WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Маркович І.Б.

Тернопільський національний технічний університет імені І. Пулюя, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ ВПЛИВУ НА ІННОВАЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

За сучасних умов орієнтації промисловості України на підвищення конкурентоспроможності надзвичайно важливого значення набуває активізація інноваційної діяльності, оскільки без цього неможливо проводити ефективні структурні зрушення та забезпечити сталий соціально-економічний розвиток держави.

Актуальність переходу на інноваційний шлях розвитку вітчизняної промисловості підсилюється ресурсними обмеженнями, особливостями сучасної економіки України. Тому можна говорити про назрілість проблеми реальної оцінки чинників, які впливають на інноваційну діяльність промислових підприємств.

Оскільки відсутня класифікація чинників, які впливають на інноваційну діяльність промислових підприємств, складно дати повну характеристику середовища їх функціонування та прогнозувати можливі наслідки стимулюючих чи послаблюючих впливань тих чи інших факторів. Тому ця проблема є актуальною з позицій необхідності опису характеристик та векторів впливу окремих елементів ринкового середовища.

Факторів, які здійснюють суттєвий вплив на інноваційну активність промислових підприємств, є досить багато. Тому їх доцільно розглядати в розрізі окремих напрямків та наступних груп – економіко-технологічні, політико-правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні. Проаналізуємо кожну групу факторів окремо.

1. Економіко-технологічні фактори.

Великою перешкодою на шляху переходу до інноваційного напрямку розвитку української промисловості є недостатність фінансового забезпечення інноваційних проектів. Процес активізації інвестиційної діяльності в інноваційну сферу стримується макроекономічними негативними тенденціями. Разом з тим, банківські установи також обмежені в мобілізації вільних коштів як потенційного інвестиційного ресурсу внаслідок слабкого фінансового стану суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб. Не можна ігнорувати і відсутність ефективної нормативно-правової бази регулювання інвестиційної діяльності, що ускладнює забезпечення інноваційних процесів

  «Життєві цикли» інноваційних проектів у промисловості впродовж останніх десятиліть мають тенденцію до скорочення. Продукція, яка користується попитом на даний час, вже через кілька років може виявитися повністю неконкурентоспроможною. Тому скорочення інноваційного лагу є важливим завданням сучасних підприємств.

2. Політико-правові фактори.

Надії на те, що ринкові механізми автоматично забезпечать модернізацію промисловості, високу якість розвитку завдяки включенню інноваційних факторів, не виправдовується. Необхідність державного регулювання інноваційного процесу викликана, в першу чергу, надзвичайно важливим його значенням для економіки кожної держави та впливом на зміну макроекономічних показників. Досягнення конкурентних переваг екстенсивними факторами виявляється сьогодні неможливим. Вплив державних інституцій на посилення чи послаблення інноваційної активності підприємств складно переоцінити, оскільки наявність обмежень зі сторони антимонопольного, податкового, амортизаційного, патентно-ліцензійного законодавства та відсутність дієвого механізму стимулювання інноваційності шляхом застосування пільг чи інших засобів не дозволяє повною мірою реалізовувати інноваційний потенціал підприємства.

3. Організаційно-управлінські фактори

Безумовно не варто ігнорувати вплив мікросередовища підприємства на активізацію інноваційної діяльності, зокрема особливості організаційної структури, жорсткість у плануванні та рівень централізації управління, стратегічні орієнтири та направленість керівництва на довгострокову перспективу, а не одномоментний успіх.

4.Соціально-психологічні фактори.

Дуже часто будь-які перетворення організації більшістю працівників сприймаються насторожено, спостерігається так званий «опір перемінам». До основних причин такого явища можна віднести відсутність достатньої інформації про зміни, які проводяться. Також негативні реакції у працівників підприємства можуть виникати з приводу відсутності їх участі у ході зміни або ж недовіра до самих ініціаторів перемін.

Тому доцільно проводити попередні інформування та навчання працівників про хід проведення змін та можливі наслідки для кожного підрозділу організації. Ефективним заходом подолання опору змінам є залучення ключових осіб різних відділів підприємства до планування та реалізації змін, що дозволяє більш об'єктивно оцінити побоювання працівників.

Аналізуючи проблеми інноваційного розвитку української промисловості, варто зазначити, що перешкодами інноваційного процесу є не тільки недосконалість ринкових відносин, державного регулювання, недостатність фінансування, слабкість зв'язків між наукою та безпосередньо виробництвом. Навіть покращення показників цих факторів може не забезпечити адекватного покращення в системі інновацій, тобто немає лінійної залежності між фінансуванням досліджень, створенням більш сприятливого середовища до впровадження інновацій, і результуючими показниками впровадження досліджень у кінцеве виробництво.

Підсумовуючи та оцінюючи комплекс факторів, що впливають на формування та розвиток України, можна стверджувати, що найбільш впливовими серед них є економіко-технологічні, які становлять основу для розширення можливостей більш ефективного виробництва на вітчизняних підприємствах.

Поряд з розглянутими вище чинниками особливого значення набувають такі фактори, як рівень збалансованості ринку, конкурентна боротьба, особливо між вітчизняними та іноземними виробниками, особливості ціноутворення. В умовах загострення фінансово-економічних проблем останніх років ці питання потребують подальшого вивчення.