Косенко А.В.

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича, Україна

ОНТОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У КЛАСИФІКАЦІЇ КОНЦЕПТІВ

 

У класифікації концептів чітко простежується онтологічний підхід (А.Д. Бєлова, С.Г. Воркачов, І.О. Голубовська, В.І. Карасик, Н.О. Красавський, Н.В. Летуновська, В.А. Маслова, А.М. Приходько, Ю.В. Святюк, М. Шварц та інші).

  А.М. Приходько (2008) ґрунтуючись на онтологізації людини у світі, суспільстві, культурі та мові [8, с. 89] виділяє певні типи і класи концептів. Так, концепти логіко-філософського порядку, зазначає дослідник, представлені універсальними нерегулятивними ментальними утвореннями, які репрезентують наднаціональні цінності, що не мають прескриптивних настанов і є аксіологічно індиферентними. Залежно від параметричного принципу вони можуть виступати у двох своїх іпостасіях, а саме категоріальній та теософській. Категоріальні концепти відбивають єдиний для всіх когнітивний процес і несуть інформацію про класи об’єктів на кшталт Аристотеліських категорій РІЧ, КІЛЬКІСТЬ, ПРИЧИНА, ПРОСТІР, ЧАС. А.Д. Бєлова (2002) визначає зазначені категорії як загальнокультурні [1, с. 20]. Теософські концепти А.М. Приходько (2008) денотує як універсальні, нерегулятивні, непараметричні ментальні утворення з абстрактною семантикою. Логіко-філософські концепти є універсальними, оскільки вони відбивають єдиний для всіх когнітивний процес. На думку М. Шварц (1996), такі концепти не позбавлені здатності до відтворення референції тією мірою, якою мовна свідомість може викликати збережені у них знання [10, с. 59]. Концепти морального порядку близькі до теософських, однак на відміну від них є регулятивними, оскільки не лише відбивають загальні уявлення людства про моральні цінності (ДОБРО, зло, ГРІХ, НЕПРАВДА, ЧЕСТЬ), але й пропонують норми поведінки у світі й суспільстві (ПРАВДА, СОВЕСТЬ, ЧЕСТЬ, ДОЛГ). При цьому вони ніби задають деяку загальну канву такої поведінки, у результаті чого кожна людина наділяється правом мати своє власне уявлення про ці цінності, приймаючи або не приймаючи їх в якості еталону, але нерідко з індивідуально різною асоціативною образністю. Концепти телеономного порядку, за визначенням С.Г. Воркачова (2005), представлені вищими духовними цінностями, що утворюють і втілюють для людини той моральний ідеал, прагнення до якого становить моральну виправданість його життя, тобто ідеал, заради якого варто жити і не шкода вмерти [2, с. 39]. Будучи здатними накреслювати мету за межами індивідуального буття, такі концепти поділяються на власне- та емоційно-телеономні. До власне-телеономних зазвичай відносять концепти ЗДОРОВ’Я, ПРАВДА, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, УСПІХ, ДРУЖБА, СВОБОДА, ВОЛЯ. До емоційно-телеономних належать такі концепти як РАДІСТЬ, ЩАСТЯ, КОХАННЯ. Відбиваючи сенс життя людини та репрезентуючи щось дороге або навіть найдорожче для неї, телеономні концепти є загальнолюдськими феноменами з найбільш яскраво вираженою ціннісною складовою, тобто надцінністю. Концепти антропоморфного порядку є важливою частиною концептуальної системи мови. Вони мають пряме відношення до психічних та фізіологічних станів людини, специфіка яких полягає в її здатності реагувати на подразники зовнішнього світу і переносити їх на свій внутрішній світ. Тут розрізняють емоційні та фізіологічні концепти. Емоційні концепти відбивають цілу палітру внутрішніх реакцій людини на актуальний подразник або прояв почуттів у процесі спілкування. Вони, за словами Н.О. Красавського (2001), репрезентовані етнічно, культурно зумовленими складними структурно-смисловими, як правило, лексично і/або фразеологічно вербалізованими утвореннями, які базуються на понятійній основі та включають у себе образ, оцінку, культурну цінність та функціонально заміщують у процесі рефлексії та комунікації однопорядкові предмети, що викликають пристрасне ставлення людини до них [5, с. 9] та конституюються одиницями із позитивним (ЗАДОВОЛЕННЯ) та негативним (ГНІВ, РОЗЧАРУВАННЯ, ДЕПРЕСІЯ) маркуванням. Фізіологічні концепти відбивають ідею норми та відхилення від неї, даючи позитивну (БАДЬОРІСТЬ, ЗДОРОВ’Я, СОН) і негативну (ГОЛОД, СПРАГА, ЖАР) оцінку фізичному стану людини. Ймовірно, до антропоморфного класу концептів можна віднести й такі підкласи, як біосоціальні (ЧОЛОВІК, ЖІНКА, МАТИ, БАТЬКО, СЕСТРА, БРАТ) і водночас ґендерні (ЧОЛОВІК, ЖІНКА). Концепти гуманітарного порядку відображають місце та роль людини у лінгвокультурній та соціодискурсивній картинах світу. Серед них розрізняють такі під категорії як соціоуніверсальні, етноспецифічні та етносоціоспецифічні концепти.

