К.т.н. Скачков В.О., Іванов В.І., Карпенко В.Д.

Запорізька державна інженерна академія, Україна

МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ТЕРТЯ БАГОКОМПОНЕНТНИХ КОМПОЗИТІВ

 

Більшість сучасних фрикційних і антифрикційних матеріалів є композитними, складаються з декількох середовищ і можуть бути виконані на основі полімерних, металевих або вуглецевих матриць [1]. Прогнозування коефіцієнтів тертя таких матеріалів є актуальним завданням, особливо у напрямі розробки структури та підбору компонентів композиту із заданими коефіцієнтами тертя.

Для багатокомпонентних систем силу тертя визначають у вигляді статистичної суми в рамках середовища класу В2 [2]

 ,                                                (1)

де  N – кількість компонентів;   – випадкова сила тертя за компонентом i;  li – випадкова індикаторна функція [3].

Випадкова індикаторна функція характеризується першим і другим моментом розподілу ;, де  gi - об'ємне армування композиту компонентом з номером i.

Силу тертя за контактною площею, що є перпендикулярною до координати Хj, для компоненту композиту k визначають як

 ,                                                 (2)

де  kK – коефіцієнт тертя К-го компоненту;   випадковt мікронапруження в компоненті К.

З урахуванням співвідношень (1) і (2) можна записати

 .                                            (3)

Діючи оператором статистичного усереднювання на рівняння (3) і враховуючи статистичну незалежність співмножників у правій частині співвідношень (2) і (3), можна одержати наступне співвідношення

                                            (4)

Середнє напруження у компонентах композиту визначають як

 .                                            (5)

де  sjj – макроскопічне напруження на площі, що є перпендикулярною до вісі Хj.

Підставляючи співвідношення (5) до рівняння (4), визначають середнє значення сили тертя

 .                               (6)

Середнє значення тиску в зоні контакту, що є перпендикулярною до вісі Хj, буде дорівнювати мікроскопічному напруженню

 .                                                        (7)

Тоді з урахуванням співвідношень (6) і (7) рівняння для коефіцієнта багатокомпонентного композиту має вигляд

 .                                    (8)

Перший доданок у рівнянні (8) є значенням коефіцієнта тертя, яке розраховують за правилом механічної суміші, другий доданок визначає поправку, що обумовлено впливом структури, заданої li та пружними властивостями компонентів композиту.

У формулі (8) необхідно розрахувати кореляційні моменти , які залежать від структури композиту та пружних властивостей кожного компоненту.

У разі контактного тиску, що є перпендикулярним до вісі Хj, кореляційний момент обчислюють за співвідношенням

 ,                (9)

де  ;  ;

;

 – модулі пружності компоненту К;   – ізотропний тензор четвертого рангу, що симетричний за індексами i, j, m, n [2];   – усереднені пружності композиту;   – макроскопічні деформації.

У рівнянні (9) і далі за індексами, що повторюються, позначеними буквами грецького алфавіту, передбачається підсумовування із змінюванням індексів від 1 до 3.

Макроскопічне напруження визначається узагальненим законом Гука

 ,                                              (10)

де  ;   – поправка до модулів пружності [2].

Враховуючи, що коефіцієнт тертя k за формулою (8) визначається на площі, що є перпендикулярною до вісі Хj, то використовуючи формули (9) і (10), після перетворень одержують

              (11)

У співвідношенні (11) поправки до середніх значень коефіцієнтів тертя визначаються схемою армування композиту. Хаотичне розташування компонентів композиту обумовлює ізотропні властивості матеріалу, а орієнтоване розташування – призводить до формування відповідної системи анізотропії коефіцієнтів тертя композиту.

 

Список використаних джерел:

1. Свойства конструкционных материалов на основе углерода / Справочник под ред. В.П. Соседова. – М.:  Металлургия, 1975. – 335 с.

2. Волков С.Д., Ставров В.П. Статистическая механика композитных материалов. – Мн.:  БГУ, 1978. – 204 с.

3. Багачев И.Н., Вайнштейн А.А., Волков С.Д. Введение в статистическое материаловедение. – М.:  Металлургия, 1976. – 216 с.