ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ПІДХОДІВ ЯК РІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

На сучасному етапі розвитку суспільства існує тенденція до гуманізації всіх сторін суспільного життя. Особлива увага приділяється людям, що мають обмежені можливості в розумовому і фізичному розвитку. Перехід України на європейські стандарти життя обумовлює нові підходи до вирішення проблем зайнятості та працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. У державній політиці щодо осіб з інвалідністю пасивні заходи змінюються активними заходами, які пов’язані із забезпеченням їхнього права на працю через надання рівних можливостей на ринку праці, створення сприятливих умов оплачу вальної роботи.

Особливої актуальності проблема зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями набуває у зв’язку з постійним зростанням їхньої чисельності, що викликає соціальну напругу в суспільстві, оскільки для таких осіб бути працевлаштованим означає мати можливість підвищити свій соціальний статус, свою значущість та самостійно поліпшити власний добробут.

Право на працю – одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами, визнане всіма державами. Забезпечення трудової діяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями є важливою соціальною функцією держави. У рішенні цього завдання беруть участь не тільки відповідні органи центральної виконавчої влади, місцевого самоврядування, але й усі підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності [1].

Згідно ст. 19 Закону України № 875 від 21.03.91 р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця [2].

Розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється юридичними й фізичними особами, що використають найману працю самостійно. Порядок розрахунку середньооблікової чисельності працівників, необхідної для визначення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно нормативу, визначений п. 2 Інструкції № 286 від 28.09.2005 р. «Про затвердження інструкції із статистики кількості працівників».

В м. Вінниця на 2010 рік налічується біля 2800 молодих людей з інвалідністю (до 35 років) з різними групами захворювань та групами інвалідності, біля 820 молодих інвалідів-візочників [1].

Ключовим державним органом, що має сприяти працевлаштуванню осіб з обмеженими фізичними можливостями, є центри зайнятості (далі – ЦЗ), що діють у кожному регіоні України [3] .

За даними березня 2011 р. було підраховано, що в Україні зростає кількість безробітних. Згідно з даними Держкомстату [6], від початку року офіційно непрацевлаштованих громадян, в тому числі і з інвалідністю, побільшало майже на 72 тисячі осіб, а всього на 1 березня 2011 р. в Україні зареєстровано понад 616 тисяч безробітних. Коментуючи ситуацію [4], політики та експерти зазначають, що в Україні не бракує вільних робочих місць. Проте ніхто не бажає на них працювати через надто низьку оплату праці.

В умовах ринкової економіки інноваційна політика суб’єктів господарювання є визначальним інструментом у конкурентній боротьбі, що забезпечує умови для досягнення встановлених господарських цілей та реалізації запитів споживачів. Управлінські структури повинні сприяти постійному потоку ідей, інноваційних пропозицій, створенню атмосфери творчості й ініціативи в колективі. Сам ринок та закони його розвитку обумовлюють необхідність інноваційного типу мислення. Суб’єкти, які нехтують інноваційною політикою, неминуче морально застарівають, йдуть на спад і вибувають з боротьби за споживача [5].

Хоча державна політика і спрямована на покращення якості життя людей з особливими потребами в усіх можливих аспект, та виділений відсоток бюджетних коштів на вирішення цих гострих на наш час проблем не вистачає. Тому, молоде покоління, сповнене потенціалу та енергії, не повинно залишатися осторонь важливих для держави та суспільства справ. Щоб держава допомогла такий молоді, в першу чергу вона повинні допомогти державі та українському суспільству. Застосувавши економічні та бізнес концепції, свої новаторські здібності на волонтерських засадах студенти здатні допомогти людям, які цього потребують, стати успішними та вносити свій вклад у добробут нашої країни.

Список використаних джерел:

1. Панасюк Р. Методично-інформаційний збірник «Повноцінний успіх» / Р. Панасюк, А. Дручинський, А. Кирилюк. – Вінниця, 2010. – 31 с.

2. Довідник для комітетів забезпечення доступності / Я. Грибальський, Я. Мудрий, А. Мостовий, О. Чорнобривенко. – Вінниця, 2010. – 141 с.

3. Матеріали інформаційного сайту «Працевлаштування людей з інвалідністю» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.intrud.gov.ua/page/poslugi-lyudyam-z-invalidnistyu

4. Шурхало Д. Безробіття в Україні на тлі вільних робочих місць [Електронний ресурс] / Д. Шурхало. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2339282.html

5. Біловодська О.А. Конспект лекцій з дисципліни «Системний аналіз і прийняття інноваційних рішень» / О.А. Біловодська, О.Ф. Грищенко. – Суми: Сумський державний університет, 2010. – 106 с.

6. Сайт державного комітету статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/