Соціоуніверсальні концепти відбивають універсальний для всього людства спосіб осмислення міжособистісних відносин (ДРУГ). Особливістю етноантропономних концептів на взірець ІНТЕЛІГЕНТ, АРИСТОКРАТ, ДУРЕНЬ, МОЛОДЕЦЬ є національно маркована специфіка антропономінацій, пов’язана з укладом життя народу та його традиціями. В.І. Карасик (2005) виокремлює також етнокультурний типаж [4, с. 77], в якому концентрується узагальнений образ представника певної соціальної групи в рамках конкретної культури. Цей образ можна впізнати за специфічними ознаками вербальної та невербальної поведінки та чітко визначеною ціннісною орієнтацією. Етносоціономними концептами є антропоніми типу ЦАР, СУЛТАН, БОЯРИН, ГЕТЬМАН, НАЧАЛЬНИК, КУМ, що відбивають певну структуру соціально-рольових відносин у тому чи іншому етнічному співтоваристві. Ю.В. Святюк (2005) відносить до гуманітарного класу і аллоетноніми, тобто концепти, що містять стереотипні уявлення одних народів про інші (ПРУССАК, ХОХОЛ, КАЦАП). Концепти етно-психо-культурного порядку об’єктивуються здебільшого абстрактними іменниками. Вони відбивають як специфіку певної етнічної культури, так і особливості національної психології, менталітету народу і є найбільш вивченим класом ментальних об’єктів. Типово українськими, на думку І.О. Голубовської (2004) є концепти ВОЛЯ, ДОЛЯ, ЛИХО [3]. Концепти культурно-сецифічного порядку є способом квантування когнітивно-семантичних просторів, у яких перетинаються і взаємодіють регулятивні та нерегулятивні, параметричні та непараметричні начала. До них належать артефактні (БУДИНОК, ЮРТА, ПАГОДА), ритуальні (ВЕЛИКДЕНЬ, різдво, РАМАДАН, САББАТ) та близькі до них конфесійні (ЦЕРКВА, МЕЧЕТЬ, СИНАГОГА, ХРАМ, хрест, ДЗВІН) тощо. В.А. Маслова (2004) зазначає, що ці концепти є важливими для побудови єдиної концептуальної системи людини [7]. Н.В. Летуновська (2005) стверджує, що в сучасній лінгвістиці виділяють онтологічні та прагматичні концепти [6]. Онтологічні концепти не обмежені ні сферою ні метою використання. Саме вони, на думку дослідниці, в першу чергу досліджуються лінгвістами, які прагнуть з’ясувати суть предметів та явищ за допомогою слова. Парадигматичні концепти самі виступають інструментом пізнання, виконуючи гносеологічну функцію.

Отже, онтологічний підхід відіграє важливу роль у розгляді питання типології концепту як складного ментально-психічного явища.

 

Список використаних джерел:

1.      Белова А.Д. Языковые картины мира в рамках когнитивно-дискурсивной парадигмы / А.Д. Белова // Культура народов Причерноморья. – Симферополь: Межвузовский центр «Крым», 2002. – № 29. – С. 17–23.

2.      Воркачёв С.Г. Вариативные и ассоциативные свойства теленомных лингвоконцептов / С.Г. Воркачëв. – Волгоград: Парадигма, 2005. – 214 с.

3.      Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу / І.О. Голубовська. – К.: Логос, 2004. – 284 с.

4.      Карасик В.И. Этноспецифические концепты / В.И. Карасик // Введение в когнитивную лингвистику / отв. ред. М.В. Пименова. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2005. – С. 61–105.

5.      Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах / Н.А. Красавский. – Волгоград: Перемена, 2001. – 495 с.

6.      Летуновская Н.В. Лексико-семантическая репрезентация концепта «красотa» в немецком и русском языках: дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.20 / Н.В. Летуновская. – Тамбов: Тамб. гос. ун-т, 2005. – 173 c.

7.      Маслова В.А. Homo lingualis в культуре / В.А. Маслова. – Витебск: ВГУ им. П.М. Машерова, 2004. – 214 с.

8.      Приходько А.М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А.М. Приходько. – Запоріжжя: Прем’єр, 2008. – 332 с.

9.      Святюк Ю.В. Семантика та функціонування етнономінацій у сучасній англійській мові: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04. «Германські мови»/ Ю.В. Святюк. – Донецьк, 2005. – 20 с.

10.  Schwarz M. Einführung in die kognitive Linguistik / Monika Schwarz. – Tübingen / Basel: Francke, 1996. – 238 s.