К.психол.н. Черепєхіна О.А.

Класичний приватний університет, м.Запоріжжя, Україна

СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ПСИХОЛОГІВ У ВНЗ

Психологізація усіх сфер суспільного життя на Україні, результати прогнозування потреб ринку праці на початку ХХІ ст. відображають гостру потребу соціальної сфери у висококваліфікованих, компетентних фахівцях з психології, від діяльності яких істотно залежить соціальна стабільність в суспільстві. Професійна компетентність таких фахівців визначається рівнем їх особистісно-професійного розвитку, а конкурентноздатність – рівнем їх професіоналізму. На сучасного психолога покладається особлива місія – гуманізація суспільства, виконати яку він може тільки за умови формування власних особистісних та професійних якостей. На етапі фахової підготовки у ВНЗ таку місію виконує саме навчальний заклад. А отже осучаснення й оновлення методологічних засад потребує вся система професійної освіти психологів.

Ми вважаємо, що в основі фахової підготовки психологів у вищих навчальних закладах мають бути такі підходи. А саме: гуманістичний підхід, який уможливлює відображення в дослідженні людиноцентристської тенденції в розвитку сучасного цивілізованого світу, визнання самоцінності особистості кожного учасника педагогічного процесу, в тому числі, майбутнього психолога; акмеологічний, що дозволяє обґрунтувати закономірності формування професіоналізму майбутніх психологів; системний – дає можливість вивчати формування професіоналізму майбутніх психологів із позицій цілісності та взаємозумовленості його структурних складових; компетентнісний – є підґрунтям для виокремлення компетенцій, які утворюють професіоналізм діяльності психолога; діяльнісний – означає вимогу вивчати психічну діяльність в складі вищої, предметної (в логічному розумінні) діяльності суб'єкта; вивчати її за роллю в цій зовнішній діяльності, яка визначає саму необхідність психіки, її конкретний зміст, її побудову; розглядати психічну діяльність не як невиразний процес, а як діяльність суб'єкта в плані психічного відображення проблемної ситуації, як підкреслює П.Я. Гальперін [1]; особистісно орієнтований – розглядає механізми особистісного існування майбутнього психолога – рефлексію, вибірковість, відповідальність, автономність та ін. – як самоціль освіти, досягненню якої в кінцевому результаті підпорядковані його змістові та процесуальні компоненти, при цьому ефективність формування професіоналізму зростає завдяки тому, що цей зміст, набуваючи якісно нову особистісну суть, виступає як зміст і середовище становлення особистісного й допрофесійного досвіду майбутнього психолога; аксіологічний – дозволяє розглядати процес формування професіоналізму майбутніх психологів з боку ціннісної сфери особистості та проблеми ціннісного ставлення, такий підхід передбачає перенесення акцентів з викладання студентам конкретної системи знань, чому приверталася першочергова увага педагогів у традиційній організації педагогічного процесу у ВНЗ, на озброєння молодих людей певними ціннісними домінантами, що мають забезпечити соціальну і професійнозначущу спрямованість їхньої життєвої активності.

Перейдемо до опису методологічних підходів щодо визначення поняття «професіоналізм психолога». Так, системний підхід постулює, що професіоналізм психолога є специфічною цілісною складноструктурованою системою, яка утворюється з різноманітних компонентів, елементів з їхніми функціональними зв’язками, відносинами, системоутворюючими чинниками, синергетичний – професіоналізм психолога виступає динамічною відкритою багаторівневою системою, розвиток та відновлення якої здійснюється на засадах спонтанної самоорганізації, гетерогенності змін її окремих складових. У той же час діяльнісний  вказує, що професіоналізм психолога виявляється, функціонує і розвивається у процесі цілеспрямованої зовнішньої і внутрішньої активності фахівця з психології та забезпечує продуктивність праці психолога. Праксеологічний підхід розглядає професіоналізм психолога через кваліфіковане оволодіння фахівцем досконалими професійними діями на основі засвоєних алгоритмізованих раціональних технологій та відпрацьованої техніки. Гуманістичний підхід вказує, що професіоналізм належить до особистісних новоутворень психолога-професіонала, яке, крім суспільної значущості, має власну самоцінність для успішного функціонування людини у професії. Аксіологічний підхід дає змогу побачити, що професіоналізм детермінується системою суспільних, професійних, особистісних цінностей психологів, а також зумовлюється ціннісним ставленням фахівця до своєї професійної праці. Суб’єктний підхід розглядає професіоналізм як унікальне індивідуально неповторне новоутворення особистості психолога та, відповідно, творчі вияви його праці, що передбачає достатній рівень особистісної зрілості й готовність до самовдосконалення, творчих пошуків. Професіографічний підхід вказує, що професіоналізм психолога відображає складні взаємозв’язки людини і професії психолога, передбачає їх взаємовідповідність, що описується за допомогою специфічних трудових функцій, необхідних знань, умінь, здібностей фахівця, які містяться у професіограмах як нормативних моделях праці. Акмеологічний підхід (А.А. Деркач, Н.В. Кузьміна) передбачає, що професіоналізм психолога характеризує “вершинні” щаблі його особистісно-професійного розвитку, професійну зрілість [2].

Отже, складність феномену професіоналізму психолога детермінує не лише важливість урахування різноманітних методологічних підходів до його вивчення як взаємодоповнюючих, а й необхідність розгляду цього явища в різних концептуальних системах. Разом з тим варто враховувати, що кожен із представлених підходів розкриває хоча й сутнісні, але однобічні характеристики такого феномену як професіоналізм психолога.

Список використаних джерел:

1. Гальперин П.Я. Введение в психологию / П.Я.Гальперин. – М.: Книжный дом Университет, 1999. – 332 с.

2. Деркач А.А. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма / А.А.Деркач, Н.В.Кузьмина. – М.: Прогресс, 1993. – 179 с.