Мороз Н.В., д.т.н . Байцар Р.І.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ЗЕРНА

Якість зерна – важлива і обов'язкова категорія державного планування і контролю. Стабілізація і нарощування темпів виробництва зерна можливе лише на основі застосування конкурентоспроможних технологій, які забезпечують врожай зерна на рівні 70–90 ц/га. Для досягнення таких результатів необхідна науково обгрунтована і зважена державна політика щодо забезпечення виробництва зернових культур та дотримання технологічних вимог на кожному підприємстві.

  Сьогодні в умовах розвитку міжнародної торгівлі особливо актуальними стають питання щодо забезпечення якості зернових культур. Тому, перед зерновою галуззю України ставиться завдання забезпечити стабільне зростання виробництва зерна, необхідне співвідношення ціни–якості , що задовольнить усі потреби країни, забезпечить конкурентоспроможність на зовнішньому ринку. Важливу роль в цьому відіграє правове і нормативно - технічне забезпечення виробництва зерна. Стандартизація дозволяє систематизувати зерно за певними якісними ознаками, створити великі партії стабільної якості, виявити неякісне зерно. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску хлібних виробів високої якості.

При стандартизації сільськогосподарської продукції необхідно регламентувати такі показники якості, які розкривають її споживчу цінність, конкретизувати вимоги до якості з урахуванням її подальшого цільового використання. Розглядаючи якісні показники зерна урожаїв 2005-2010 рр . , встановлено, що понад 60% обсягу становить фуражне зерно. Головним критичним показником якості зерна виробленого в Україні є низька якість клейковини, єдиною причиною чого є ушкодження зерна шкідливою черепашкою. Критичним показником є також низький вміст білка в зерні, викликаний великим дефіцитом доступного азоту в наших чорноземах, який не компенсується внесенням необхідної кількості азотних добрив. Крім того вся наша заготівельна, борошномельна і хлібопекарська промисловість не враховує сортову належність зерна і, зрозуміло, не стимулює вирощування зерна, висока якість якого обумовлюється генетично.

Залишається низькою ефективність регулювання ринку зерна в Україні. Задекларовані державними органами мінімальні ціни на зерно на 2007-2010 рр. неадекватні зростаючим витратам товаровиробників. Регулювання ринку зерна спрямоване на зниження цін споживача і зовсім не враховує умов для відтворення потенціалу виробника, не забезпечує підтримку його доходів.

Стандарти повинні враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін. Добре відлагоджена ділова співпраця підприємств-суміжників, договірна дисципліна, що ґрунтується на дотриманні вимог стандартів і відповідних правил – важлива умова чіткого функціонування агропромислового комплексу. Для цього необхідно мати обґрунтовані норми якості сільськогосподарської продукції і об’єктивні, експресні методи їх контролю. Число показників для об’єктивної оцінки якості, які стандартизуються, повинно бути оптимальним, мати науково-практичне обґрунтування, відображати основні властивості продукції.

Основними нормативно-правовими актами на сільськогосподарську продукцію, є:

Закон України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 р. №2408-3; Закон №37-4 від 04.07.2002 р. України "Про зерно та ринок зерна в Україні"; Закон України „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” і відповідно до наказу Мінагрополітики України від 13.05.2008р. № 294; Закон України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 р. №2406 – 3; Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів"; Закон України "Про підтвердження відповідності"; Закон України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності"; Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"; Закон України "Про захист прав споживачів"; Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"; Закон України "Про стандартизацію"; Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію"; Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення"; Державні санітарні правила та норми. – ДсанПін 8.8.1.2.3.4-000-2001 "Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті".

РЕГЛАМЕНТ Єврокомісії (ЄС) No 824/2000 від 19 квітня 2000р. «Встановлення процедур щодо приймання зернових інтервенційними агенціями та методи проведення аналізу для визначення якості зернових»; РЕГЛАМЕНТ Комісії № 912/2001/ЕС від 10 травня 2001р. "Встановлення вимог до реалізації бобів в торговій мережі"; Технічний регламент "Встановлення максимально припустимих рівнів пестицидів для контролю харчових продуктів та кормів рослинного й тваринного походження"; ДСТУ ISO 6322-1:2004 Зберігання зернових і бобових. Частина 1. Основні положення; ДСТУ ISO 6322-2:2004 Зберігання зернових і бобових. Частина 2. Практичні рекомендації; ДСТУ ISO 6322-3:2004 Зберігання зернових і бобових. Частина 3. Захист від шкідників; ДСТУ ISO 6639-1:2007 Зернові і бобові. Визначення прихованого заселення комахами. Частина 1. Основні положення (ISO 6639-1:1986, IDT). Частина 2. Відбирання проб (ISO 6639-2:1986, IDT); наказ Міністерства Аграрної Політики України №228 від 15.06.2004 р. " Про затвердження Технічного регламенту зернового складу " ; Постанова Кабінету Міністрів №848 від 23.07.2009 р. "Про затвердження Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки"; Проект постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Технічного регламенту "Підтвердження відповідності вимог якості і безпечності зернових культур"; ДСТУ 3768:2009 "Пшениця. Технічні вимоги"; ГСТУ 46.004–99 "Борошно пшеничне"; ДСТУ 4234:2003 (1307971-2:1995, МОD) "Зернові культури"; ДСТУ–П 4117-2002 "Зерно і продукти його переробки. Визначення показників якості методом інфрачервоної спектроскопії"; ДСТУ 3768:2004 "Пшениця. Технічні умови".

У виробництві зернових культур відсутні стандарти на технологічні процеси. Стандартизація норм якості технологічних процесів, операцій і прийомів у рослинництві і тваринництві дозволить підвищити технологічну дисципліну і як результат якість продукції. А з допомогою використання методу комплексної стандартизації можна забезпечити системний підхід до підвищення якості готової сільськогосподарської продукції.

Отже, цілком очевидно, що в Українській економіці є значний потенціал як в виробництві зерна, хлібопродуктів, кормів, так і взагалі в аграрному секторі. Але щоб розкрити цей потенціал, потрібно створити: законодавчо-нормативну базу, яка відповідатиме міжнародним стандартам; інституції, які б забезпечували конкурентоспроможність продукції в ринковому середовищі; механізм впровадження новітніх технологій та інвестицій.

Для обґрунтування правил та організаційних засад державної політики щодо виробництва в Україні зерна проаналізовано низку стандартів і, виявлено, що їх науково-технічний рівень залишається недостатньо невисоким. Застарілі ДСТУ і національні стандарти неефективно впливають на виробництво і якість продукції, темпи впровадження останніх досягнень науки і техніки.

Отже, сьогодні, по суті, єдиною умовою виживання в умовах ринку, виходу країни на світовий ринок та приєднання до Європейського Союзу є забезпечення високого рівня якості продукції агросфери. Виконання сільськогосподарськими товаровиробниками вимог світового ринку до якості продукції і управління її якістю дозволить їм стати рівноправними партнерами в міжнародному товарообігу.