охороною та використанням природних лікувальних ресурсів.

7.                 Неналежним здійсненням державного контролю за охороною природних лікувальних ресурсів, їх раціональним використанням, якістю, дотриманням режимів експлуатації, а також режимів зон санітарної охорони тощо.

В даний час механізми державного регулювання рекреаційної сфери повинні бути спрямовані на формування сприятливого ринкового середовища, соціально-ефективного, економічно вигідного й екологічно допустимого для регіонів розвитку бізнесу в рекреаційній сфері. Виходячи з цього метою державного регулювання розвитку рекреаційної сфери в Карпатському регіоні є створення ефективного механізму, спрямованого на розвиток адаптивного і стійкого організаційно-економічного та оздоровчого його елементів, інтегрованих в ринкову економіку, здатних виживати в умовах конкурентного середовища, створювати профілактичну та відновлювану продукцію, надавати ефективні оздоровчі та сервісні послуги, виготовляти необхідні товари курортного й туристичного попиту [2].

На основі світового досвіду та економічного стану в Україні у нинішніх умовах в основу політики треба покласти такі пріоритети [3]:    

— забезпечення "внутрішньої конвертованості" послуг рекреаційної сфери шляхом підвищення їх якості і розширення асортименту, поліпшення сервісних умов обслуговування;

— обмеження нового будівництва об'єктів рекреаційної сфери, реконструкція і модернізація діючих;

— концентрація коштів і ресурсів на об'єктах інфраструктури;

— створення рекреаційних зон у приміських територіях для короткотривалого відпочинку населення великих міст;

— активне залучення приватного сектора (особливо в гірській місцевості) до бізнесу;

— пошук оптимальних форм залучення іноземного споживача шляхом створення відповідного сервісу обслуговування і надання послуг рекреаційної сфери, що користуються попитом на міжнародному ринку;

— вивчення структури і напрямів туристичних потоків та їх прогнозування;

— вивчення міжнародного ринку рекреаційних послуг, ділової активності і конкретних пропозицій іноземних інвесторів;

— активне формування висококваліфікованого кадрового потенціалу у сфері туристичного бізнесу;

— підготовка менеджерів, обслуговуючого персоналу, в тому числі за кордоном.

Реалізація вищенаведених пріоритетів створить необхідні умови для подальшого цілеспрямованого розвитку рекреаційної індустрії, стабілізує економічне становище інфраструктурних об'єктів.

 

Список використаних джерел:

1.      Конищева Н.И. Проблемы управления развитием санаторно-курортных комплексов в регионах Украины / Н.И. Конищева, Г.В. Казачковская // Вісник ДІТБ. – 2001. – №5. – С. 246-250.

2.      Охріменко А.Г. Особливості функціонування рекреаційного комплексу в умовах сталого розвитку / А.Г. Охріменко // Регіональна економіка. – 2002. – №2. – С.224-228.

3.      Розметова О.Г. Важелі прямого державного впливу на розвиток курортно-оздоровчої та туристичної сфер / О.Г. Розметова // Економіка та держава. – 2008. – № 1. – С. 83–85.