WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Фролова Т . О.

  Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана, Україна

ЧИННИКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Наприкінці XX і початку XXI ст. у роз­витку світової економічної системи все чіткіше і об'ємніше по­чали проявлятися процеси, які отримали назву глобалізації, або глобалізму. Сутність глобалізму полягає в закономірному формуванні єдиної загальносвітової економічної системи. Розвиток економічних зв'язків між окремими країнами і підприємствами приводить до все більшої їх взаємозалеж­ності і на цій основі — до виникнення єдиної, цілісної системи економічних відносин у масштабах усього світу (глобусу).

Ще в 1949 р. німецький філософ К. Ясперс висунув ідею про «глобальне єднання», «єдине людство», «єдину долю народів», «створення цілісного планетарного світу людей». Кажучи про неминуче глобальне єднання світу, він вказав на два шляхи майбутнього розвитку людства: з одного боку, завжди діятиме прагнення до влади, яка ставить за мету створення світової імперії, а з іншого, прагнення до світу, до такого всесвіту, в якому життя людей буде вільним від страху. Світова імперія стримується однією єдиною владою, яка підпорядковує собі всіх з якогось одного центру через насильство, а світовий справедливий порядок – це єдність без єдиної влади, єдність загальної згоди, солідарної відповідальності за долю людства [1, с. 208-209].

На сучасному етапі відбувається своєрідне «стирання національних кордонів», а світова економіка поступово набуває загальної основи, головними складовими якої є:

• система міжнародної торгівлі, побудована на погоджених правилах;

• транснаціональне виробництво;

• єдиний інформаційний простір, що формується;

• глобальна фінансова система.

Глобалiзацiя є процесом поетапного формування цiлiсного та взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно поєднані фiнансово-економiчними, виробничо-технічними, iнформацiйними та іншими зв’язками — всебічними, більш численними i глибокими, ніж на попередніх етапах. Вона е найвищою стадією iнтернацiоналiзацiї всіх чинників виробництва та, охоплюючи всі нацiональнi економіки, поступово формує цiлiсну економічну систему світу [2].

Основою процесу економічної глобалізації стають інтернаціоналізація виробничих зв’язків у високотехнологічних галузях на основі прямих іноземних інвестицій, формування глобальних по масштабу і невпинних по режиму роботи ринків, в першу чергу – фінансових [3].

У наукових кругах існує консенсус з приводу того, що інвестиції є областю, де глобалізаційні процеси розвиваються найшвидше, а їх результати виявляються найгостріше. Стрімкий розвиток засобів зв'язку та інформаційних мереж підштовхнув інвестиційну сферу до отримання самодостатності, розвитку, і зрештою, формування глобального інвестиційного простору. Інвестиційна глобалізація внесла відчутні зміни до області міжнародних не лише економічних, але і політичних відносин. Вона породила нові тенденції в розвитку світової економіки, поставила державу перед необхідністю більш вибірково підходити до інвестиційної політики, до проблем зовнішніх запозичень та накопичення боргів. На сьогодні м іжнародна інвестиційна діяльність окремих держав, груп держав, угрупувань та союзів набуває стійких рис і, охоплюючи все нові території з уніфікованими або схожими інвестиційними «правилами гри», трансформується в глобальній процес.

Передумовами трансформації міжнародної інвестиційної діяльності у світовий інвестиційний процес та утворення інвестиційного мегарівня стали чинники, що представлені на рис.1.

В сучасній світовій економіці грошовий капітал перестав бути дефіцитним ресурсом, адже світовий фінансовий ринок сприяє максимальній акумуляції тих, що є в світі вільних грошових ресурсів і перетворенню їх в глобальний інвестиційний ресурс. За допомогою світового фінансового ринку відбувається розподіл капіталу на основі ринкових принципів: свободи руху, чинників прибутковості та надійності.

Рис. 1. Чинники глобалізації інвестиційних процесів

Найважливішою сучасною тенденцією стало переважання міжнародного руху капіталу у формі зарубіжних портфельних інвестицій, що значно перевершують за своїми масштабами прямі іноземні інвестиції і міжнародні кредити. Глобалізація фондових ринків розширює можливості взаємодії між національними ринками. Національні фондові ринки стають полем діяльності як національних, так і зарубіжних учасників. Цьому сприяє лібералізація національних ринків, допуск нерезидентів нарівні з резидентами. Фондові ринки стали основним механізмом перерозподілу фінансових ресурсів в глобальному масштабі, виступають основним джерелом засобів для держав та приватного сектора. Фондові ринки витіснили банки, як фінансових посередників, і перетворили їх на учасників фондового ринку.

Тобто, відбувається поступова трансформація міжнародної інвестиційної діяльності у світовий інвестиційний процес (рис.2).

Рис. 2. Трансформація інвестиційної діяльності в світовий інвестиційний процес в умовах глобалізації

Це явище отримало помітний розвиток на початку нинішнього століття і придбало певні економічні характеристики, що дозволяє ввести в науковий обіг термін «світовий інвестиційний процес». Під світовим інвестиційним процесом, на погляд автора, слід розуміти вільне, не стримуване національними кордонами переміщення світових інвестиційних ресурсів, їх формування, розподіл та перерозподіл в масштабах світового ринку в процесі реалізації витрат на відшкодування спожитого капіталу, його якісний та кількісний розвиток, що забезпечує глобальне розширене відтворення.

Отже, основною ознакою глобалізації є вільний рух капіталу, хоча міжнародний інвестиційний ринок ще не став повністю глобальним, оскільки велика кількість країн, що розвиваються, ще недостатньо інтегрована в нього, а для вільного руху капіталу через національні кордони все ще зберігаються певні перешкоди. В результаті окремі ринки стали більш взаємозалежними. Більш того, міжнародна інтеграція ринків в масштабах світового господарства продовжуватиметься і в майбутньому. Спостерігається постійне зростання глибини та масштабів міжнародної інтеграції різних ринків, їх інтеграція перетворилася на багатоканальний процес.

Список використаних джерел:

1. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс. – М.: Политиздат 1991. – 527 с.

2. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України / Н.В. Стукало // Фінанси України. – 2005. – № 5. – С.29-35.

3. Ткаченко А.М. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. / А.М. Ткаченко, В.Г. Воронкова, М.О. Ткаченко. –   К.: Видавничий дім «Професіонал», 2009. – 352 с.