К.іст.н. Мамроцька О.А., Коновал М.П.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

ШЛЮБНИЙ КОНТРАКТ У СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

 

Прогресивним кроком серед позитивних змін, а саме із здобуттям України  такої бажаної незалежності, можна назвати введення до Кодексу про шлюб та сім’ю УРСР норм про шлюбний контракт (договір) Законом України від 23 червня 1992 р. [6]. Так, вперше в Україні з’явилося законодавчо закріплене право подружжя на укладання шлюбного контракту (ст. 271 КпШС України). Значення шлюбного договору сьогодні різко підвищується з прийняттям Верховною Радою України 10 січня 2002 р. нового Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року [4]. У новому СК України інститут шлюбного договору зазнав суттєвих змін, поповнився багатьма законодавчими новелами, які потребують детального вивчення і глибоких досліджень. Відповідно до нововведеної ст. 27-1 КпШС України «особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім’ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов’язки подружжя. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя, порівняно з законодавством України. Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом Міністрів України», тому наведена норма стала визначальною для встановлення правових засад шлюбного контракту, меж його дії та правових наслідків [6].

У нашій країні укладання шлюбного контракту було передбачене ще у Кодексі про шлюб та сім’ю 1969 року, а саме – Законом від 23 червня 1992 року до Кодексу було внесено ст. 271 [3]. Порівняно із сучасним Сімейним кодексом України від 10.01.2002 року ця норма була менш опрацьованою та достатньою мірою не регулювала зазначені соціальні відносини, адже на даний час їх регулює вже ціла глава – Глава 10 «Шлюбний договір» [5].

Що ж можливо передбачити при укладанні шлюбного договору та за яких умов взагалі можливе таке укладання? Законодавство вимагає (ст. 94 Сімейного кодексу України), щоб шлюбний договір укладався у письмовій формі і нотаріально посвідчувався. Це важливо як для визначення дійсності договору, так і моменту, з якого договір набирає чинності. У випадку недодержання вимоги законодавства про нотаріальне посвідчення шлюбного договору, відповідно до вимог ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України, зазначений договір може бути визнано недійсним.

На даний момент ст. 92 Сімейного кодексу України передбачена можливість укладання шлюбного договору не лише нареченими, а й подружжям, яке вже перебуває у шлюбі. При цьому необхідно звернути увагу, що ст. 95 Сімейного кодексу України розмежовує два моменти, з яких договір набирає чинності, зокрема:

– якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу (з дотриманням нотаріальної форми), то він набирає чинності у день реєстрації шлюбу;

– якщо ж шлюбний договір укладено подружжям (особами, які вже перебувають у шлюбі), – він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Сімейного кодексу України, на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріально [2].

До набрання чинності Сімейного кодексу України така згода батьків неповнолітньої особи або інших її законних представників могла бути виражена в окремій заяві або шляхом запису такої згоди на зворотному боці екземпляру шлюбного договору, який залишався у нотаріуса. Згідно із новим законодавством такий порядок змінено, адже згода має бути нотаріально засвідчена.

Що стосується змісту шлюбного договору, то вимоги до нього чітко встановлено ст. 93 Сімейного кодексу України, а саме:

1) зміст шлюбного договору обмежено виключно майновими відносинами; 2) шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя та відносини між ними й дітьми; 3) шлюбний договір не може обмежувати встановлені законом права дитини, ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище; 4) за шлюбним договором не може відбуватись передача права власності на майно, право на яке підлягає державній реєстрації (нерухомість), та є необхідним укладання про це окремого договору. Крім того, шлюбний договір має ще низку особливостей, у тому числі і стосовно змісту договору, зокрема:

    • шлюбний договір може встановлювати право визначення частки кожного із подружжя з відхиленням від принципу рівності часток;

    • шлюбний договір може встановлювати підстави виникнення аліментних зобов'язань;

    • шлюбний договір може визначати права на проживання у квартирі (будинку) у разі розірвання шлюбу;

    • можливість внесення до шлюбного договору змін на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду;

    • можливість визнання його недійсним відповідно до загальних підстав, визначених щодо правочинів Цивільним кодексом, зокрема тоді, коли він був укладений внаслідок обману чи використання скрутного становища, в якому перебувала одна із сторін договору [7]. Шлюбний договір є двостороннім договором. Ця ознака випливає безпосередньо з ч. 4 ст. 93 Сімейного кодексу України, відповідно до якої шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне становище. Отже, шлюбний договір не може покладати на одного з подружжя лише обов’язки, а іншому – надавати лише права. Розірвання шлюбного договору можливе за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

 

Список використаних джерел:

1. Жилинкова И.В. Брачный контракт (договор) / И.В.Жилинкова. – Х.: Ксилон, 2001. – 117 с.

2. Кодекс о браке и семье Украины. Научно-практический коментарий / Ю.С. Червоный, Г.С. Волосатый, О.М. Калитенко. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 496 с.

3. Сімейного законодавства про шлюб та сім’ю в 1967-70-х рр. Кодекс про шлюб та сім’ю України 1969 р.

4. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. –  №21-22. – Ст. 135.

5. Сімейний кодекс України: Станом на 6 листопада 2007 р. – К.: Велес, 2007. – 64 с.

6.Сімейний кодекс України: Станом на 23 червня 1992 р. – К.: Велес, 2007.

 7. Стоян Р. Шлюбний договір, чи варто починати з нього сімейне життя? / Гражданське и сімейне право [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://ligazakon.ua.