К.е.н. Бенч Л.Я.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

фіскально-бюджетна політика у посткризовому періоді: тенденції та перспективи

Глобальна економічна криза переконала світ у необхідності державного втручання в економічні процеси та коректування ринкової моделі економіки, яка в останні десятиліття базувалася на неоліберальних принципах функціонування. Серед нових властивостей, яких набуває держава в умовах посткризового розвитку необхідно виділити наступну – держава як інститут, що сприяє розв’язанню глобальних проблем, які не можна вирішити без участі держави, міжнародних змін і наддержавних інститутів, а також інститутів громадянського суспільства.

Особливого значення в умовах поглиблення глобалізаційних процесів набуває фіскально-бюджетна політика, яка виходить за межі національного регулювання та вимагає скоординованих дій світової спільноти. Для мінімізації ризиків попередження можливостей виникнення криз держави повинні посилити контроль за рухом спекулятивного капіталу, як у міжнародному просторі, так і в межах національних фінансових систем. При цьому роль ефективного інструменту регулювання та контролю за рухом фінансового капіталу належить бюджетно-податковим інструментам.

Серед найбільш вагомих робіт з питань теорії і практики фіскально-бюджетної політики, можна назвати праці таких відомих економістів, як В. Андрущенко, В. Барановський, Т. Вахненко, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Лаффер, Ф. Модільяні, В. Норгауз, А. Пігу, П. Самюельсон, Р. Солоу, Дж. Тобін, В. Федосов, М. Фрідман, С. Фішер та інші.

Однак аналіз наукових джерел свідчить, що частина ключових питань стосовно особливостей реалізації фіскально-бюджетної політики держави у посткризовому періоді залишається недостатньо вивченою та потребує ґрунтовних досліджень.

Внаслідок запровадження антикризових програм та фінансування урядами безпрецедентних за обсягами програм стимулювання економіки і фінансового сектору у більшості країн з розвинутою економікою значно зросла державна заборгованість. Зокрема, у 2010 році суверенний борг Японії зріс до 220,7% ВВП, Італії – 118,7% ВВП, США – 91,2% ВВП, Франції – 84,0% ВВП [1]. Для скорочення державної заборгованості і забезпечення фінансової стабільності та стійкого економічного зростання країни впроваджують середньострокову стратегію бюджетної консолідації. Бюджетна консолідація передбачає підвищення податкового тягаря та скорочення видатків держави. У більшості країн з розвинутою економікою зростає податкове навантаження, збільшується фіскальна роль податків з метою максимізації доходів бюджетів і скорочення бюджетного дефіциту. Зокрема, підвищуються податки у фінансовому секторі, в окремих країнах зростають ставки універсального та специфічних акцизів. Однак при цьому необхідно знайти консенсус між забезпеченням надходжень до бюджету та стимулюванням економічного розвитку у посткризовому періоді. У посткризовому періоді доцільно оптимізувати оподаткування за рахунок зниження надмірно високих податків та розширення податкової бази у контексті стимулювання економічного розвитку за рахунок відновлення виробничих ресурсів. За результатами дослідження, проведеного фахівцями МВФ доведено, що заходи з боку уряду спрямовані на скорочення державних видатків, мають менш стримуючий вплив на темпи розвитку економіки, ніж заходи спрямовані на збільшення податкового навантаження на економіку країни [2].

Україна також обрала стратегію стабілізації державних фінансів. У минулому та нинішньому роках здійснюється оптимізація бюджетних видатків, удосконалюється оподаткування за рахунок перерозподілу податкового тягаря з метою підвищення ефективності та соціальної ролі податків. Зокрема, прийнятий Податковий кодекс як один із перших системоформуючих законодавчих актів у реалізації податкової реформи в Україні. Завдяки здійсненню оптимізації державних видатків та доходів дефіцит Державного бюджету у 2010 році склав 4,2% ВВП, а державний борг – 29,7% ВВП, що є досить невисокими показниками у порівнянні з іншими країнами [3]. В Україні неприпустиме подальше нарощування дефіциту бюджету, інакше доведеться або не виконувати бюджетні зобов’язання (боргові чи соціальні), або стрімко нарощувати державний борг. У 2011 році, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», граничний розмір дефіциту не повинен перевищити 38843000 тис. грн., а державного боргу станом на кінець року – 375643401, 9 тис. грн. [4].

Отже, у посткризовому періоді фіскально-бюджетна політика повинна бути спрямована на забезпечення передумов для відновлення економіки та стабільного економічного росту. Необхідно змістити акценти у розподілі ресурсів бюджету, надаючи пріоритет продуктивним інфраструктурним видаткам. На сьогоднішній день значний бюджетний дефіцит та високий рівень боргу є однією із найсерйозніших проблем державних фінансів. Завдання зниження державного боргу ускладнюється підвищенням рівня безробіття, старінням населення та проблемою глобального потеплінням клімату. Це зумовлює необхідність довгострокових заходів фіскально-бюджетної політики, які забезпечать покращення боргової ситуації у найближчі десятиліття та сприятимуть стабілізації державних фінансів загалом.

Список використаних джерел:

1. Strengthening Fiscal Credibility. Fiscal Monitor Update [Electronic resource] / IMF. – January 2011. – Access mode: http://www.imf.org/external/pubs/ft/fm/2011/01/update/fmindex.htm

2. Перспективы развития мировой экономики: Подъем, риски и перебалансирование [Электронный ресурс] / МВФ. – окт. – 2010. – Режим доступа: http://www.imf.org/external/russian/index.htm

3. Тези доповіді Міністра фінансів України Ф.О. Ярошенка на засіданні Верховної Ради України про результати виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua