К.е.н. Окландер Т.О.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ ІННОВАЦІЙ: НОВИЙ ПІДХІД ДО ТЛУМАЧЕННЯ

В останнє десятиріччя в теорії маркетингу виник напрям, який називається маркетинг інновацій. Проте, вчені не мають єдиної позиції відносно суб’єкту маркетингу інновацій. Тому трактування терміну «маркетинг інновацій» залишається дискусійним.

Частина фахівців вважає, що суб’єктом маркетингу інновацій є виробник нової наукоємної продукції. Вказане трактування звужує маркетинг інновацій лише до етапу «впровадження товару на ринок». У міру проходження товару по стадіям етапу життєвого циклу товару маркетинг інновацій переходить в традиційний маркетинг товарів [1]. Маркетинг інновацій стає складовою маркетингу товару. Така позиція фактично ототожнює маркетинг інновацій з класичним маркетингом, нівелює його специфіку. Крім того, Закон України «Про інноваційну діяльність» вказує на те, що «...інновації ― це знову створені (засновані) і (чи) удосконалені конкурентоспроможні технології, продукти чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного і іншого характеру, які істотно покращують структуру і якість виробництва і (чи) соціальної сфери, а інноваційна діяльність ― це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок, що обумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг» [2]. Отже, інновація ― це обов’язково наукоємна продукція, що апріорі є більш конкурентоспроможною за існуючі аналоги. Виробник інновацій збутових проблем з нею на стадії впровадження не повинен мати за визначенням.

Інші фахівці ототожнюють «маркетинг інновацій» з поняттям маркетинг науково-технологічної продукції. В такому разі суб’єктом вважається науково-дослідна установа, а метою маркетингу є впровадження результатів прикладних наукових досліджень у виробництво. Саме прикладні науки за визначенням виконують виробничу функцію науки та призначені для оптимального вирішення різноманітних проблем людства. Маркетинг потрібен для перетворення наукової продукції в конкурентоспроможну товарну форму ― інновації. По суті, мова йде про маркетингове забезпечення системи комерціалізації наукових розробок чи системи трансферу технологій [3].

На думку автора, ці підходи безпідставно звужують контури багатоетапного процесу інноваційної діяльності. Зведення поняття маркетинг інновацій до тільки однієї стадії інноваційного циклу є помилковим і не створює маркетингового підґрунтя до інноваційного розвитку учасників економічного процесу.

Відомо, що в загальному вигляді інноваційний цикл включає наступні стадії:

· фундаментальні наукові дослідження;

· прикладні наукові дослідження (виробництво наукової продукції);

· виробництво (виробництво нової наукоємної продукції);

· реалізація (інновація).

Пропонується наступне визначення: маркетинг інновацій ― це використання концепції, методології, методів, технологій маркетингу в інноваційному циклі на етапах прикладних наукових досліджень і виробництва. В такому разі суб’єктами маркетингу інновацій є наукові організації-виробники наукової продукції і підприємства-виробники нової наукоємної продукції.

Поняття маркетинг інновацій має сенс у двох випадках.

По-перше, у випадку, якщо інноваційний цикл здійснюється у межах однієї юридичної особи. Тоді суб’єктом маркетингової діяльності є науково-виробниче об’єднання, націлена на впровадження у виробництво результатів наукових досліджень та просування їх на ринку.

По-друге, якщо інноваційний цикл здійснюється в межах добровільного об’єднання юридичних осіб — суб’єктів наукової, науково-технічної та підприємницької діяльності без обмежень форм власності. Найчастіше таке об’єднання представляє собою інноваційну структуру у вигляді групи юридичних осіб, що діють без створення юридичної особи на основі Угоди про спільну діяльність (згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 р. № 1657).

Діяльність таких об’єднань повинна спрямовуватися на виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та конкурентоспроможної продукції на всіх стадіях процесу «дослідження-виробництво-реалізація». Забезпечення економічного зростання в сучасних умовах потребує створення відповідних умов і механізмів, що стимулюватимуть інноваційну діяльність та впровадження її результатів в господарчу практику. До найбільш поширених засобів в цьому напрямку можна віднести створення технологічних парків.

У інших випадках термін маркетинг інновацій не має сенсу. Оскільки сума маркетингової діяльності підприємств не формує єдину систему маркетингу інновацій. Кожне підприємство, яке працює на етапах інноваційного циклу вирішує власні проблеми. І держава повинна формувати систему зв’язків між наукою та виробництвом, наприклад, у формі віртуального ринку науково-технологічної продукції, створення відповідного законодавства та інших інститутів.

Список використаних джерел:

1. Інвестиційна та інноваційна діяльність: монографія / [О.Є. Кузьмін, С.В. Князь та ін.]. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 233 с.

2. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15

3. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.C. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.