WEB-ресурс научно-практических конференций

Гончарова В.Г.

Академія муніципального управління , м. Київ, Україна

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Представляється правильним обґрунтування необхідності державного регулювання підприємницької діяльності публічними інтересами. Підприємництво характеризується тим, що регулюється державою в особі її органів. Держава не стоїть осторонь від цього процесу. Вона змушена це робити в зв'язку з тим, що підприємці (фізичні і юридичні особи) реалізують свій приватний інтерес, що без державних регуляторів може заподіяти і заподіює шкоду суспільному інтересу. Держава в ході такої регламентації підприємницької діяльності затверджує публічне начало, суспільний інтерес, одночасно погоджуючи його з приватним інтересом підприємців [1, с.2]. Державне регулювання підприємницької діяльності проводиться за багатьма напрямками.   Необхідність такого регулювання обумовлена тим, що в процесі діяльності зіштовхуються приватні інтереси підприємців і публічні інтереси суспільства. Ці інтереси повинні бути урівноважені і не входити в конфлікт один з одним [1, с.3].

Ефективність підприємницького бізнесу знаходиться у полі зору державних органів управління. Межі державного регулювання, яке матеріалізується у законодавчих актах нормативного характеру, постійно змінюються: вони звужуються і поступаються політиці дерегулювання. При цьому державне регулювання не зникає, а якісно вдосконалюється, набуває нових функцій, особливо у питаннях захисту поряд із публічними (суспільними) інтересами і інтересів приватних, зокрема підприємців. За допомогою державного регулювання відбувається й процес погодження цих інтересів.

Однією з основних функцій держави є організація життя в суспільстві з метою забезпечення умов для нормальної його життєдіяльності. Це стосується й сфери господарювання – економічної основи державного суверенітету, надзвичайно складної системи, що вимагає комплексного регулювання з врахуванням інтересів різних категорій осіб: суб’єктів господарювання, їх об’єднань, споживачів, найманих працівників, територіальних громад, держави, а також міжнародної спільноти (міжнародних організацій, до складу яких входить чи має намір увійти Україна). Комплексне та збалансоване врахування всіх цих інтересів спроможна забезпечити лише держава, використовуючи відповідні важелі.

Зважаючи на те, що в законодавстві відсутнє визначення поняття „державне регулювання підприємництва”, а дефініція „державна регуляторна     політика у сфері господарської діяльності”, що міститься |утримується| в ст. 1 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11.09.2003 р., має занадто |дуже| загальний |спільне| і більшою мірою публічно-правовий зміст, тому |вміст,утримання| слід визнати виправданими спроби наукового визначення цього поняття. Хоча в цьому визначенні зроблена спроба перерахування основних напрямів державного регулювання господарської діяльності, однак відсутній достатній ступінь узагальнення. Більш того, тут змішуються поняття державного регулювання і правового регулювання, що не можна вважати правильним, оскільки право не вичерпує всіх форм та засобів державного регулювання підприємництва.   

Більш прийнятним представляється визначення регулювання господарської діяльності як державного впливу щодо пев ного суб'єкта (суб'єктів) господарювання з метою недопущення, зміни або припинення господарської ситуації пев ного роду або , навпаки, підтримки її у відповідному стані.

В літературі проводяться різні класифікації державного регулювання економіки (підприємницької діяльності).

Залежно від етапів підприємницької діяльності виділяють наступні види державного регулювання підприємництва:

1)   регулювання, пов'язане з „входом і виходом на ринкові відносини” (утворення юридичної особи, дозвіл на види підприємницької діяльності та ін.);

2)   регулювання процесу будівництва заводів, фабрик і т.д.;

3)   регулювання виробничої діяльності (виробниче обладнання і виробничий процес, технологія виробництва , ціна, показник якості та ін.);  

4)     регулювання торговельних операцій;

5)     регулювання транспортування і зберігання товарів.

Державне регулювання підприємницької діяльності можна поділити на види залежно від того, у якій галузі економіки ця діяльність здійснюється. За цією підставою можна виділити державне регулювання в промисловості, агропромисловому комплексі , на транспорті тощо.

Необхідність урахування в державному регулюванні підприємницької діяльності особливостей галузей економіки підтверджується і зарубіжною практикою. Зокрема, італійські юристи відзначають, що випадки державного регулювання економічної діяльності можна поділити на дві групи. З одного боку, існують в тручання , що мають на меті захист не економічних інтересів, а таких, як здоров'я, людське достоїнство і т.д. З іншого боку, є втручання, що стосуються окремих секторів італійської економіки. Зокрема, в галузі промисловості і ремісництва не існує загальних регламентуючих документів, вони стосуються втручання в окремі сектори і зони. У більшості випадків це здійснюється у вигляді надання пільг (скорочення податків, субсидії) для того, щоб допомогти пев ним секторам і зонам Італії, що знаходяться в тяжкому становищі (Закон № 123 від 31 березня 1998 р.; положення по упорядкування втручання при здійсненні державної підтримки підприємств).

Список використаних джерел:

1. Дашкевич А. Підтримка вітчизняного бізнесу без забезпечення ефективного конкурентного середовища – неможлива / А. Дашкевич // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України . – 2009. – № 1. – С. 2–4.