WEB-ресурс научно-практических конференций

Новосад І.Г.

Луцький національний технічний університет , Україна

напрями реалізації стратегій мотивації розвитку проблемних регіонів

Стан соціо-еколого-економічної ситуації регіонів зумовлює необхідність застосування системи заходів мотиваційного впливу, направленого на подолання негативних явищ у соціальній, економічній та екологічній сферах розвитку проблемних регіонів.

Власне стратегія стимулювання сталого розвитку на регіональному рівні повинна пропонувати теоретико-методологічні засади активізації сталого розвитку регіональних систем та забезпечення екологічної безпеки регіонів, визначати роль природних ресурсів у системі переходу України на модель сталого розвитку, перспективні напрями забезпечення сталого розвитку регіональних систем.

Проте аналіз економічної літератури з питань мотивації розвитку проблемних регіонів свідчить про недостатнє дослідження теоретичних засад процесів мотивації розвитку проблемних регіонів. Також залишається невирішене питання стратегічного підходу у заходах мотиваційного характеру розвитку проблемних регіонів.

Стратегічною метою розвитку проблемних регіонів вважаємо досягнення сталого розвитку регіонів, що сприятиме підвищенню життєвого рівня його населення на основі якісного поліпшення використання його ресурсного потенціалу та докорінного поліпшення екологічної ситуації.

У відповідності з цим першочерговими пріоритетними заходами, спрямованими на досягнення у перспективі сталого розвитку проблемних регіонів, повинні стати такі, що забезпечуватимуть економічну, соціальну та екологічну рівновагу розвитку регіонів, активізацію соціально-орієнтованої господарської діяльності, зміцнення фінансового стану суб’єктів господарювання та населення, розширення їх інвестиційних можливостей. Особливої уваги поруч з цим потребує підтримка високого рівня інноваційного, екологічно безпечного виробничого потенціалу перспективних підприємств та пріоритетних галузей регіону. Ця вимога спрямована на одночасне здійснення капіталовкладень в заходи, які можуть, з одного боку, забезпечувати високу продуктивність праці, а з іншого – гарантувати екологічну безпеку населення регіону та підвищення його життєвого рівня.

Таким чином, наведемо основні стратегії мотивації розвитку проблемних регіонів та заходи їх досягнення.

Стратегічними завданнями інвестиційної мотивації розвитку проблемних регіонів будуть:

– сприяння створенню та підтримка існуючих промислово-фінансових груп та провідних підприємств;

– створення та підтримка діяльності існуючих державних підприємств;

– вкладення приватних коштів у пріоритетні галузі економіки регіону, а також в охорону довкілля та розвиток соціальної інфраструктури [3] .

Для реалізації інноваційної політики в регіонах першочерговими мають стати такі заходи:

– створення нових організаційних структур, що здійснюють інноваційну діяльність – технопарків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, інших трансфертних та інфраструктурних фірм, які сприяють упровадженню нової техніки і технологій у виробництво;

– організація лізингових фірм нової техніки, дослідного обладнання і унікального устаткування;

– освоєння новітніх ресурсозберігаючих технологій на підприємствах;

– впровадження інновацій у машинобудуванні та приладобудуванні на території регіону;

– забезпечення високотехнологічного розвитку сільського господарства і переробної промисловості шляхом стимулювання розроблення та випуску нової техніки для агропромислового комплексу;

– сприяння впровадженню технологій та обладнання для використання альтернативних джерел енергії [2] .

Стратегія мотивації зміцнення ресурсного потенціалу регіонів та підвищення їхньої конкурентоспроможності повинна забезпечити:

– створення економічних, організаційних та нормативно-правових передумов для реалізації основних принципів сталого розвитку регіонів;

– реструктуризацію економіки регіонів на основі запровадження інвестиційно-інноваційної моделі з урахуванням особливостей їхнього потенціалу та конкурентних переваг;

– розвиток підприємництва, насамперед малого та середнього бізнесу як головного чинника соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів;

– сприяння всебічному розвитку людського потенціалу на основі стабілізації та поліпшення демографічної ситуації, досягнення продуктивної зайнятості населення, розвиток соціальної інфраструктури;

– розбудову та модернізацію інфраструктури регіонального розвитку для підвищення інвестиційної привабливості регіонів, поліпшення умов запровадження передових інноваційних технологій.

Основними напрямками реалізації стратегії мотивації нарощування фінансового потенціалу проблемних регіонів повинні стати:

– стимулювання підприємництва та формування підприємницької мотивації у господарюючих суб'єктів регіону, що сприятиме ство­ренню конкурентного середовища, стійких динамічних переваг, диверсифікації і збільшенню обсягів експорту, прогресивним струк­турним зрушенням у виробництві;

– сприяння розвитку малого бізнесу, зокрема впорядкування норма­тивного регулювання підприємницької діяльності. На основі виз­начення пріоритетних напрямків регіональної економіки необхідно розробляти пропозиції центральним регіональним органам влади з питань удосконалення чинного законодавства та норматив­но-правової бази підприємництва;

– фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка малого бізнесу в регіоні, що передбачає об'єднання фінансових можливостей, ефективне цільове залучення фінансових та інвестиційних ресурсів на конкурсній основі у пріоритетних галузях підприємництва;

– організація матеріально-технічної, фінансової та інформаційної підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян у сільській місцевості та селянських (фермерських) господарств;

– запровадження фінансового та оперативного лізингу, що сприяти­ме поліпшенню умов використання суб'єктами малого бізнесу дер­жавних фінансових, матеріально-технічних, інформаційних ре­сурсів, науково-технічних розробок і технологій [1] .

Отже, наведені стратегії мотивації розвитку проблемних регіонів сприятимуть зменшенню територіальної неоднорідності регіонів, нарощуванню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, розширенню експортного потенціалу регіонів, вирішенню ряду серйозних проблем з питань економічного та екологічного розвитку регіонів та на цій основі підвищенню соціальних гарантій добробуту населення, його соціальної захищеності.

Список использованных источников:

1. Герасимчук З.В. Політика розвитку проблемних регіонів: методологічні засади формування та реалізації: монографія / З.В. Герасимчук, В.Л. Галущак. – Луцьк: Надстир’я, 2006. – 248 с.

2. Павлов В.І. Економічний потенціал регіону: діагностика та реалізація: монографія / В.І. Павлов, С.О. Лукін. – Луцьк: Надстир’я, 2002. – 160 с.

3. Поліщук В.Г. Стратегія стимулювання сталого розвитку регіонів як основа реформування економіки України / В.Г. Поліщук // Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації: мат. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів, 26-27 листоп. 2009 р.: В.4. – Т. 3. – Д.: Біла К. О., 2009. – С. 66-69.