WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.філос.н . Шавкун І.Г.

Запорізький національний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ МЕНЕДЖМЕНТ-ОСВІТИ В УМОВАХ МУЛЬТИКУЛЬТУРНОГО СУСПІЛЬСТВА

Процеси глобалізації світового суспільного життя, перетворення транснаціональних корпорацій в один з основних феноменів сучасного соціально-економічного розвитку проявляються й у глобалізації менеджменту. Менеджеру XXI століття доводиться працювати в умовах зростаючої глобалізації, що передбачає процес ведення бізнесу, не пов'язаного з конкретною країною або регіоном. Контекст, в якому працюють менеджери, стає міжнародним, кроскультурним ; доводиться взаємодіяти з колегами з інших країн, формування яких як професіоналів відбувалося в найрізноманітніших культурно-історичних умовах.

Вихід вітчизняного бізнесу на міжнародну арену супроводжується, часом, й непорозумінням, в основі якого лежать не економічні, а культурні розбіжності: особливості мислення й поведінки; особливості міжособистісних комунікацій; свої правила й соціальні норми в кожній країні. Істотно ускладнюють взаєморозуміння і мовні бар'єри. Вітчизняні менеджери починають на власному досвіді усвідомлювати, що за сучасних соціально-економічних умов потрібні особливі навички й більше широка компетенція, зокрема, в царині міжкультурних комунікацій.

Слушно зауважити, що сутність міжкультурної комунікації як соціального феномена полягає у взаємодії між представниками різних культур або між субкультурами в межах чітко визначеного просторово-часового континууму. Причому ця взаємодія за характером та наслідками може бути як конструктивною, так і деструктивною. Це –певний принцип організації соціальних відносин між представниками різних національних або етнічних культур в умовах глобалізації у контексті співіснування людей [2].

Розширення контактів між державними інститутами, соціальними групами й індивідами різних країн та культур, запозичення культурних цінностей – усе це змінює соціокультурне середовище і генерує нові форми культури й способи життя. Доступність певних товарів та ідей змінює локальні культури, а їхня взаємодія зумовлює виникнення різноманітних комбінацій. Поступово приходить усвідомлення того, що успішна стратегія менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності унеможливлюється без наявності здібностей розуміти, цінувати, поважати обумовлені культурою чинники і визнавати сприйняття, мислення, оцінку і дії як свої, так і інших людей [1].

Культурні розбіжності відіграють важливу роль у ділових відносинах і можуть досить суттєво впливати на ефективність бізнесу. Відтак інтенсифікація контактів українських і зарубіжних менеджерів особливо актуалізує питання щодо підготовки висококваліфікованих фахівців, здатних працювати в умовах культурного різноманіття. Сьогодні, однієї з пріоритетних цілей менеджмент – і бізнес-освіти повинна стати підготовка ефективного міжкультурного менеджера.

Менеджмент-освіта — це достатнє, послідовне і передбачуване формування нового покоління фахівців у сфері управління, здатних ефективно працювати за нових соціально-економічних умов. Її головне призначення – забезпечити наявність у майбутніх менеджерів таких якостей, що відбивають потреби і культуру країни, визначають ефективність їхньої професійної діяльності в конкретних умовах суспільного розвитку. Це не просто знання і навички, хоча і вони відіграють велику роль у професіоналізації менеджменту. Це ще і культура, і потенціал саморозвитку, і розвинуті творчі здібності, і позиції моральності, а головне – відданість загальнолюдським цінностям тобто повний комплекс таких чеснот особистості, що перетворюють професійну діяльність у суспільне благо.

Міжкультурна компетенція сучасного менеджера виявляється в міжкультурному взаєморозумінні, толерантності, в комунікативній адаптації до поведінки носіїв іншої культури, в розбудові нових форматів поведінки, що базуються на цінностях і нормах різних культур. При цьому необхідно прагнути поєднання власної та іншої культурної ідентичності і, внаслідок обміну позитивними зразками дій і схемами ухвалення управлінських рішень, досягти якісно нового управлінського процесу [3] .

Формування ділової міжкультурно-комунікативної компетенції у менеджерів нерозривно пов'язане з міжкультурним навчанням і передбачає сукупність професійних якостей менеджера, що включають: теоретичні знання про національні культури й моделі управління (міжкультурні параметри, стереотипи поведінки й сприйняття, типи національних і корпоративних культур тощо); психологічні властивості особистості (відкритість, гнучкість, терпимість, готовність працювати з носіями інших культур); практичні навички ефективних міжкультурних комунікацій, зокрема, знання іноземної мови.

Сьогодні знання іноземних мов виступає невід'ємним атрибутом успішного самовизначення і самореалізації особистості в динамічній сфері ринкової економіки, дозволяє активно включатися в життя суспільства відкритого типа, освоювати стандарти цивілізованого існування, досягнення світової науки і культури. Проте, було б помилкою вважати, що для цього досить навчити майбутніх управлінців іноземній мові або познайомити їх з особливостями міжнаціонального етикету. Оскільки причини неефективних міжкультурних контактів набагато глибше –в особливостях сприйняття світу, у світовідчутті, –то й проблему формування міжкультурної компетентності необхідно вирішувати комплексно.

Отже, сьогодні міжкультурна компетентність стає найважливішою, якісною характеристикою сучасного ефективного менеджера, а її формування – одним з пріоритетних завдань менеджмент-освіти.

Список використаних джерел:

1. Кирабаев Н.С. Г лобализация и мультикультурализм / Н.С. Кирабаев . – М.: Изд - во РУДН , 2005 . – 332 с .

2. Мясоедов С.П . Основы кросскультурного менеджмента: Как вести бизнес с представителями других стран и культур / С.П . Мясоедов / / Ин-т бизнеса и делового администрирования (ИБДА) . – М .: Дело , 2003 . – 254 с .

3. Персикова Т.Н. Межкультурная коммуникация и корпоративная культура / Т.Н. Персикова . – М.: Логос, 2006. – 224 с .