WEB-ресурс научно-практических конференций

Равлюк В.В.

Академія муніципального управління, м. Київ, Україна

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ РЕГІОНУ

Активізація науково-інноваційної діяльності є одним з визначальних факторів структурної перебудови й прискорення економічного зростання. У зв'язку з необхідністю всебічної підтримки науки, активізації інноваційної діяльності виникає й потреба в управлінні інноваційними процесами на рівні регіону.

Формування й реалізація державної регіональної політики, спрямованої на забезпечення комплексного збалансованого розвитку економіки регіонів, досягнення відповідних соціальних параметрів рівня і якості життя населення на основі ефективного використання соціально-економічного й наукового потенціалу регіонів, їхніх конкурентних переваг, об'єктивно передбачає використання сучасного інструментарію управління регіональним розвитком. Першочерговими в цьому контексті стають проблеми підвищення конкурентоздатності регіонів в умовах відкритої економіки, здатності центральних і місцевих органів влади до здійснення регіональної політики європейського типу. Відповідно зростає роль комплексу спеціальних організаційно-функціональних механізмів управління соціально-економічним розвитком регіонів, особливе місце в якому займає інноваційний розвиток.

Як зазначалося раніше, необхідність вибору інноваційної моделі розвитку економіки нашої країни обґрунтована багатьма авторами, але невизначеним залишається питання про роль кожного рівня управління в інноваційному розвитку держави. Кожен суб'єкт управління зобов'язаний внести свій внесок, виконати свої повноваження й відповідати за виконану роботу. Однак повноваження повинні базуватися на органічно пов’язаних, властивих даному рівню управління функціях – завданнях органа управління [2, с. 32].

Кожен рівень управління виникає об'єктивно. В основі об'єктивізації виділення рівнів управління лежать два протилежно спрямованих процеси: делегування повноважень центру нижчим рівням та об'єднання, кооперація людей, первинних виробничих і соціальних осередків і навіть держав, з метою виділення загальних функцій, централізоване виконання яких в даних історичних умовах стає більш доцільним й ефективним. Перший процес відноситься до децентралізації, другий – до централізації управління. Була висунута концепція існування двох основних ланок суспільного виробництва, суть якої зводилася до обґрунтування існування поряд з основною ланкою переважно виробничого типу – підприємства, основної ланки переважно соціального типу – регіон, місто, поселення. При цьому найважливішою функцією місцевих органів влади автор виділяє створення сприятливого інноваційного середовища, чого, на наш погляд, не досить.

З метою підвищення конкурентоздатності продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках, переходу на нові форми розв’язання економічних, екологічних і соціальних проблем регіону, необхідне вироблення відповідальної регіональної політики стосовно управління і розвитку інноваційної діяльності, активізації взаємодії регіональних і державних органів управління.

Система управління інноваційною діяльністю регіону, опираючись на визначення, наведене у [3, с. 197] має реалізовувати функції управління та складатися з двох підсистем: управляюча підсистема – система управління (що здійснює функції управління); керована підсистема – об’єкт управління.

Функціонування системи здійснюється під впливом багатьох факторів зовнішнього середовища, серед яких можна виділити найбільш впливові: розвиток наукової та інноваційної діяльності інших країн, зміни споживчих потреб населення, зміни зовнішньоекономічних стратегічних зв’язків , а також фактори форс-мажорного характеру. Виходячи з виділених підсистем, визначимо функції управління в системі управління інноваційною діяльністю регіону. До функцій управління інноваційною діяльністю регіону відносяться: аналіз, планування й прогнозування, організація інноваційної діяльності, облік і контроль, координація й регулювання.

Аналіз літературних джерел [1, с. 163; 2], присвячених проблемі управління інноваційною діяльністю, дозволив виділити існуючі задачі управління інноваційними процесами. Однак у сучасних наукових дослідженнях мало уваги приділяється управління інноваційними процесами на регіональному рівні. Стрімкий розвиток інноваційних процесів у розвинених країнах, зростаючі потреби населення й одночасно поступове вичерпання природних ресурсів приводять до необхідності активізації науково-інноваційної діяльності, генерації нових ідей, розробки нової продукції, нових ресурсозберігаючих технологій, застосування нових, більш ефективних методів управління й т.д.

Тому перед органами регіонального управління в цей час стоять зовсім нові завдання управління інноваційною діяльністю, що враховують швидкість розвитку інноваційних процесів у світі, потреб населення, розвиток власного кадрового, інноваційного й економічного потенціалу, невизначеність зовнішнього й внутрішнього середовища й інші фактори. У зв'язку із цим список задач управління інноваційною діяльністю на рівні регіону істотно розширюється, їхнє розв’язання вимагає застосування як традиційних, існуючих, так і нових, ефективніших, методів.

Управління інноваційною діяльністю регіону являє собою складний багатокроковий процес, що поєднує масу дрібних підзадач , які необхідно вирішити органу управління в процесі організації, управління й розвитку інноваційної діяльності регіону. Так, у рамках функції аналізу інноваційної діяльності регіону передбачається розв’язання наступних задач: оцінка інноваційного потенціалу та результатів інноваційної діяльності, визначення ступеню відповідності результатів інноваційної діяльності наявному інноваційному потенціалу.

Список використаних джерел:

1. Антонюк Л.Л.   Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.

2. Амоша О.І. Механізм переходу економіки України на інноваційну модель розвитку: монографія / О.І. Амоша , С.М. Кацура , Т.В. Щетілова ; під. заг . ред. О.І.  Амоша . – Донецьк: Ін-т економіки промисловості, 2002. – 108 с.

3. Соловьев  В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике ( синергетические эффекты инноваций ): монография / В.П. Соловьев . – К.: Феникс , 2004. – 560 с.